Ухвала суду № 93560437, 11.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5171/20

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

11 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини 4114 Західного оперативного територіального об`єднання Національної гвардії України (79026 м. Львів вул. Стрийська 146) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до військової частини 4114 Західного оперативного територіального об`єднання Національної гвардії України, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення розрахунку при звільненні - невиплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення із військової служби - 28.12.2018;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження служби речове майно у сумі 100715,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на момент звільнення відповідач нарахував, однак не виплатив ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно. Оскільки така бездіяльність відповідача є протиправною і порушує законні права та інтереси позивача, він звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 08.07.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою від 12.10.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 58220 від 05.11.2020), до якого долучив клопотання про залишення позову без розгляду. В обґрунтування такого зазначив, що позивач, на його думку, пропустив встановлений ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду, оскільки лист-відповідь військової частини 4114 за вих. № 50/14/27/3-583 датована 07.05.2020, а із позовною заявою до суду позивач звернувся лише 30.06.2020. З огляду на викладене просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

При вирішенні поданого клопотання суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 91 цього Закону передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна. Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.

Пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших формувань у мирний час» № 1444 від 28.10.2004 (далі - Порядок № 1444) визначено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Суд наголошує, що приписами Порядку № 1444 не визначений строк протягом якого військовослужбовці після звільнення повинні звернутися за отриманням грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Судом встановлено, що позивачу при звільненні не було виплачено компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з метою реалізації свого права на отримання компенсації за неотримане речове майно звертався до відповідача із відповідними заявами, на які отримав відповіді № 50/14/27-3-129 від 06.02.2019 та № 50/14/27-3-985 від 16.09.2019.

У відповідях зазначалося, що ОСОБА_1 проведено нарахування за неотримане речове майно згідно з довідкою-розрахунком № 8 від 04.02.2019 на суму 100715,90 грн. Крім цього, повідомлялося, що при надходженні коштів з довольчого органу буде повідомлено додатково і вказана сума буде здійснена у встановленому порядку.

Аналізуючи зміст вказаних відповідей суд зазначає, що ОСОБА_1 не було відмовлено у нарахуванні і виплаті вказаної компенсації. Більше цього, позивачу повідомлялося про нарахування компенсації за неотримане речове майно в сумі 100715,90 грн, однак зазначалося, що виплата такої буде проведена після надходження коштів.

З огляду на викладене у позивача не було підстав вважати, що його право на компенсацію за неотримання речове майно порушене, відтак підстав звернення до суду з позовом не було.

Разом з цим, з матеріалів справи видно, що листом за вих. № 50/14/27/3-583 від 07.05.2020 відповідач повідомив позивача про виплату грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно в розмірі 17395,41 грн, тобто значно меншому, ніж було передбачено довідкою № 8 від 04.02.2019.

Відтак саме з цієї дати слід обчислювати місячний строк для звернення до суду з відповідним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до суду 03.07.2020.

Суд також враховує, що станом на день звернення позивача до суду підпунктом 2 пункту 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах встановленого нормами ст. 122 КАС України строку. Відтак доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом є необґрунтованими, тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

При вирішення вказаного питання суд також враховував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 09.07.2020 у справі № 240/11529/19.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за № 380/5171/20 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Качур Р.П.