Рішення № 93559471, 16.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 р. Справа№200/10064/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника Міністра юстиції з питань європейської інтеграції Коломієць Валерії Рудольфівни, Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30.10.2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – Позивач) до заступника Міністра юстиції з питань європейської інтеграції Коломієць Валерії Рудольфівни (далі – Відповідач1), Міністерства юстиції України (далі – Відповідач2) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.

09 жовтня 2020 року він звернувся до Міністерства юстиції України з письмовим запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати номенклатуру справ Департаменту з питань судової роботи.

Листом – відповіддю № 46284/ПІ-Т-3680/9.1.3 від 16.10.2020 року, який надійшов на електронну пошту позивача 19 жовтня 2020 року, за підписом заступника Міністра юстиції з питань європейської інтеграції Коломієць Валерії Рудольфівни позивачу було відмовлено у наданні номенклатури справ Департаменту з питань судової роботи, у зв`язку з тим, що запитувана інформація не належить до видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, з посиланням на те, що перелік видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 04.10.2011 № 3116/5 «Про затвердження Примірного переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України» (із змінами).

Позивач вважає таку відповідь протиправною та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Коломієць Валерії Рудольфівни, що виявилася у відмові надати йому публічну інформацію - номенклатуру справ Департаменту з питань судової роботи, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 09.10.2020 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.10.2020 за № ПІ-Т-3680,

- визнати бездіяльність заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції ОСОБА_2 такою, що порушує вимоги п.1 ч.1 ст.60 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VІІ, що виявилася у відмові надати йому публічну інформацію - номенклатуру справ Департаменту з питань судової роботи, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 09.10.2020 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.10.2020 за № ПІ-Т-3680,

- визнати бездіяльність заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Коломієць Валерії Рудольфівни такою, що порушує пункти 3-4 частини 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VІ, через не зазначення у листі-відповіді № 46284/ПІ-Т-3680/9.1.3 від 16.10.2020 інформації, визначеної пунктами 3-4 частини 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VІ,

- зобов`язати Міністерство юстиції України в особі заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Коломієць Валерії Рудольфівни або іншу уповноважену посадову особу Міністерства юстиції України відповідальну за надання публічної інформації за запитами, протягом п`яти робочих днів з дня набрання чинності цього рішення, надати ОСОБА_1 публічну інформацію - номенклатуру справ Департаменту з питань судової роботи, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 09.10.2020, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.10.2020 за № ПІ-Т-3680.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем2 надано відзив на адміністративний позов, згідно якого запитувана позивачем інформація створена при організації діловодства та архівного зберігання документів під час діяльності Міністерства юстиції України та не відноситься до документів, створених під час розпорядчої діяльності чи управління. Наголошують на правомірності дій Мін`юсту та його посадових осіб під час розгляду запиту позивача на отримання публічної інформації від 09.10.2020 року № 09/10-01.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 7 серпня 1996 року Сов`янським МВ УМВС України в Донецькій області.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 09.10.2020 року надіслав засобами електронної пошти до Міністерства юстиції України запит на отримання публічної інформації № 09/10-01, в якому просив надати номенклатуру справ Департаменту з питань судової роботи.

Відповідь заявник просив надати у визначений законом термін на електронну поштову скриньку.

16.10.2020 року Міністерством юстиції України за підписом позивачу надана відповідь на запит, оформлена листом №46284/ПІ-Т-3680/9.1.3 за підписом заступника Міністра з питань європейської інтеграції Валерії Коломієць.

У вказаному листі відповідач1 повідомив про те, що запитувана інформація не належить до видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України.

Також у відповіді зазначено, що перелік видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 04.10.2011 № 3116/5 «Про затвердження Примірного переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII.

За визначеннями, наведеними в статті 1 цього Закону, документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про інформацію", право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

В свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI.

Визначення поняття "публічна інформація" наведено у статті 1 цього Закону. Так, відповідно до частини першої цієї статті публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За цим визначенням, можна виокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частина 1 статті 19 цього ж Закону також визначає, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, за визначенням, закріпленим у статті 1 цього ж Закону N 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону N 2939-VI, розпорядники інформації зобов`язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Згідно з частиною першою статті 22 зазначеного Закону N 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту лише у випадках, вичерпний перелік яких визначено цим же Законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

У частині другій цієї статті зазначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч. 7 статті 6 Закону N 2939-VI).

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що, відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону, до службової може належати така інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частини друга, третя статті 9 Закону № 2939-VII).

Наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2017 № 1277/5 затверджено перелік відомостей, що становлять службову інформацію в Міністерстві юстиції України.

До вказаного переліку відноситься, зокрема, номенклатура секретних справ Міністерства юстиції України на відповідний рік.

Судом встановлено, що Позивач електронною поштою направив до відповідача 2 запит № 09/10-01 від 09.10.2020 року про надання номенклатури справ Департаменту з питань судової роботи.

Номенклатуру справ Департаменту з питань судової роботи не включено до відомостей, що становлять службову інформацію у Міністерстві юстиції України.

Відповідачами також не доведено, що запитувана позивачем інформація відноситься до конфіденційної чи таємної.

Судом також не приймаються посилання відповідача 2 на наказ Міністерства юстиції України від 04.10.2011 № 3116/5 «Про затвердження Примірного переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України», з огляду на наступне.

Згідно п. 3 вказаного наказу, примірний перелік видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, застосовується в автоматизованій інформаційно-пошуковій системі "Доступ до публічної інформації Міністерства юстиції України та його територіальних органів", ведення якої запроваджено наказом Міністерства юстиції України від 28 травня 2014 року № 846/5, для цілей систематизації та класифікації інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, а також для забезпечення спрощення процедури доступу до цієї інформації фізичних та юридичних осіб, об`єднань громадян без статусу юридичної особи. Цей Примірний перелік не є вичерпним.

Таким чином, судом встановлено, що Міністерство юстиції України не зазначило жодного обґрунтування підстави для відмови у наданні запитуваної інформації позивачу, що свідчить про те, що не було здійснено належного розгляду запиту позивача про надання інформації від 09.10.2020 року по суті.

Позовна вимога про визнання бездіяльність заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Коломієць Валерії Рудольфівни такою, що порушує вимоги п.1 ч.1 ст.60 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VІІ, що виявилася у відмові надати йому публічну інформацію - номенклатуру справ Департаменту з питань судової роботи, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 09.10.2020 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.10.2020 за № ПІ-Т-3680 – задоволенню не підлягає, оскільки спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про запобігання корупції».

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначив, що ефективний спосіб захисту повинен бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд суб`єкта владних повноважень дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (Рішення у справі “Гурепка проти України” від 06.09.2005) і такий спосіб захист повинен існувати незалежно від форми його вираження у правовій системі тієї чи іншої країни (Рішення у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” від 15.11.1996). Ефективний спосіб захисту повинен запобігати виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування порушенню, що мало місце (Рішення у справі “Кудла проти Польщі” від 26.10.2000).

Враховуючи те, що в межах розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що відмова Міністерства юстиції України від 16.10.2020 взагалі не містить жодного передбаченого положеннями Закону №2939-VI обґрунтування, належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання Міністерства юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації № 09/10-01 від 09.10.2020 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.10.2020 року за №ПІ-Т-3680, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно із ч. 2 ст 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки Позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263 цього Кодексу (оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію).

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Що стосується клопотання про винесення окремої ухвали, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Дана норма встановлює право суду у разі необхідності постановити окрему ухвалу та не є обов`язковою для суду.

Суд не знаходить підстав для прийняття окремої ухвали та як наслідок відсутні підстави для задоволення клопотання Позивача про винесення окремої ухвали.

Судовий збір розподілити у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до заступника Міністра юстиції з питань європейської інтеграції Коломієць Валерії Рудольфівни (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування наказу про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Коломієць Валерії Рудольфівни, що виявилася у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію - номенклатуру справ Департаменту з питань судової роботи, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 09/10-01 від 09.10.2020 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.10.2020 за № ПІ-Т-3680.

Зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації № 09/10-01 від 09.10.2020 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.10.2020 за № ПІ-Т-3680, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Череповський