Рішення № 93559002, 30.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 листопада 2020 р. Справа № 120/5147/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0549 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А0549.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2020 року №70 його звільнено з військової служби у запас. У зв`язку із цим, іншим наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини А0201 від 09 червня 2020 року №108 позивача з 06 липня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.

Проте, на день виключення зі списків особового складу військової частини позивачеві не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, у зв`язку із чим останній звернувся із запитом до відповідача щодо надання інформації про розмір нарахованої та виплаченої йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року. У листі також просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період, а також виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день останнього розрахунку.

Однак, листом від 04 вересня 2020 року військова частина А0549 повідомила заявника про те, що у період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року індексація грошового забезпечення йому не виплачувалась, а підстави для нарахування та виплати такої наразі відсутні. Також, на думку відповідача, відсутні підстави для нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, адже ОСОБА_1 не перебував з військовою частиною у трудових відносинах.

Позивач вважає, що ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення свідчить про допущення відповідачем протиправних дій, у зв`язку із чим звернувся з позовом до суду, у якому також просить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу військової частини, визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 липня 2020 року по дату винесення рішення суду у даній справі.

Ухвалою від 29 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у військової частини А0549 інформацію про середньоденний розмір заробітку ОСОБА_1 у травні 2020 року та у червні 2020 року, а також інформацію щодо його грошового забезпечення у травні 2020 року та у червні 2020 року та кількість фактично відпрацьованих ним робочих днів у травні 2020 року та у червні 2020 року.

12 жовтня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. При цьому, роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26 березня 2018 року №248/1485 стосовно порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16 липня 2015 року №10685/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року №252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року №13700/з, від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17 передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Крім того, щодо встановлення базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року, то відповідач вказує на те, що відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078. Відтак, на думку представника відповідача, підстави для нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення з врахуванням базового місяця січень 2008 року відсутні.

Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то, на думку відповідача, трудові відносини та військова служба мають різну правову природу, а тому норми законодавства про оплату праці не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію трудового законодавства. Разом із тим, спеціальним законодавством нарахування середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення не передбачено.

12 жовтня 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 29 вересня 2020 року представником відповідача подано докази, що витребовувалися судом.

Дослідивши наявні у адміністративній справі докази, суд встановив такі обставини.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2020 року №70 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.

На реалізацію вказаного наказу тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини А0201 09 червня 2020 року видано наказ №108, яким позивача з 06 липня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.

27 серпня 2020 року позивач звернувся до військової частини А0549 із запитом щодо надання інформації про розмір нарахованої та виплаченої йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року. У листі також просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період, а також виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день останнього розрахунку.

Проте, листом вих. №350/118/2765/пс від 04 вересня 2020 року військова частина А0549 повідомила заявника, що протягом періоду з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку із тим, що відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, статті 51 Бюджетного кодексу України індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Крім того, відповідно до роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1485 від 26 березня 2018 року та роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 16 квітня 2015 року №10685/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року №252/10/136-16, 08 серпня 2017 року № 48/0/66-17 вказаний вище Порядок не передбачає черговість нарахування сум індексації та у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. Також у листі зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078. Крім того, заявнику повідомлено про те, що норми трудового законодавства не поширюються та не застосовуються до військовослужбовців Збройних Сил України. Оскільки ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з військовою частиною А0549, тому відсутні підстави для нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, в силу вимог статей 18 та 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, і грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).

При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відтак, аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку, що індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Разом із тим, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати перевищить суму індексації.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснювалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2016 року по 01 березня 2018 року, що підтверджується листом військової частини А0549 вих. №350/118/2765/пс від 04 вересня 2020 року.

Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує відсутністю фінансового ресурсу для проведення індексації грошових доходів, посиланням на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та роз`яснення Міністерства соціальної політики України.

Водночас, суд зауважує, що такі роз`яснення мають інформативний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, в силу приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.

Крім того, суд зазначає, що не може визнаватися правомірною відмова відповідача у нарахуванні та виплаті сум індексації з мотивів відсутності коштів на такі потреби.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", №63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Європейський суд з прав людини вказав, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Отже, відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

За таких обставин відповідачем допущено бездіяльність, що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, а тому позов слід задовольнити в частині визнання протиправною такої бездіяльності.

При цьому, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року не можуть бути задоволеними, адже судом встановлено, що відповідачем допущено бездіяльність, що є пасивною формою поведінки суб`єкта владних повноважень.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року також підлягає задоволенню.

З приводу визначення базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за вказаний період, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

При цьому, згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відтак, аналіз вказаних приписів свідчить про те, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадового окладу особи. У разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати перевищить суму індексації.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294 (надалі - Постанова №1294), якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вказана постанова набирає чинності з 01 січня 2008 року.

Відтак, з врахуванням приписів пункту 5 Порядку №1078 саме січень 2008 року є місяцем, в якому відбулося підвищення грошових доходів військовослужбовців та є базовим при проведенні індексації за період з 01 січня 2016 року по 16 травня 2017 року.

Крім того, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, базовим місяцем для розрахунку індексації є відповідно березень 2018 року.

Відтак, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року включно повинен враховуватись базовий місяць січень 2008 року.

Аналогічних висновків дійшов і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 06 серпня 2020 року у справі №120/443/20-а, від 04 вересня 2020 року у справі №120/1678/20-а, від 01 жовтня 2020 року у справі №120/1649/20-а та ряду інших.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд враховує наступне.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця можливо застосувати відповідальність.

Відтак, на думку суду, така позовна вимога є передчасною та не може бути задоволеною.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24 жовтня 2011 року у справі №6-39цс11, для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вирішуючи справу, суд встановив, що при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

Водночас, для проведення розрахунків належної до виплати суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити момент, з якого слід почати здійснювати відповідний розрахунок. Проте, у матеріалах справи відсутні розрахунки суми недоплаченої індексації грошового забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання цим рішенням законної сили та його виконання позивач не позбавлений права звернутись з позовом про нарахування й виплату (або стягнення) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

До того ж невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням. Отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відтак позовні вимоги у цій частині є передчасними, фактично спрямовані на урегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату індексації грошового забезпечення, а тому не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №120/1407/19-а. Такі ж висновки містяться у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №240/10057/19, від 20 березня 2020 року у справі №240/12477/19, від 02 квітня 2020 року у справі №240/12037/19 та ряду інших.

Відтак, за наведених підстав, позовні вимоги, які стосуються нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0549, що полягає у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину А0549 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: військова частина А0549 (місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08540799)

Повний текст рішення складено 30.11.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович