Рішення № 93576044, 11.12.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Дата ухвалення
11.12.2020
Номер справи
308/9906/15-ц
Номер документу
93576044
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа № 308/9906/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань Павлюх Л.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Дорош І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Обгрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що відповідно до Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 , остання отримала строковий кредит у розмірі 81450,00 дол. США з кінцевим терміном повернення до 10.04.2018 року. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого останній відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник. Відповідно до умов Кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов договору. Однак, відповідач ОСОБА_2 взятого на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 13.07.2015 року має заборгованість в розмірі 257423,09 дол. США, яка складається з наступного: 74754,73 дол. США – заборгованість за кредитом; 43950,19 дол. США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3276,35 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 123172,71 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, а також штрафи відповідно до умов договору – 11,41 дол. США – штраф (фіксована частина), 12257,70 дол. США – штраф (процентна складова). Оскільки відповідачі у порушення зазначених норм закону та умов договору зобов`язання за договором кредиту не виконують, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості в розмірі 257423,09 дол. США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 року складає 5 640 136,89 грн., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив такі задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, просила у такому відмовити.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини між сторонами є цивільно – правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Так, згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

По справі встановлено, що відповідно до Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 , остання отримала строковий кредит у розмірі 81450,00 дол. США з кінцевим терміном повернення до 10.04.2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного договору.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак, відповідач ОСОБА_2 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що підтверджується розміром заборгованості відображеного в наявному в матеріалах справи Розрахунку заборгованості.

Так, із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що ОСОБА_2 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 13.07.2015 року має заборгованість в розмірі 257423,09 дол. США, яка складається з наступного: 74754,73 дол. США – заборгованість за кредитом; 43950,19 дол. США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3276,35 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 123172,71 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, а також штрафи відповідно до умов договору – 11,41 дол. США – штраф (фіксована частина), 12257,70 дол. США – штраф (процентна складова).

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 добровільно не виконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов`язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитними коштами та неустойки за порушення позичальником строків платежів.

Однак, суд не може погодитися із заявленою позивачем сумою заборгованості в розмірі 257423,09 дол. США з огляду на наступне.

І. Оцінка судом нарахованої позивачем суми заборгованості за процентами в розмірі 43950,19 дол. США та пені за порушення умов договору в розмірі 123172,71 дол. США.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.1 Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення Кредиту Позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки у розмірі, зазначеному в п. 8.1 змінної частини Договору.

Так, відповідно до п. 8.1 Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року банк зобов`язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 11.04.2008 року по 10.04.2018 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 81450,00 дол. США на наступні цілі: 72950,00 дол. США – на споживчі цілі, у розмірі 2100,00 дол. США – на сплату3 винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 500 дол. США – страхування майна, 350 дол. США – особисте страхування, а також у розмірі 8500 дол. США – на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,08% на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого Кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,96%річних від суми зарезервованих ресурсів. Період сплати вважати період з «20» по «25» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1137,64 дол. США згідно графіку погашення кредиту (Додаток 2 до Кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Розділом 5 Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року передбачена відповідальність сторін.

Відповідно до п.5.1 Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, який зазначений у п.8.4 Договору за кожен день прострочки. При цьому відсотки за користування кредитом на суму просточеної заборгованості додатково до вищезазначеної пені Банком не нараховується.

Згідно п. 8.4 Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року при порушенні Позичальником зобов`язання із погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грмвні.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач ОСОБА_2 12.04.2008 року було укладеного Договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме житловий будинок, площею 106,9 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Суд констатує, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала на розгляді цивільна справа № 712/7574/12 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за Кредитним договором № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року та виселення.

Так, з наявного в матеріалах справи копії рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2012 року вбачається, що за результатами розгляду даної справи судом було ухвалено в рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_2 за Кредитним договором № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року в розмірі 123816,28 дол. США, яка згідно курсу НБУ еквівалентна 989044,44 грн. звернути стягнення на предмет - будинок загальною площею 106,90 кв.м. та земельну ділянку площею 0,05 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі – продажу будь – яким способом з іншою особою покупцем з отриманням Витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно – правовими актами державний дій, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

Окрім того, вказаним вище рішенням ухвалено виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям реєстраційного обліку в органі УМВС України до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Однак, під час розгляд даної справи судом встановлено, що хоч вказане рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19.12.2012 року набуло законної сили 03.01.2013 року, проте станом на сьогоднішній день таке не виконане. Дана обставина жодною із сторін спростована не була.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В матеріалах справи наявне письмове повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» № 30.1.0.0/2-80411DNH0S356 від 07.09.2011 року, в якому позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про дострокове повне погашення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісій та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту.

Суд констатує, що вказана вимога передувала зверненню позивача до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, який був предметом розгляду цивільної справи № 712/7574/12.

Згідно п. 8.1.2 Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року у разі порушення термінів сплати, передбачених п. 8.1.1 (в тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди пені (в повному обсязі) – в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів сплати на 120 календарних днів.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк ПАТ КБ «ПриватБанк», використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Вказаний висновок було зроблено у постанові від 04 липня 2018 року Великою Палатою ВС у справі № 310/11534/13-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Суду констатує, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

З наявної у суду інформації, отриманої через АСДС (автоматизована система документообігу суду) вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення 18.04.2012 року.

А тому, суд констатує, що саме з часу звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року в повному обсязі, а тому саме із 18.04.2012 року кредитор змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим припинилося право кредитора нараховувати передбачені умовами договору проценти та неустойку за порушення виконання умов кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вимога про стягнення процентів на підставі п. 8.1 та пені згідно п.5.1 Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року підлягає частковому задоволенню в частині заборгованості станом на день звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки – 18.04.2012 року.

Так, з наявного в матеріалах справи Розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 11.04.2012 року (наближена дата згідно розрахунку заборгованості) заборгованість по відсотках згідно умов договору становить 21786,65 дол. США, а заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов`язання становить 20715,72 дол. США.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, саме у такому розмірі підлягають стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в частині процентів за користування кредитом та пені за порушення умов договору.

ІІ. Висновок суду щодо зарахування у заборгованість по Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року одночасно пені та штрафів за порушення виконання умов договору.

Цивільно – правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно – правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 5.1, 5.2 Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року передбачено застосування пені як виду цивільно – правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається в день нарахування процентів по кредиту.

У той самий час, згідно з пунктом 5.3 Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року передбачена сплата штрафів як виду цивільно – правової відповідальності при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим Договором.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно – правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно – правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Суд констатує, що вказана позиція висловлена правовим висновком ВСУ, викладеним у постанові від 21.10.2015 року № 6-2003цс15 та Постанові КЦС ВС від 13.02.2019 року у справі №216/2813/15, які суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовна вимога АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 11,41 дол. США. – фіксована частина та 12257,70 дол. США – процентна складова, не підлягає задоволенню.

ІІІ. Оцінка суду складової частини заборгованості у вигляді комісії за користування кредитом.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився із посиленим захистом споживачів шляхом прийняття ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування».

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Пунктом 8.1 Кредитного договору № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року передбачено сплату винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця у період сплати у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту та винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,96% річних від суми зарезервованих ресурсів.

З наявного в матеріалах справи Розрахунку заборгованості за Кредитним договором вбачається, що позивачем щомісячно нараховувалася сума комісії до сплати.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідувальним замовлення споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку чи іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь – яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання, є незаконним, а такі вмовчи споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

З цих підстав суд приходить до висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку.

Суд констатує, що вказана позиція висловлена правовим висновком ВСУ, викладеним у постанові №6-2071цс від 16.09.2017 року та у постанові КЦС ВС від 20.02.2019 року у справі № 666/4957/15-ц, які суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що відповідач ОСОБА_2 станом на 13.07.2015 року за порушення умов кредитного договору має заборгованість в розмірі 117257,10 дол. США, (що за курсом 21,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 року складає 2 569 103,06 грн.), яка складається з наступного: 74754,73 дол. США – заборгованість за кредитом; 21786,65 дол. США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 20715,72 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

ІV. Висновок суду щодо солідарного стягнення заборгованості за Кредитним договором із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

По справі встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № MKMОGА00000030 від 11.04.2008 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого останній відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник.

Однак, у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала на розгляді цивільна справа № 308/7226/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання припиненими правовідношення за договором поруки.

Так, з наявного в матеріалах справи копії рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.01.2019 року вбачається, що судом за результатами розгляду даної справи ухвалено визнати припиненим правовідношення за договором поруки від 11 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 .

З огляду на вище викладене, суд приходить до переконання вимога АТ КБ «ПриватБанк» в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 як поручителя виконання умов Кредитного договору № MKMOGA00000030 від 11.04.2008 року, задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судом встановлено, що боржник ОСОБА_2 умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконала, що виявилося у неповернення кредитних коштів та несплаті процентів за їх користування, що стало наслідком звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Згідно ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що із ОСОБА_2 підлягає стягненню сума кредитної заборгованості 117257,10 дол. США (що за курсом 21,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 року складає 2 569 103,06 грн.), а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 549-551, 625, 543, 549 – 551, 553, 554, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за № MKMOGA00000030 від 11.04.2008 року у розмірі 117257/сто сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят сім/дол. США 10 центів (що за курсом 21,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 року складає 2 569 103/два мільйони п`ятсот шістдесят дев`ять тисяч сто три/грн. 06коп.).

У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 3654/три тисячі шістсот п`ятдесят чотири/грн.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код за ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Закарпатської області і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко

Часті запитання

Який тип судового документу № 93576044 ?

Документ № 93576044 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 93576044 ?

Дата ухвалення - 11.12.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 93576044 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 93576044 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 93576044, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Судове рішення № 93576044, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 11.12.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 93576044 відноситься до справи № 308/9906/15-ц

Це рішення відноситься до справи № 308/9906/15-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 93576043
Наступний документ : 93576048