Рішення № 93550907, 27.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8947/20

2/308/2616/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою6

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , до

Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, МФО 336310, місце знаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11,

про визнання окремих умов кредитного договору недійсними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору у формі угоди № С-117-007617-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти від 24.01.2019 року в частині умов - плати за обслуговування кредитної заборгованості - недійсними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.01.2019 року між АТ «Ідея Банк» та гр. ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі угоди № С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору. У відповідності до п. 1 угоди № С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року, відповідач відкрив позивачу в рамках банківського продукту Card Blanche ID INS OnLine поточний рахунок НОМЕР_2 у валюті, випустив клієнту платіжну карту MasterCard, де згідно з п.2.2 та п.п. 2.3 даної угоди позивач одержав від відповідача ліміт кредитної лінії в сумі 99900 гривень, де процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00 % річних. Згідно з п. 2.4 вищевказаної угоди визначено, що розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється тарифами та договором комплексного банківського обслуговування, які відповідачем не були доведені належним чином до відома позивача. Пунктом 3 угоди передбачено, що повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та договором комплексного банківського обслуговування, в тому числі черговість погашення вимоги банку, здійснюється згідно умов ДКБО, а також відповідно до тарифів, які розміщені на сайті відповідача. Пунктом 1.2.1 тарифної складової, яка була надана позивачу тільки після підписання угоди, зі сторони відповідача встановлена для позивача плата за обслуговування кредитної заборгованості, що складає 4% щомісячно, разом з обов`язковим мінімальним платежем. Позивач вважає зазначену складову угоди такою, що суперечить Закону України «Про споживче кредитування», оскільки позивач до укладення угоди не був обізнаний у необхідному обсязі з умовами кредитування, зокрема щодо ціни кредиту, реальної річної процентної ставки, оплати послуг банку (до якої слід віднести і послугу обслуговування кредитної заборгованості). Крім цього, відповідач на вимогу позивача не надав інформацію із конкретним кінцевим переліком такої послуги та її сукупною вартістю. Незаконне включення оплати за вищевказану послугу вплинуло на загальну вартість договору та на реальну річну процентну ставку за кредитом. За таких обставин позивач, посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», положень Цивільного кодексу України щодо визнання недійсними окремих частин правочину та відповідну практику Верховного Суду просив визнати недійсним з моменту укладення положення угоди № С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, де однією з умов п. 2.4 якою визначено розмір обов`язкових мінімальних платежів, які встановлені у відповідності до Тарифів та Договору комплексного банківського обслуговування та п. 3 яким визначено повернення інших платежів за Угодою та Договором комплексного банківського обслуговування, відповідно до Тарифу, яким передбачено, що за обслуговування кредиту Банком позивальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених п. 1.2.1 тарифної складової – плату за обслуговування кредитної заборгованості, що складає 4% щомісячно, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення угоди № С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року платежів, зарахувавши сплачену позивачем в сумі цих платежів з погашення заборгованості комісію у сумі 73 095,93 грн. за період із 22.04.2019 року по 20.08.2020 року в рахунок інших обов`язкових платежів зі сплати заборгованості по тілу кредиту та процентах, що передбачені умовами угоди № С-117-007617-19-980.

Представник відповідача Акціонерне товариство «Ідея банк» у своєму відзиві вимоги позовної заяви не визнав з підстав їх необґрунтованості. При цьому відповідач зауважив, що зі змісту Кредитного договору взагалі не вбачається, що позивач повинен був платити за комісію банку. Пункт 4 Тарифів не передбачає плату за комісію, а передбачає плату за обслуговування кредиту Банком, а в договорі комплексного банківського обслуговування чітко зазначено, за які саме послуги стягується така плата. Дані послуги здійснюються банком не на свою користь, а на користь клієнта, який виявив бажання отримувати інформацію із використанням різних каналів зв`язку шляхом направлення СМС-повідомлень, та направлень на електронну адресу, що і є додатковою послугою. За таких обставин представник відповідача просив відмовити позивачеві у задоволенні позову.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності за наявними в справі матеріалами. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак в відзиві на позовну заяву просив розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Двадцять четвертого січня 2019 року відповідач Акціонерне товариство «Ідея Банк» та позивач ОСОБА_1 уклали угоду № С-117-007617-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

У преамбулі вказаної угоди зазначено, що Тарифи, Угода про відкриття відновлювальної кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та приєднання клієнта до публічної пропозиції – Договору комплексного банківського обслуговування є невід`ємними частинами Договору комплексного банківського обслуговування.

Згідно з п. 1 даної угоди Банк відкриває клієнту (позивачу) в рамках банківського продукту Card Blanche Blue ID INS OnLine поточний рахунок та випускає йому платіжну картку MasterCard.

Пунктом 2 Угоди визначено, що банк надає Клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку. При цьому процентна ставка за користування коштами становить 24% річних.

Відповідно до пункту 2.4 угоди розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється Тарифами та ДКБО. Дата сплати обов`язкових міячних платежів за кредитною лінією за попередній розрахунковий період до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду, при цьому Перший розахунковий період триває з дня відкриття банком БПР до того ж числа наступного місяця, але при укладенні Угоди після 25 числа місяця, завжди переноситься на перше число наступного місяця. Подальші розрахункові періоди розпочинаються з наступного дня після закінчення попереднього розрахункового періоду та закінчуються наступного місяця у число, відповідне даті початку розрахункового періоду. По продукту діє індивідуальний порядок внесення суми обов`язкового місячного платежу, за яким Розрахунковою датою є число кожного календарного місяця, яке відповідає числу дня оформлення Угоди. Обов`язковий місячний платіж за попередній розрахунковий період сплачується до останнього операційного дня Платіжного періоду.

Згідно з пунктом 3 Угоди, повернення заборгованості та сплата відсотків за користування Кредитною лінією та/або інших платежів за Угодою та Договором комплексного банківського обслуговування, в т.ч. черговість погашення вимог банку, здійснюється згідно умов ДКБО, а також відповідно до тарифів, які розміщені на сайті Банку за адресою www.ideabank.ua.

Відповідно до положень пункту 4 Угоди, її підписанням позивач підтвердив, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою, загальною вартістю кредитної лінії, умовами Угоди, Договором комплексного банківського обслуговування, Тарифами Банку, та іншими умовами обслуговування, які оприлюднені на інтернет-сторінці банку, та які йому роз`яснені, зрозумілі та за якими він цілком згідний.

Пунктом 1.2.1 Тарифів на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб - нових клієнтів банку щодо послуги «Card Blanche Blue ID(Online) INS» передбачена плата за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 4% від залишку заборгованості станом на останній банківський день місяця.

Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції – Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО), і приєднання до публічної пропозиції укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк» до угоди № С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року ОСОБА_1 виявив бажання акцептувати Публічну оферту АТ «Ідея банк» та приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк».

Відповідно до довідки розрахунку заборгованості за кредитним договором № С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року, основний борг ОСОБА_1 станом на 05.10.2020 року складає 98 641,86 гривень, строкові проценти становлять 6602,66 гривень, загальна заборгованість - 105 244,52 гривень.

Оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору

Як вбачається з п. 1.2.1 Тарифів на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб - нових клієнтів банку, що є додатком № 7 до Протоколу засідання Правління № 04/11-01 від 11.04.2017 року зі змінами та доповненнями згідно КУАПІТ № 159.7 від 12.12.2017 року, банком встановлюється плата за обслуговування кредитної заборгованості (від залишку заборгованості станом на останній банківський день місяця) у розмірі 4%. При цьому така плата здійснюється щомісячно, разом з обов`язковим мінімальним платежем, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття рахунку. Водночас, У даному документі, відсутні відомості про те, за які послуги справляється така плата, у чому вони полягають.

Відповідно до відзиву, поданого відповідачем, така плата справляється за отримання позивачем інформації із використанням різних каналів зв`язку шляхом направлення СМС-повідомлень, направлень на електронну адресу, тобто таким шляхом, який комфортний і зручний саме клієнту і є фактично додатковою послугою. Однак, зазначені твердження представника відповідача в відзиві не обґрунтовані ним належними та допустимими доказами, зокрема, посиланням на конкретні документи та їх окремі положення, які надавались позивачеві під час укладення угоди № С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року, в яких би містились відповідні розшифрування та роз`яснення змісту, вартості зазначеної послуги, та на підставі яких суд міг би встановити факт обізнаності позивача з даними умовами до укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту). У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Разом з цим, відповідач не надав суду паспорту споживчого кредиту з відповідним підписом позивача, який би підтверджував, що позивач ознайомлений з усіма умовами кредитної угоди, в тому числі з фактом обізнаності останнього з такою його складовою як плата за обслуговування кредитної заборгованості, а отже кредитодавець в особі відповідача не може бути визнаний таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

Як вбачається з позовної заяви, позивач про справляння плати за таку послугу не був обізнаний в момент укладання угоди, а самі Тарифи були надані позивачу вже після укладання договору. Факт надання тарифів позивачеві після укладення угоди не спростований відповідачем. Крім цього, відповідач у відповідних тарифах не навів переліку конкретних послуг, які входять до плати за обслуговування кредитної заборгованості, а самі Тарифи, примірник яких наданий позивачу після укладення угоди та подані ним до суду, не містять посилання, що вони стосуються саме відповідного банку та конкретної кредитної угоди, не містять строку дії та дати їх складання, підпису позивача про ознайомлення з ними.

Таким чином, відповідач включив до положень договору умови, з якими позивач не мав реальної можливості ознайомитися перед укладення договору.

Окрім цього, відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Отже, має місце встановлення у спірних положеннях кредитного договору оплатності послуг про надання інформації з приводу виконання кредитного договору, що прямо суперечить вищенаведеним нормам Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для визнання відповідних частин договору недійсними.

Таким чином, несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїх постановах від 26.06.2019 року у справі № 686/5078/18 та від 16.08.2019 року у справі № 357/14311/17), які стосується безпосередньо кредитних договорів, укладених Акціонерним товариством «Ідея Банк».

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Відповідно до положень ч.ч. 6. 5, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Враховуючи те, що відповідач у відповідній кредитній угоді встановив плату за послуги банку щодо надання інформації з приводу виконання кредитного договору, які згідно з Законом України «Про споживче кредитування» повинні надаватися споживачеві на безоплатній основі, а реальне волевиявлення останнього, свідчить про те, що він не був обізнаний з зазначеними умовами кредитної угоди та не мав реальної можливості ознайомитися з ними перед укладенням договору, суд дійшов до висновку, що положення кредитної угоди, які встановлюють плату за обслуговування кредитної заборгованості, слід визнати недійсними.

За таких обставин, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаної угоди платежів та зарахування сплаченої позивачем сум в рахунок погашення заборгованості за плату за обслуговування кредитної заборгованості за період 22.04.2019 року по 20.08.2020 року в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами угоди № С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 9, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 203, 215, 1054 ЦК України, ст.ст. 13,81, 247, 259, 260, 261, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Визнати недійсними з моменту укладення положення угоди № С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4%, які містяться в п. 1.2.1 Тарифів на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб-нових клієнтів банку.

3. Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея банк» здійснити перерахунок здійснених з часу укладення угоди №С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки платежів позивача, зарахувавши сплачені позивачем суми в рахунок погашення заборгованості за плату за обслуговування кредитної заборгованості за період 22.04.2019 року по 20.08.2020 року в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами угоди № С-117-007617-19-980 від 24.01.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Зарева