Рішення № 9354370, 19.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2010 р. Справа № 63/98-10

вх. № 2150/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Степанець Р.П., довіреність № 190110/3 від 19.01.2010 року; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмакс ЛТД", м. Харків

до Приватного підприємства "Бестмаркет", м. Харків

про стягнення 3677,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 3677,13 грн. заборгованості, з яких: 3413,60 грн. основний борг, 170,69 грн. пені, 68,28 грн. інфляційних, 24,56 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, відповідно до умов договору поставки № 08-06, укладеного між сторонами 08.06.2009 року. Позов обґрунтований статями 15, 16, 526, 530, 611, 625 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

          02.04.2010 року до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 3920,28 грн. заборгованості, з яких: 3413,60 грн. основний борг, 266,27 грн. пені, 204,82 грн. інфляційні витрати, 35,59 грн. три відсотки річних. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2010 року вказана заява позивача прийнята до провадження та розгляд справи продовжений з її урахуванням.

19.04.2010 року до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків, підписаний між сторонами 12.11.2010 року.

Суд, дослідивши наданий документ, задовольняє клопотання позивача та долучає його до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

08 червня 2009 року між сторонами був укладений договір поставки № 08-06, на виконання умов якого позивач в період з 08.07.2009 року по 21.08.2009 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 4394,25 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи (аркуші справи 20-24).

Відповідно до пункту 3.3 договору, відповідач зобов'язаний проводити оплату отриманого товару по мірі його реалізації.

Проте відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 723,50 грн. (банківські виписки від 25.06.2009 року; від 22.07.2009 року та від 10.11.2009 року) та частково повернув позивачу товар на загальну суму 257,15 грн. (накладні на повернення № 119 від 17.07.2099 року; № 140 від 24.07.2009 року та № 22 від 14.08.2009 року), внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3413,60 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми оплати за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 266,27 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 35,59 грн. трьох відсотків річних та 204,82 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3920,28 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Бестмаркет" (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 7, код 36371972, р/р 26007800000076 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмакс ЛТД" (61068, м. Харків, пр. Московський, 96, кв. 108, код 35701592, р/р 26009060015572 в ХГРУ "ПриватБанк" м. Харків, МФО 351533) - 3413,60 грн. основного боргу, 266,27 грн. пені, 204,82 грн. інфляційних витрат, 35,59 грн. трьох відсотків річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 19 квітня 2010 року