Постанова № 9354685, 26.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2010                                                                                           № 18/548

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Кирпатенко О.С. (дов. №НЮ-12/09/2009-12 від 25.09.2009 р.)

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Караван будівельний"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2009

у справі № 18/548 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноНІКОЛЬ-Центр"

до                                                   ТОВ "Караван будівельний"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 274698,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТехноНіколь-Центр” (далі за текстом – позивач, ТОВ „ТехноНіколь-Центр”) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Караван - будівельний” (далі за текстом – відповідач, ТОВ „Караван - будівельний”) про стягнення 274609,07 грн., а саме: 216421,97 грн. основного боргу, 25899,48 грн. пені, 5585,80 грн. 3 % річних, 26701,82 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним між сторонами договором поставки №106/06-08 ВЧ від 20.06.2008 р., за видатковими накладними отримано товар на суму 599789,97 грн., зобов’язання щодо оплати переданого товару останній виконав частково, в зв’язку з чим заборгованість по оплаті за отриманий товар станом на 16.09.2009 р. становить 216421,97 грн. За час прострочення виконання зобов’язання позивач просить стягнути 25899,48 грн. пені, 5585,80 грн. 3% річних, 26701,82 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 р. у справі №18/548 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Караван-будівельний” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноНіколь-Центр” суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 243123,79 грн., 25899,48 грн. пені, 5585,80 грн. – 3% річних, 2746,80 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Караван-будівельний” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2009 р. у справі №18/548 в частині стягнення пені та трьох процентів річних.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що Договір поставки №106/06-08 ВЧ від 20.06.2009 р. сторонами не виконувався. Пред’явлення позивачем вимоги до відповідача про сплату боргу належними доказами не підтверджено, тому строк оплати відповідачем товару за накладними не встановлений.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.04.2010 р. представник відповідача не з’явився, відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 р. у справі №18/548 не виконав.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2010 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 р. у справі №18/548 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

20.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТехноНіколь-Центр”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Караван-будівельний”, як покупцем, укладений договір №106/06-08ВЧ (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п.2.2 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Пунктами 6.2, 6.3 Договору постачальник зобов’язується передати покупцеві у пункті поставки разом із товаром документи на товар, а саме: супровідні документи, видаткову накладну та (або) товарно-транспортну накладну, податкову накладну, рахунок. Документи на товар повинні відповідати Закону та обов’язково містити реквізити, зазначені в додатку №9 до Договору.

Відповідно до пункту 2 додатку №1 до Договору розрахунки здійснюються протягом 40 днів з моменту отримання продукції відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачеві продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №КВ00006576 від 26.09.2008 р. на суму 25044,52 грн.; №КВ00006576 від 13.09.2008 р. на суму 25044,52 грн.; №КВ00005836 від 29.08.2008 р. на суму 53520,00 грн.; №КВ00005836 від 29.08.2008 р. на суму 29550,00 грн.; №КВ00005054 від 11.08.2008 р. на суму 31534,56 грн.; №КВ00007691 від 08.10.2008 р. на суму 19311,59 грн.; №КВ00006690 від 26.09.2008 р. на суму 85456,13 грн.; №КВ00005711 від 27.08.2008 р. на суму 13005,00 грн.; №КВ0003928 від 29.07.2008 р. на суму 23987,56 грн.; №КВ00004492 від 17.07.2008 р. на суму 78218,58 грн.; №КВ00005177 від 14.08.2008 р. на суму 23526,50 грн.; №КВ00006925 від 03.09.2008 р. на суму 36023,59 грн.; №КВ00005985 від 02.09.2008 р. на суму 44730,00 грн.; №КВ00007446 від 03.10.2008 р. на суму 50480,88 грн.; №КВ 0004245 від 12.07.2008 р. на суму 71957,40 грн.; №КВ00010251 від 29.08.2008 р. на суму 53520,00 грн.; №КВ 0004203 від 11.07.2008 р. на суму 8913,18 грн.; №КВО0004203 від 11.07.2008 р. на суму 6850,50 грн.

Факт одержання продукції відповідачем підтверджується довіреностями ТОВ „Караван-Будівельний”, а саме: серії ЯПИ №079745 від 23.08.2008 р.; серії ЯПИ №079690 від 06.08.2008 р.; серії ЯПИ №079956 від 03.10.2008 р.; серії ЯПИ №079742 від 22.08.2008 р.; серії ЯПЗ №372309 від 10.07.2008 р.; серії ЯПИ №079694 від 08.08.2008 р.; серії ЯПИ №079776 від 28.08.2008 р.; серії ЯПИ №079769 від 27.08.2008 р.; серії ЯПИ №079935 від 29.09.2008 р.; серії ЯПЗ №372282 від 08.07.2008 р.; серії ЯПЗ №372275 від 07.08.2008 р.

Позивач зазначає про те, що відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар, станом на день звернення до місцевого господарського суду сума боргу відповідача перед позивачем становить 216421,97 грн.

Враховуючи те, що поставка товару, з приводу оплати якої виник спір, здійснювалась згідно видаткових накладних, в яких відсутнє посилання на умови продажу, а саме: Договір №106/06-08ВЧ від 20.06.2008 р., підстави застосовувати умови вказаного договору, зокрема, щодо настання строку виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару та застосування мір відповідальності відсутні.

Проте, відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що між сторонами був укладений у спрощений спосіб договір поставки товару.

Відповідно до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 01.09.2009 р. вих. №НЮ-01/09/-3 з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними №КВ00004203, №КВ00004245, №КВ00004492, №КВ00003928, №КВ00005054, №КВ00005177, №КВ00005711, №КВ00005836, №КВ00005985, №КВ00006025, №КВ00006576, №КВ0000672, №КВ00006690, №КВ00007446, №КВ00007691, №КВ000010251 в сумі 216421,97 грн.

Проте відповідач на наведену претензію ніяк не відреагував.

Отримання відповідачем претензії 07.09.2009 р. підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового відправлення рекомендованим листом за №57658381.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заборгованість по оплаті поставленого товару за видатковими накладними №КВ00004203, №КВ00004245, №КВ00004492, №КВ00003928, №КВ00005054, №КВ00005177, №КВ00005711, №КВ00005836, №КВ00005985, №КВ00006025, №КВ00006576, №КВ0000672, №КВ00006690, №КВ00007446, №КВ00007691, №КВ000010251 у відповідача виникла 13.09.2009 р., а тому вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 216421,97 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми в розмірі 5585,80 грн. за період з 03.09.2008 р. по 16.09.2009 р., інфляційних втрат в розмірі 26701,82 грн. за період з 03.09.2008 р. по 16.09.2009 р.

Щодо розрахунку суми 3% річних, інфляційних втрат та задоволення місцевим господарським судом позовних вимог в цій частині, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ході судового розгляду апеляційним судом було встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних, інфляційних втрат за період з 03.09.2008 р. по 16.09.2009 р. Однак, як уже зазначалось вище, прострочення відповідача з виконання грошового зобов’язання розпочалось з 13.09.2009 р., тобто розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат повинен включати в себе період з 13.09.2009 р. по 16.09.2009 р.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати те, що індекс розраховується не на кожний день місяця, а в середньому на місяць (Лист Верховного Суду України №62-97 від 03.04.1997 р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”).

Таким чином, відсутні підстави застосування індексу інфляції на суму заборгованості за період, встановлений судом апеляційної інстанції, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегією суддів був зроблений розрахунок суми 3% річних, з урахуванням періоду встановленого судом апеляційної інстанції, а саме: з 13.09.2009 р. по 16.09.2009 р., відповідно до якого сума 3% річних становить 71,15 грн. (216421,97*3*4:365:100=71,15).

Також позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 25899,48 грн. пені, нарахованої відповідно до п. 17.4 Договору №106/06-08ВЧ від 20.06.2008 р. за період з 03.09.2008 р. по 16.09.2009 р.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Факту погодження встановлення відповідальності у виді нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за невиконання зобов’язань з оплати переданого товару за видатковими накладними №КВ00004203, №КВ00004245, №КВ00004492, №КВ00003928, №КВ00005054, №КВ00005177, №КВ00005711, №КВ00005836, №КВ00005985, №КВ00006025, №КВ00006576, №КВ0000672, №КВ00006690, №КВ00007446, №КВ00007691, №КВ000010251 позивачем не доведено. Також матеріалами справи не підтверджено виникнення у відповідача зобов’язань за Договором поставки №106/06-08ВЧ від 20.06.2008 р., на підставі якого позивачем нараховано пеню, отже, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені відсутні.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки в процесі розгляду даної справи апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 р. у справі №18/548 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на позивача у розмірі 626,11 грн. (з них: 576,16 грн. - державне мито, 49,95 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), на відповідача у розмірі 2350,98 грн. (з них: 2164,93 грн. - державне мито, 186,05 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Окрім того, у зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на позивача у розмірі 27,57 грн., на відповідача (апелянта) у розмірі 129,87 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, що апелянтом при зверненні з апеляційною скаргою сплачено державне мито в розмірі 130 грн., тоді як, виходячи з вимог апеляційної скарги, держане мито підлягає сплаті в розмірі 157,43 грн., а тому з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито в сумі 27,43 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-будівельний” задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 р. у справі №18/548 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТехноНіколь-Центр” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-будівельний” (04074, м. Київ, вул. Лугова,12; код ЄДРПОУ 34344491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТехноНіколь-Центр” (01103, м.Київ, вул. Професора Підвисоцього/Драгомирова, 10/10, кім.60-61; поштова адреса: 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, 2-й поверх; код ЄДРПОУ 32046030) 216421 (двісті шістнадцять тисяч чотириста двадцять одну) грн. 97 коп. основного боргу, 71 (сімдесят одну) грн. 15 коп. - 3% річних, 2164 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 93 коп. державного мита, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТехноНіколь-Центр” (01103, м.Київ, вул. Професора Підвисоцього/Драгомирова, 10/10, кім.60-61; поштова адреса: 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, 2-й поверх; код ЄДРПОУ 32046030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-будівельний” (04074, м. Київ, вул. Лугова,12; код ЄДРПОУ 34344491) 27 (двадцять сім) грн. 57 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-будівельний” (04074, м. Київ, вул. Лугова,12; код ЄДРПОУ 34344491) в доход Державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 27 (двадцять сім) грн. 43 коп.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №18/548 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.05.10 (відправлено)