Рішення № 93536770, 15.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9732/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування рішення, –

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов (а.с. 1-6) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 05.10.2020 року позов був залишений без руху (а.с. 31-33), ухвалою від 12.10.2020 року продовжений строк на усунення недоліків позову (а.с. 46-48).

Позивач подав позов (а.с. 53-58) до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 19.05.2020 року №0079715506 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску щодо застосування штрафу у розмірі 1697,49грн та нарахування пені у сумі 1378,15 грн за період з 20.07.2018 року по 20.06.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням від 19.05.2020 року №0079715506 до нього було застосовано штраф у розмірі 1697,49грн та нарахування пені у сумі 1378,15 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач вказує, що єдині внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 13.07.2018 року, 17.08.2018 року, 10.09.2018 року, 16.10.2018 року, 16.11.2018 року, 18.12.2018 року, 16.01.2019 року, 18.02.2019 року, 15.03.2019 року, 19.04.2019 року ним були сплачені в повному обсязі та у встановлені законодавством строки, однак кошти були помилково сплачені на рахунок № НОМЕР_1 , замість бюджетного рахунку № НОМЕР_2 , а згодом № НОМЕР_3 . На думку позивача помилка в зазначені номеру рахунку при перерахуванні єдиного соціального внеску не впливає на той факт, що єдиний внесок був сплачений ним своєчасно. Крім того, позивач вказує, що в подальшому сплачені на невірний рахунок кошти були перенаправнені на вірний рахунок через подану ним до відповідача заяву про самостійно виявлену помилку та прохання здійснити перерахунок.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що порушення законодавства щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску ним вчинено не було, а тому підстави для застосування штрафних санкцій та нарахування пені відсутні.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 36-37).

24.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 90-92) від представника ГУ ДПС, в якому він заперечував проти заявлених позовних вимог, просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі та зазначив, що під сплатою єдиного внеску слід розуміти не лише списання коштів з рахунку платника податків, а й зарахування таких коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів. Однак позивачем перерахування єдиного внеску було здійснено на інші рахунки. Таким чином, відповідач вважає, що позивач належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі – Закон № 2464-VI) оскільки єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Після чого, у зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску було прийнято рішення від 19.05.2020 року № 0079715506 та нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 20%. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що у нього були правові підстави для нарахування пені та штрафних санкцій відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI, а тому просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.60, 63).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI фізичні особи- підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За приписами частини 5 статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.02.2018 №54, зареєстрованим в Міністерстві юстиції Україні 02 березня 2016р за №330/28460 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин, далі – Положення №54) це положення розроблено відповідно до статей 8, 9, 11, 25 Закону №2464-VI з метою регламентування руху коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються згідно із Законом (далі - фінансові санкції), на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 1 розділу ІІ Положення №54 визначено, що Державна фіскальна служба України (далі - ДФС) та її територіальні органи в областях, місті Києві, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, об`єднані державні податкові інспекції ДФС (далі - територіальні органи ДФС) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.

Рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників, визначених Законом.

Рахунки 3719 відкриваються ДФС на балансі Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) та територіальним органам ДФС - на балансі головних управлінь Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - Головні управління Казначейства).

Відповідно до п. 1, 2 розділу ІІІ Положення №54 страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства.

Страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів ДФС, на кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.

Судом достовірно встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи квитанціями банку та платіжними дорученнями (а.с.67-70), що єдиний соціальний внесок за період ІІ –ІV квартали 2018 року, І квартал 2019 року був сплачений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 , при цьому в призначенні платежу зазначалось: ЄСВ на суми заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

В подальшому, допущена помилка щодо сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного внеску на невірний рахунок була виявлена, і на підставі поданої ним заяви від 21.06.2019 року про перерахування помилково сплачених коштів, контролюючим органом було проведено зарахування коштів (а.с. 77-78).

У зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску рішенням ГУ ДПС від 19.05.2020 року №0079715506 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI було застосовано штраф у розмірі 1697,49 грн (за період з 20.07.2018 по 20.06.2019) та нараховано йому пеню у розмірі 1378,15 грн (а.с.64).

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши надані учасниками справи заяви по суті та докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та їх задоволення. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 11 ст. 9, ч. 10 і 11 ст. 25 Закону №2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 19.05.2020 року №0079715506 про застосування штрафних санкцій та нарахування стала несвоєчасна, на переконання контролюючого органу, сплата фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного внеску за період з ІІ –І V квартали 2018 року та І квартал 2019 року, яка фактично виникла у зв`язку з тим, що вказані кошти були помилково сплачені позивачем на невірний рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з положенням Положення №54 страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 16.06.2015 у справі №21-377а15 суми єдиного внеску зараховуються на єдиний казначейський рахунок - 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування". При цьому помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

У відповідності до частини четвертої статті 45 Бюджетного кодексу України (далі – БК України), податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Приписами частини п`ятої статті 45 БК України передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм БК України дає підстави зробити висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 (далі – Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту пунктів Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок – єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Таким чином, факт сплати позивачем сум єдиного соціального внеску на інший рахунок ГУ ДКСУ 3719 не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені позивачем у повному обсязі та своєчасно, і зараховані до Державного бюджету, що не спростовано відповідачем.

Дані висновки суду кореспондуються з положеннями п. 9 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №450, згідно якого помилково сплачені суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів за заявою платника не пізніше двох робочих днів з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.

При цьому, штрафні санкції та пеня, передбачені ч. 10 і п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2346-ІІІ, застосовуються до платника лише у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених суми єдиного внеску на невідповідний рахунок 3719. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Таки правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.11.2018 у справі №813/524/18, від 30.10.2018 у справі №824/4/16-а, від 20.02.2018 у справі №816/591/16, від 21.02.2018 у справі №813/1008/16, від 14.02.2018 у справі №816/1254/17.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафу та пені, передбачених ч. 10 і п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2346-ІІІ, а тому рішення ГУ ДПС від 19.05.2020 року №0079715506 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1697,49грн та нарахування пені у сумі 1378,15 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення від 19.05.2020 року №0079715506 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та не надав належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача.

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною у матеріалах справи квитанцією від 07.07.2020 (а.с. 6а) підтверджено, що позивачем під час звернення до суду з даним сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 19.05.2020 року №0079715506 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску щодо застосування штрафу у розмірі 1697,49грн та нарахування пені у сумі 1378,15 грн за період з 20.07.2018 року по 20.06.2019 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.