Рішення № 93558999, 01.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

01 грудня 2020 р. Справа № 120/4958/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Литвина Д,С.,

розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, відповідно до якого просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.02.2019 року № 0002841305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 234413,61 грн, у тому числі 187530,89 грн основного платежу та 46882,72 грн штрафної санкції;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.02.2019 року №0002851305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 19534,46 грн, у тому числі 15627,57 грн основного платежу та 3906,89 грн, штрафної санкції;

Зі змісту позовної заяви видно, що між позивачем та банком склалися кредитно - договірні відносини та у подальшому було досягнуто домовленість, згідно з якою, банк анулював кредитний борг в сумі 1041838,30 гривень грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС у Вінницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , за результатами якої, був складений Акт перевірки від 18.12.2018 року №6124/13/ НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки) у висновках якого було зазначено, що позивачем порушено: 1) пп. "д" п.п.164.2.17, п.164.2. ст.164 Кодексу, в результаті чого, визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 187530,89 грн; 2) п.п. 1.2, 1.3, п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, у результаті чого визначено суму військового збору за результатами 2016 року на суму 15 627,57 грн. На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області 05.02.2019 року прийнято спірні податкові повідомлення - рішення: 1) №0002841305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 234413,61 грн, у тому числі 187530,89 грн основного платежу та 46882,72 грн штрафної санкції; 2) №0002851305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 19534,46 грн, у тому числі, 15627,57 грн основного платежу та 3906,89 грн, штрафної санкції. Позивач вважає, що у нього відсутній обов`язок з надання податкової декларації з доходів фізичних осіб, оскільки “ОТП Банк”, з яким позивач мав кредитні взаємовідносини, “...як податковий агент не виконав зобов`язання встановлені пп. 164.2.17 "д" п.164.2 ст.164 ПК України, а саме, не повідомив Позивача, платника податку - боржника про те, що анульована сума заборгованості є доходом Позивача, отриманим як додаткове благо, та що саме Позивач повинен самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, Позивач був упевнений в тому, що відповідно до вимог податкового законодавства Банк зобов`язаний виконати і виконав всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цією нормою ПК України”.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного .

06.11.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі, повідомляє наступне. На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ та наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 23.11.2018 року №7273 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області Кучером Денисом Сергійовичем, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта. Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :1) п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, у результаті чого, визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 187530,89 грн. 2) п.п. 1.2, 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за 2016 рік на суму 15627,57 грн. Перевіркою правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу платника податків - фізичної особи, відображеного в податковій декларації, встановлено не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік, в результаті чого платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 занижено загальний річний оподатковуваний дохід на суму 1041838,30 грн. Зазначає, що згідно відомостей з ЦБД ДРФО ДПС України, ОСОБА_1 в 2016 році отримав дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) в сумі 1 041 838,30 гри, від АТ "ОТП Банк". У ході проведення до перевірочного аналізу Вінницьким управлінням ГУ ДПС у Вінницькій області надіслано запит на адресу АТ “ОТП Банк” №10088/10/02-32-50-06 від 14.09.2018 року для підтвердження виплачених (нарахованих) доходів і надання підтверджуючих документів. На вищевказаний запит отримано відповідь АТ “ОТП Банк” від 01-05-19-6/7128 від 26.09.2018 року (вх. №13917/10/02-32 від 05.10.2018 року), згідно якої, підтверджено інформацію надану у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту). Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Отже, враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що встановлені порушення мають місце, податкові повідомлення - рішення є правомірними, а відтак не підлягають скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи, відзив на адміністративний позов відповідача, встановив наступне.

Наказом відповідача від 23.11.2018 року № 7273 вирішено забезпечити проведення документальної позапланової перевірки позивача з 10.12.2018 року тривалістю 5 робочих днів, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

У цей же день відповідачем сформовано Повідомлення №5566 про проведення посадовими особами відповідача документальної позапланової перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

У ході проведення доперевірочного аналізу Вінницьким управлінням ГУ ДПС у Вінницькій області надіслано запит на адресу АТ “ОТП Банк” №10088/10/02-32-50-06 від 14.09.2018 року для підтвердження виплачених (нарахованих) доходів і надання підтверджуючих документів. На вищевказаний запит отримано відповідь АТ “ОТП Банк” від 01-05-19-6/7128 від 26.09.2018 року (вх. №13917/10/02-32 від 05.10.2018 р.), згідно якої, податковому органу відмовлено у наданні інформації, оскільки остання містить банківську таємницю.

ГУ ДПС у Вінницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , за результатами якої, був складений Акт перевірки від 18.12.2018 року №6124/13/ НОМЕР_1 у висновках якого зазначено, що позивачем порушено: 1) пп. "д" п.п.164.2.17, п.164.2. ст.164 Кодексу, в результаті чого, визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 187530,89 грн; 2) п.п. 1.2, 1.3, п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, у результаті чого визначено суму військового збору за результатами 2016 року на суму 15 627,57 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області 05.02.2019 року прийнято спірні податкові повідомлення - рішення: 1) №0002841305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 234413,61 грн, у тому числі, 187530,89 грн основного платежу та 46882,72 грн штрафної санкції; 2) №0002851305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 19534,46 грн, у тому числі, 15627,57 грн основного платежу та 3906,89 грн, штрафної санкції.

Як видно із матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач мав кредитні взаємовідносини із АТ “ОТП БАНК”. У подальшому банком, прийнято рішення анулювати борг у частині.

Згідно листа АТ “ОТП Банк” 01-05-19-6/7128 від 26.09.2018 року (вх. №13917/10/02-32 від 05.10.2018 року) останній зазначає, що інформація яка запитується, містить банківську таємницю. Згідно з п.п. "а" п.4 ч.1 ст.62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (надалі - Закон), інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську інформацію, розкривається банками центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику на його письмову вимогу, виключно щодо наявності банківських рахунків. Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання вимог законодавства, Банк не надасть запитувану інформацію, оскільки це суперечить вимогам п.п. "а" п.4 ч.1 ст.62 Закону та п.20.1.5 ст.20 ПКУ, тобто, запитувана інформація не входить в обсяг інформації, яка розкривається на запит органів виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Проте, відповідно до п.2 ч.1 ст.62 Закону запитувана інформація може бути розкрита Банком на підставі рішення суду.

Так матеріалами справи та відповідачем, як органом владних повновежень, не підтверджено, а позивач ОСОБА_1 спростовує і не погоджується із твердженням, що Банк направляв (вручав) йому особисто повідомлення про обов`язок сплати податків та зборів з доходу сум прощеного боргу. Зазначає, що Банк, як податковий агент повинен був здійснити всі заходи із сплати (утримання) податку на доходи фізичних осіб.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, із наступних підстав.

Так, із матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 мав кредитні взаємовідносини із АТ “ОТП БАНК”. 05.02.2019 року прийнято спірні податкові повідомлення - рішення: 1) №0002841305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 234413,61 грн, у тому числі, 187530,89 грн основного платежу та 46 882,72 грн штрафної санкції; 2) №0002851305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 19534,46 грн, у тому числі, 15627,57 грн основного платежу та 3906,89 грн, штрафної санкції.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом “б” підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань” від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При вирішенні даного спору слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 ПК України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 ПК України.

Враховуючи наведене, оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Така позиція суду повністю відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у Постанові від 18 квітня 2019 року по справі №815/6886/15 (адміністративне провадження №К/9901/26018/18, №К/9901/25819/18, 805/2024/17-а), які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Разом з цим, суд вважає, що аналіз приписів підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) зумовлює висновок про те, що обов`язок щодо сплати податку з доходу у вигляді суми анульованого боргу та відображення їх у річній податковій декларації, виникає у боржника після отримання ним повідомлення кредитора про анулювання (прощеного) боргу та включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного). У разі невиконання кредитором вимог підпункту "д" пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, такий кредитор зобов`язаний в повному обсязі виконати обов`язки податкового агента, встановлені пунктом 176.2 статті 176 ПК України.

Наведене, підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28 грудня 2014 року N 71-VIII, підпункт "д" пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України викладений у новій редакції: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом".

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження вручення Банком позивачеві відповідного повідомлення про анулювання (прощеного) боргу.

За таких обставин, суд робить висновок про те, що у даній ситуації, відповідачем не доведено порушення позивачем вимог п.п.164.2.17(д) п.164.2 ст.164 ПК України.

Зважаючи на положення статті 67 Конституції України, приписи пункту 36.1 статті 36 ПК України, за якою податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, пункт 37.2 статті 37 ПК України, за приписами якого податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку та звертаючись до положень підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, згідно якого обов`язок щодо сплати податку з доходу у вигляді суми анульованого боргу та відображення їх у річній податковій декларації, пов`язаний, зокрема, з отриманням платником податку повідомлення кредитора про анулювання (прощеного) боргу, суд вважає, що сам факт наявності у позивача об`єкта оподаткування без дотримання порядку сплати податку, не може свідчити про правомірність дій відповідача щодо визначення позивачеві суми грошового зобов`язання.

Відтак суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 05.02.2019 року №0002841305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 234413,61 грн, у тому числі, 187530,89 грн основного платежу та 46882,72 грн штрафної санкції, а тому, вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

З приводу податкового повідомлення - рішення від 05.02.2019 року №0002851305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 19534,46 грн, у тому числі 15627,57 грн основного платежу та 3906,89 грн, штрафної санкції, слід зазначити таке.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункти 1.1, 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Відтак, зважаючи на те, що об`єкт оподаткування військовим збором аналогічний об`єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, тому з огляду на те, що суд дійшов висновку, що податкове рішення, яким донараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, є протиправним та підлягає скасуванню, тому й скасуванню підлягає податкове рішення, яким визначено до сплати грошове зобов`язання за платежем “військовий збір”.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05.02.2019 року № 0002841305 та № 0002851305.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 2539,49 грн (дві тисячі п`ятсот тридцять дев`ять гривень 49 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 Адреса для листування: АДРЕСА_3 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця. Хмельницьке шосе, 7 код ЄДРПОУ - 43142454)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар