Рішення № 9357767, 07.05.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-2776/10 Головуючий у 1 інстанції Пивоварова Ю.О.

Категорія 34 Доповідач Соломаха Л.І.

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Новосядлої В.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Огурцовій С.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 січня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події.

Зазначав, що на праві власності йому належить автомобіль НОМЕР_1. 28 грудня 2008 року о 15 годині 45 хвилин він на цьому автомобілі рухався по вул. 230 Стрілкової дивізії в м. Донецьку. Відповідач, який керував автомобілем НОМЕР_2, в порушення п. 16. 12 Правил дорожнього руху України на перехресті рівнозначних доріг напроти магазину «Пассаж» не надав дорогу його автомобілю, який наближався до перехрестя праворуч, внаслідок чого сталася ДТП, його автомобіль отримав механічні пошкодження, вартість відновлювальних робіт складає 14426 грн. 78 коп.

Внаслідок ДТП йому також заподіяна моральна шкода, оскільки пошкоджено його автомобіль, який він вже тривалий час не може використовувати для поїздок на роботу за межі м. Донецька та на користь сімї.

Просив стягнути з відповідача на його користь:

- 15059 грн. 54 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, з яких 14426 грн. 78 коп. вартість відновлювальних робіт, 300 грн. за оцінку заподіяних збитків, 144 грн. 26 коп. та 8 грн. 50 коп. судовий збір, 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 150 грн. витрати на правову допомогу;

- 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 2).

Ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 03 листопада 2009 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» (а.с. 31).

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 січня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 1 500 грн., витрати на оплату послуг експерта 300 грн. та судові витрати (8 грн. 50 коп. судовий збір, 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи). В решті позову відмовлено (а.с. 49-51).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове з урахуванням доводів апеляційної скарги.

Зазначає, що він та відповідач ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції», зверталися до цієї страхової компанії з заявами про відшкодування йому шкоди, завданої внаслідок ДТП. Проте до теперішнього часу про прийняте страховою компанією рішення вони не повідомлені. Йому стало відомо, що через фінансову кризу страхова компанія не функціонує. Про це він повідомляв суд та просив зробити відповідні запити, що впливає на правильність вирішення питання щодо відшкодування йому матеріальної шкоди. Суд зробив відповідні запити, але відповіді також не отримав і відмовив йому в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, пославшись на те, що він не надав відповідь страхової компанії.

Розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції не відповідає характеру правопорушення та наслідкам, які настали. Суд не врахував, що на протязі 8 місяців він позбавлений можливості користуватися автомобілем (а.с. 56-58).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Представник співвідповідача ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлені відповідно до частини 8 ст. 74 ЦПК України за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 28 грудня 2008 року водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по вул. 230 Стрілкової дивізії в м. Донецьку напроти магазину «Пассаж» в Будьоннівському районі м. Донецька, в порушення п. 16.12 Правил дорожнього руху України на перехресті рівнозначних доріг не надав дорогу автомобілю НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який наближався до перехрестя праворуч, рухався прямо, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 09 лютого 2009 року ОСОБА_3 визнано винним в порушенні п. 16.12 Правил дорожнього руху України та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с. 5).

Згідно звіту № 04-05/03 від 05 березня 2009 року про оцінку розміру збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 на момент оцінки складала 14426 грн. 78 коп. (а.с. 6-16).

Згідно поліса № ВВ/1926326 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ЗАТ ФГ «Страхові традиції» в особі її Донецької обласної дирекції та ОСОБА_4, була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як користувачів транспортного засобу «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_4, на строк з 29 грудня 2007 року по 28 грудня 2008 року включно (а.с. 28).

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про відшкодування вартості відновлювального ремонту, суд виходив з того, що згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП майну позивача, повинна відшкодувати страхова компанія. Позивач наполягає на стягненні цієї шкоди саме з відповідача ОСОБА_3, проте рішення страхової компанії про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачем суду не надано, а тому правові підстави для стягнення збитків у розмірі 14426 грн. 78 коп. з ОСОБА_3 відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що така позивачу заподіяна внаслідок пошкодження його майна, а саме, автомобіля, та згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає відшкодуванню безпосередньо особою, яку визнано винною у скоєні ДТП.

З висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування вартості відновлювального ремонту погодитися не можливо, до них суд дійшов порушивши норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з вимог частини 1 ст. 60 ЦПК України, згідно якої к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте суд не врахував, що позивачем надані суду докази щодо вини відповідача ОСОБА_3 в заподіянні шкоди його майну та розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи встановлено, що ДТП сталося за участю автомобілів НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 та FORD MONDEO реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_1

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АІС НОМЕР_8 власником автомобіля НОМЕР_5 є ОСОБА_5 (а.с. 73).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА НОМЕР_9 власником автомобіля НОМЕР_7 є позивач ОСОБА_1 (а.с. 3).

Відповідно до частини 2 ст. 1187 ЦК України ш кода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи встановлено, що на час ДТП автомобілем НОМЕР_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності власника автомобіля ОСОБА_5 від 05 травня 2007 року керував ОСОБА_3, строк дії довіреності до 05 травня 2010 року (а.с. 74).

Той факт, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_3 підтверджується постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 09 лютого 2009 року, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним в порушенні п. 16.12 Правил дорожнього руху України та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с. 5).

На теперішній час зазначена постанова є діючою і відповідачем ОСОБА_3 не оскаржувалася.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Пос танова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно звіту про оцінку розміру збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, № 04-05/03 від 05 березня 2009 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 на момент оцінки складала 14426 грн. 78 коп. (а.с. 6-16).

Крім того, в звязку із пошкодженням автомобіля позивач поніс витрати, повязані з оцінкою заподіяної матеріальної шкоди, в розмірі 300 грн., що підтверджується товарним чеком від 05 березня 2009 року (а.с. 3).

Тобто, загальна сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України складає 14726 грн. 78 коп. (14426,78 + 300).

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування йому матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є доведеними. Відповідач ОСОБА_3, який є винним в заподіянні цієї шкоди, повинен відшкодувати її позивачу відповідно до ст. 1166, ст. 1188 ЦК України, що судом першої інстанції не враховано.

Згідно ст. 999 ЦК України з аконом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Згідно поліса № ВВ/1926326 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 під час керування забезпеченим транспортним засобом ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_4 була застрахована ЗАТ ФГ «Страхові традиції» в особі її Донецької обласної дирекції на строк з 29 грудня 2007 року по 28 грудня 2008 року включно (а.с. 28).

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників здійснюється обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст. 6 зазначеного закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 22 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно пояснень відповідача ОСОБА_3, позивача ОСОБА_1 вони своєчасно повідомили Донецьку обласну дирекцію ЗАТ ФГ «Страхові традиції» про страховий випадок. Потерпілий ОСОБА_1 подав заяву про виплату йому страхового відшкодування, надав витребувані у нього документи, проте до теперішнього часу будь яке рішення страховою компанією йому не повідомлено.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 09 березня 2010 року Донецька філія ЗАТ ФГ «Страхові традиції» припинила свою діяльність, запис про припинення діяльності здійснено 10 вересня 2008 року (а.с. 70).

Згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві від 24 березня 2010 року ЗАТ ФГ «Страхові традиції» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій значиться: ідентифікаційний код 32281587, юридична адреса 04080 м. Київ вул. В.Хвойки, 15/15; вид діяльності за КВЕД 66.03.0 інші послуги у сфері страхування, місце реєстрації Подільська районна у м. Києві державна адміністрація (а.с. 92).

Згідно повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України від 29 березня 2010 року відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 521 від 02 липня 2009 року прийнято рішення про зупинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності ЗАТ ФГ «Страхові традиції». Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 596 від 06 серпня 2009 року прийнято рішення про анулювання всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності, виданих ЗАТ ФГ «Страхові традиції». 25 серпня 2009 року ЗАТ ФГ «Страхові традиції» позбавлено членства в МТСБУ (а.с. 88).

Згідно повідомлення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5054/44-9 від 20 квітня 2010 року згідно інформації, отриманої від ЗАТ ФГ «Страхові традиції», на загальних зборах акціонерів, які відбулися 03 вересня 2009 року, було прийнято рішення про припинення діяльності ЗАТ ФГ «Страхові традиції» у звязку із нерентабельністю та неможливістю впровадження системи заходів по відновленню платоспроможності ЗАТ ФГ «Страхові традиції». 22 вересня 2009 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення ЗАТ ФГ «Страхові традиції» на підставі рішення засновників. Оголошення про ліквідацію ЗАТ ФГ «Страхові традиції» розміщено у Бюлетені державної реєстрації № 134 (19) від 28.09.09р., голова ліквідаційної комісії Якимович Д.О. В даний час за заявленою адресою: м. Київ вул. В. Хвойко,15/15, ліквідаційна комісія ЗАТ ФГ «Страхові традиції» не знаходиться. Про нове місцезнаходження ліквідаційної комісії ЗАТ ФГ «Страхові традиції» Держфінпослуг не повідомлено, голова ліквідаційної комісії ЗАТ ФГ «Страхові традиції» Якимович Д.О. за наявними у розпорядженні Держфінпослуг номерами телефонів не відповідає. З метою недопущення ухилення ліквідаційної комісії від задоволення кредиторських вимог громадян та юридичних осіб, які є страхувальниками цієї компанії, Держфінпослуг повідомила правоохоронні органи для вжиття заходів, передбачених чинним законодавством (а.с. 96-97).

Згідно ст. 979 ЦК України з а договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки страхова діяльність ЗАТ ФГ «Страхові традиції» фактично припинена і відшкодування страховиком завданої страхувальником шкоди в розумні, передбачені законом строки, є неможливим , відповідач ОСОБА_3 є єдиним відповідачем за шкоду, заподіяну позивачу внаслідок ДТП.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції ці вимоги законів не врахував і дійшов необґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 14726 грн. 78 коп., з яких 14426 грн. 78 коп. вартість відновлювального ремонту автомобіля, 300 грн. оцінка заподіяних збитків.

Позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені саме до винуватця ДТП ОСОБА_3

В договірних відносинах із ЗАТ ФГ «Страхові традиції» позивач не перебував і не перебуває. В договірних відносинах з ЗАТ ФГ «Страхові традиції» перебував відповідач ОСОБА_3 і він не позбавлений права звернутися до ліквідаційної комісії цієї страхової компанії із позовом, що випливає з неналежного виконання нею договірних зобовязань.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами щодо відшкодування моральної шкоди, регулюються ст. 23, ст. 1167 ЦК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст. 22.3. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, яку фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З матеріалів справи встановлено, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_3 позивач зазнавав душевних страждань в звязку із пошкодженням автомобіля, неможливістю його використання за призначенням, що завдавало йому моральних страждань.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер та ступінь його душевних страждань та стягнув на його користь 1500 грн.

Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим. Доводи позивача про те, що судом дана неналежна оцінка його моральних страждань, є не обґрунтованими.

Та обставина, що позивач до теперішнього часу позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем, в певній мірі є наслідком і його бездіяльності. Після ДТП позивач із скаргами щодо бездіяльності ЗАТ ФГ «Страхові традиції» нікуди не звертався, до суду звернувся лише в серпні 2009 року, тобто через 8 місяців після ДТП.

Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 144 грн. 26 коп. та 8 грн. 50 коп., всього 152 грн. 76 коп. (а.с. 20-21).

Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 14726 грн. 78 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 грн. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 152 грн. 76 коп. (1% від 14726 грн. 78 коп. = 147грн. 26 коп. та 8 грн. 50 коп. з немайнових вимог про відшкодування моральної шкоди), які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача ОСОБА_3

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати сплачуються в розмірі 120 грн. При подачі позовної заяви позивачем сплачено саме таку суму (а.с. 22-23). Сума зазначених витрат не повязана із сумою задоволених позовних вимог, їх розмір пов'язаний лише з характером спору, який розглядає суд, а тому вони підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі.

Крім того, позивач просив відшкодувати йому витрати на правову допомогу за складання позовної заяви в розмірі 150 грн., які підтверджуються квитанцією адвоката від 10 серпня 2009 року (а.с. 29).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, витрати на правову допомогу не перевищують граничного розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», відповідно до ст. 84, ст. 88 ЦПК України. Ст. 5 Закону України «Про адвокатуру» вони підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача ОСОБА_3

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальній сумі 422 грн. 76 коп. (152,76 + 120,00 + 150,00).

Оскільки за рішенням суду з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто 428 грн. 50 коп., в тому числі до судових витрат віднесено і збитки по оцінці заподіяної шкоди, які не є судовими витратами, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково .

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 січня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події, 14726 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять шість) гривень 78 коп.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 січня 2010 року в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 січня 2010 року в частині розподілу судових витрат стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на оплату послуг експерта 300 грн., судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 422 (чотириста двадцять дві) гривні 76 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: В.М. Новосядла

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко