Рішення № 93560214, 16.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року справа № 340/4870/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Військової частини 2269 Національної гвардії України, вул. Діброви,77/95, м. Олександрія, Кіровоградська область,28000

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати на його користь грошової компенсації за неотримане речове майно, на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №56 від 22.04.2020р.;

- зобов`язати Військову частину 2269 Національної гвардії України виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно, відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №56 від 22.04.2020р.;

- зобов`язати Військову частину 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (22.04.2020р.) по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні з військової служби в запас йому не було виплачено компенсацію за речове майно, згідно довідки №56 від 22.04.2020. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними та просить стягнути грошову компенсація за речове майно та нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (22.04.2020р.) по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного (письмового) провадження (а.с.17-18).

Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

Позивач, проходив військову службу в Військовій частини 2269, що не заперечується сторонами по справі.

22.04.2020 р. наказом командира військової частини 2269 Національної гвардії України з позивачем розірвано контракт про проходження військової служби за пп. «а» п.2 ч. 5 ст.26 ( у зв`язку з закінченням встановлених строків військової служби») (а.с.9).

17.04.2020 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату йому компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби (а.с.11).

В зв`язку з не отриманням відповіді на вказаний рапорт, 07.09.2020 року позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до довідки №56 від 22.04.2020 року.

Листом від 11.09.2020 року за вих. №69/23-2826 відповідач повідомив позивача про відсутність коштів на виплату вказаної компенсації.

Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-XII, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

У відповідності до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 (далі – Порядок № 178).

Пункт 2 Порядку №178 вказує, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно пункту 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Згідно до пункту 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475 (далі – Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі – грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Так, позивачу видано довідку №56 від 22.04.2020 року про вартість речового майна, що належить до видачі ст. лейтенанту ОСОБА_1 , в якій відповідач самостійно визначив суму грошової компенсації за 34 предмета недоотриманого речового майна в розмірі 25256,13 грн. (а.с.10).

Наказом командира Військової частини 2269 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.04.2020 року № 86 позивача з 22.04.2020 року виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення (а.с.9)

Однак, грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно позивачу виплачено не було, що не заперечується.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач допустив бездіяльність, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно, а тому позовні вимоги у вказаній частині є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Військової частини 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (22.04.2020р.) по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 Кодексу законів про працю України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, у разі наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Аналізуючи наведене суд приходить до висновку, що наявність спору про суми виплати працівнику, унеможливлюють такі виплати. Вказана справа за своєю правовою природою є публічно-правовим спором, у якому вирішується питання сум виплати позивачу, а тому доки рішення у цій справі не набере законної сили, позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за час не виплати грошової компенсації за неотримане речове майно - є передчасною.

Суд констатує факт порушення прав позивача у цій справі, однак така констатація має бути легітимізована шляхом набрання рішення суду законної сили, після чого позивач буде мати право на стягнення наведених вище коштів.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №56 від 22.04.2020р.

Зобов`язати Військову частину 2269 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №56 від 22.04.2020р.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Військової частини 2269 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ – 14322859) за рахунок їх бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. на користь ОСОБА_1 (ін. код - НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко