Рішення № 93573235, 04.12.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18513/20

провадження № 2/753/8692/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2020 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

02.11.2020 Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі по тексту - позивач, МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 48307,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.12.2018 о 18.40 год., в м. Києві по просп. Перемоги, 84 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mazda», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль марки «Mazda» д.н.з. НОМЕР_2 та завдано матеріального збитку його власнику - ОСОБА_3 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2019 водія ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На дату скоєння ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Представник власника пошкодженого транспортного засобу «Mazda» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 звернулася із заявою до МТСБУ про виплату страхового відшкодування. У зв`язку із виплатою відшкодування МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, позивач набув право звернутись до суду із регресним позовом до відповідача.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2020 було відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідач у встановлений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не надав, однак від нього надійшла заява, в якій він позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 22.12.2018 о 18.40 год., в м. Києві по просп. Перемоги, 84, керуючи автомобілем «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 не обрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Mazda», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень вказаних транспортних засобів, чим порушив п. 12.1, 13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва 753/761/903/19 від 25.01.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ст. 124 КУпАП /а.с. 9/.

У відповідності з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Так, згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 12.01.2019 № 10_19 MTS, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mazda», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу складників КТЗ та з врахуванням ПДВ на складові, що підлягають заміні становить 51981,34 грн. А вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля без врахування ПДВ на складові, що підлягають заміні становить 47374,71 грн.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП відшкодована не була, при цьому 26.12.2018 представник власника пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 з метою отримання відшкодування звернулася до МТСБУ з відповідною заявою.

Виплата здійснена 22.02.2019 позивачем представнику потерпілого ОСОБА_2 у сумі 47374,71 грн. відповідно до платіжного доручення № 912476 /а.с. 27/.

Крім того позивач поніс витрати, пов`язані із залученням аварійного комісара, в розмірі 932,60 грн. /а.с. 24/.

На виконання вимог Закону України № 1961-IV цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до підп. а) п. 41.1. ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно- правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ст. 29 Закону України № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України № 1961-ІУ страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Керуючись вищезазначеними нормами, потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи надання яких передбачається ст. 35 Закону України № 961-IV. Зокрема потерпіла особа подала заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.

Відповідно, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно, у зв`язку з проведеною регламентною виплатою у позивача виникло право зворотної (регресної) вимоги до винної у ДТП особи - відповідача.

Оскільки МТСБУ відшкодувало завдану відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 47374,71 грн. та сплатило витрати, пов`язані із залученням аварійного комісара, в розмірі 932,60 грн., тому у нього виникло право регресної вимоги до ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 визнав позов в повному обсязі.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, а також визнання позовних вимог відповідачем, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України - у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з зазначеним вище, суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 960, 50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись стст. 22, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. невідомий) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (р/р НОМЕР_3 в АТ Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ЄДРПОУ 21647131, адреса місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8) витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі - 48307,31 грн. та судовий збір в розмірі 960,50 грн.

Повернути Моторному (транспортному) страховому бюро України з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 960, 50 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Дарницький районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: