Вирок № 93568173, 14.12.2020, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4425/19

Провадження № 1-кп/362/179/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі: секретарів судового засідання - Шаблій Т.С., Кострубіцької Т.М.,

прокурора - Дядюка Ю.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Хоменка М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Василькова Київської області суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019110350000088 від 03.06.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гончарівське, Чернігівського р-ну, Чернігівської обл., українця, громадянина України, неодруженого, військовослужбовця строкової служби військової частини А2860 у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13.04.2011 р. за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим терміном 2 роки; вироком Менського районного суду Чернігівської області від 26.02.2018 р. за ч. 1 ст. 246 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.; вироком Менського районного суду Чернігівської області від 02.04.2018 р. за ч. 1 ст. 246 КК України до арешту строком 3 місяці,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

18.09.2018 р. солдат ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини А2860 №212 зарахований до списків особового складу військовослужбовців строкової військової служби та поставлений на всі види забезпечення.

Згідно з наказом командира військової частини А2860 від 21.02.2019 № 40 солдат ОСОБА_1 призначений на посаду водія кулеметного відділення командного пункту - номер обслуги зенітного взводу 911 озрб, ВОС - НОМЕР_1, шпк «солдат».

06.11.2018 р. потерпілий солдат ОСОБА_2 відповідно до наказу командира військової частини А2860 №252 зарахований до списків особового складу військовослужбовців строкової військової служби та поставлений на всі види забезпечення.

Згідно з наказом командира військової частини А2860 від 09.01.2019 №6 потерпілий солдат ОСОБА_2 призначений на посаду водія-механіка відділення приймально-передавальних радіопристроїв 9611 підрозділу - водієм - відділення зберігання та транспортування технічної батареї, ВОС - НОМЕР_2, шпк «солдат».

Згідно зі ст. З Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до ст. 27 Конституції України обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і далі - Статут), повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Статуту визначено, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Згідно ст. 11 Статуту, на військовослужбовців зокрема покладений обов`язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

В силу вимог ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру зчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_1 відповідно до цимог ст.ст. 4, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 1,17Закону України «Про оборону України», ст.ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст. 1, 2, 3, 6, 23. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями інструкціями; неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові; сумлінно вивчити військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; вважатися таким, що виконує обов`язок з військової служби, знаходячись на території військової частини або з іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Однак, солдат ОСОБА_1 , в порушення вище вказаних нормативно-правових актів, вирішив стати на злочинний шлях та вчинив злочин за наступних обставин.

Так, 02.06.2019 р. близько 17 год. 00 хв. військовослужбовець строкової служби військової частини А2860 солдат ОСОБА_1 , перебуваючи поза межами військової частини А2860, що дислокується за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Данилівка, рухаючись по дорозі з с. Плесецьке Васильківського р-ну Київської обл. у напрямку військової частини А2860, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вступив у конфлікт з солдатом строкової військової служби військової частини А2860 ОСОБА_2 , причиною якого стало вчинення останнім, на думку ОСОБА_1 крадіжки, зокрема, зарядного пристрою до мобільного телефону, що належав ОСОБА_1 . У цей же час, у ході зазначеного конфлікту ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, використавши як привід для застосування фізичного насильства підозру у вчиненні крадіжки, наніс потерпілому один удар своєю правою рукою в праву частину щелепи та 2-3 удари обома руками в область тулубу.

У результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 , завдано тілесні ушкодження у виді відкритого двобічного перелому нижньої щелепи в ділянці підборіддя між 42 та 43 зубами та лівого суглобового виростка, які, відповідно до висновку судово-медичного експерта №138/Е від 26.07.2019, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю, заявлений цивільний позов у розмірі 9711,66 грн. визнав повністю, та показав, що у 2019 році весною чи літом, він точно не пам`ятає, в світлу пору доби він і ОСОБА_2 пішли в сусіднє село за горілкою. Він знав, що ОСОБА_2 спроможний красти речі, хотів з ним про це поговорити, ОСОБА_2 не визнавав цей факт і в такому стані він, ОСОБА_1 , вдарив ОСОБА_2 . Він визнає всі фактичні обставини, що зазначені в обвинувальному акті. В скоєному кримінальному правопорушенні щиро розкаявся. Удар він наніс потерпілому кулаком в обличчя і декілька разів в тулуб. ОСОБА_2 впав, потім піднявся і пішов у військову частину. Вони були в стані алкогольного сп`яніння. Вони випили по 0,5 л горілки на двох. Він в госпіталі за лікування потерпілого платив кошти. Цивільний позов він визнає, проте сплатив вже 8000,00 грн., про що є докази у іншого адвоката. Просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд даного кримінального провадження у його відсутності, з приводу покарання обвинуваченому просив покарати суворо. Заявлений цивільний позов просив задовольнити повністю.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у кримінальному провадженні щодо тих обставин, які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники кримінального провадження зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 в спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такому, що спричинило тривалий розлад здоров`я, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України.

Визнаючи винним обвинуваченого ОСОБА_1 і обираючи йому міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до злочину середньої тяжкості, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого: відповідно до вимоги ІП Васильківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_1 раніше судимого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до службової характеристики (а.с. 57), - характеризується позитивно.

Судом встановлено обставину, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме - зявлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_1 буде відповідати його особі і вчиненому ним кримінальному правопорушенню.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи позитивну характеристику на ОСОБА_1 за місцем його служби, те, що він раніше судимий, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі на певний строк, але із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого ще можливе без ізоляції від суспільства.

Заявлений цивільний позов в даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав цивільний позов в повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судом встановлено, що потерпілому ОСОБА_2 неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Матеріальна шкода, завдана ОСОБА_2 в сумі 9711,66 грн.,що підтверджується відповідним листом та звітом по наданню медичних послуг від 26.07.2019 р. №7/3875, що включає в себе:

-проведення операції (шинування щелеп та наркоз) на загальну суму 882,00 грн.;

-консультація лікарів/огляди на загальну суму 631,40 грн.;

-процедури/дослідження на загальну суму 2773,40 грн.;

-медикаменти на загальну суму 270,06 грн.;

-ліжко-дні у відділенні щелепно-лицевої хірургії та стоматології на загальну суму 5154,80 грн., а тому позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 9711,66 грн. суд вважає доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався та в судовому засіданні прокурором не було заявлено такого клопотання, а тому суд при постановленні вироку не застосовує до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Застосувати до призначеного покарання ОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_1 обов`язок: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_1 відраховувати з дня постановлення вироку.

Заявлений цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 9711,66 грн. (дев`ять тисяч сімсот одинадцять гривень 66 копійок).

Речові докази в даному кримінальному провадженні, а саме: DVD-R диск з відеозаписом, наданим свідком ОСОБА_3 , записаним на його мобільний телефон Ксіомі Редмі за 02.06.2019 р., - залишити в матеріалах даного кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Копію вироку після його проголошення вручити учасникам судового розгляду.

Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Кравченко Л.М.