Рішення № 9354369, 19.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2010 р. Справа № 63/97-10

вх. № 2117/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Болобан В.Г., довіреність від 30.12.2009 року; відповідача - Рудевський В.В., дов. б/н від 29.09.2009 року,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Альтера", м. Донецьк

до Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

про стягнення 29030,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 29030,13 грн. заборгованості, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції, яка була поставлена позивачем відповідачу на підставі домовленості між сторонами в період з 07.11.2008 року по 09.05.2009 року. Позов обґрунтований статтями 11, 80, 203, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 629, 692 ЦК України та статтями 193, 220, 222, 230, 231 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач підтримує позов у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач позов визнає в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до домовленості між сторонами позивач в період з 07.11.2008 року по 09.05.2009 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 79744,95 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи (аркуші справи 8-21).

Проте, відповідач поставлений товар оплатив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 29030,13 грн.

22.12.2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату поставленого товару, проте відповідач залишив вимогу без відповіді.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 29030,13 грн. заборгованості обгрунтована, підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, 174, 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути зі Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 18, код ЄДРПОУ 30751167, п/р 26004277846001 в ХГРУ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом Альтера" (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 80-В, р/р 26004001000642 в ТОВ КБ "Український фінансовий світ" МФО 377777, код ЄДРПОУ 36167449) - 29030,13 грн. заборгованості, 290,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути позивачу з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 76,50 грн. про що видати довідку.

Суддя

рішення підписано 19 квітня 2010 року