Рішення № 93535321, 14.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2020 року (15:00)Справа № 280/1627/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945), третя особа: Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» (03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), третя особа: Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2019 № № 0017181305, 0017171305, 0017191305.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу про те, що позивачем у 2017 році отримано від АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «АЛЬФА-БАНК») дохід у сумі 1010395,79 грн. за ознакою доходу «126» - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку. Зауважує, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу, оскільки такий борг було погашено у зв`язку з реалізацією іпотекодавцем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири позивача. 04.12.2017 квартира позивача перейшла на баланс банку, в порядку ст. 36 Закону України «Про іпотеку», а відтак після набуття банком права власності на предмет іпотеки в порядку ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», всі будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Отже, внаслідок застосування банком положень ст. 36 Закону України «Про іпотеку» при задоволенні своїх вимог, банк задовольняє свої вимоги в повному обсязі, що виключає можливість наявності в подальшому будь-якого боргу, який можливо анулювати. Зауважує, що судова практика свідчить про те, що анулювання боргу в разі задоволення кредитором своїх вимог в порядку ст. 36 Закону України «Про іпотеку» не відбувається. Відтак, у позивача не виникало обов`язку щодо подання декларації про майновий стан та доходи отримані в 2017 році, а також сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 04.05.2020.

23.04.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18895), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що перевірка проведена у відповідності до наявної податкової інформації щодо того, що у 4 кварталі 2017 року позивачем отримано дохід у вигляді додаткового блага за ознакою «126» від ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 378 667,95 грн. З метою підтвердження зазначеної інформації на адресу ПАТ «Укрсоцбанк» направлено запит, на який листом від 05.12.2018 №05.6-12/79-1289 надано підтвердження щодо інформації, зазначеної у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді основної кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаної з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у розмірі 378 667,95 грн. Контролюючим органом на адресу позивача надіслано лист №5334/14/08-01-49-02 від 06.07.2018 в якому вказувалось про отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді «додаткового блага» від ПАТ «Укрсоцбанк» у сумі 378 667,95 грн. та необхідності подання декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік. Також, у вказаному листі зазначалось, що у разі невиконанні вимог щодо самостійного декларування доходів, відповідно до п.п. 78.1.4 та 78.1.2 п.78.1 ст. 78 ПК України, органи державної фіскальної служби застосують право на проведення позапланової документальної перевірки, під час проведення якої контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання. Однак, лист №5334/14/08-01-49-02 від 06.07.2018 повернувся на адресу податкового органу не врученим. В ході проведення перевірки встановлено, що платником податків - фізичною особою, який не с суб`єктом господарювання ОСОБА_1 не надано до органів ДФС податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та не задекларовано дохід у розмірі 378 667,95 грн., отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126». Сума податку на доходи фізичних осіб склала 68160,23 грн. Перевіркою встановлено порушення вимог пп. «д» 164.2.17 пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті донараховано військового збору за 2017 рік з доходу отриманого у вигляді додаткового блага за ознакою «126» у сумі 5680,02 грн. Окрім того, зауважує, що з огляду на п.2.3 договору від 30.03.200, припинення зобов`язань за договором №051М/07 від 30.03.2007 прямо пов`язано із зарахуванням на рахунок Банку грошових коштів в сумі фактичної заборгованості за кредитом Позичальника перед Кредитором подальшим перерахуванням Кредитором отриманої суми на позичковий рахунок, а не з фактом набуття Банком права власності на квартиру. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

28.04.2020 до суду від представника третьої особи надійшли пояснення (вх. № 19687), в яких останній зазначає, що АТ «АЛЬФА-БАНК» мало право вимоги заборгованості по Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №997/08-11-BKЛ від 29.08.2008, за яким банк є іпотекодержателем нерухомого майна, яким забезпечено виконання зобов`язання по зазначеному кредитному договору. У зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов`язань та ігноруванням Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, яке направлено на адресу позивача 12 вересня 2017 року за вих. № 49-997/08-11-BKJI Кредитор змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. 04.12.2017 відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» AT «Укрсоцбанк» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яка знаходилась в іпотеці Банку відповідно до умов Іпотечного договору від 29.08.2008 та договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 997/08-11-ВКЛ від 29.08.2008.

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки станом на 04.12.2017 визначена на рівні 558 680 грн. Таким чином, після здобуття кредитором права власності на предмет іпотеки, заборгованість за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 997/08-11-BKЛ від 29.08.2008 склала 37 346,93 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.12.2017 складає 1 010 395,79 грн., а саме: сума кредиту - 13 996,58 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.12.2017 складає 378 667,95 грн. (тіло кредиту); пеня - 23 350,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.12.2017 складає 631 727,84 грн. У зв`язку із задоволенням вимог Іпотекодержетеля, в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість позивачу прощено (анульовано) залишок заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 997/08-11-ВКЛ від 29.08.2008 в розмірі 13 996,58 доларів США та пені 23 350,35 доларів США. У відповідності до вимог Податкового кодексу України до складу річного доходу за 2017 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 13 996,58 доларів США, про що було повідомлено позивача. Отриманий позивачем дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5 %, які відповідно до вимог чинного законодавства, позивач самостійно мав сплатити до Державного бюджету України. З посиланням на приписи пп.165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України зазначає, що в разі прощення кредитором боргу відсотки, штрафні санкції та пеня нараховані на тіло такого боргу не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу, відповідно і не оподатковується. В даному випадку позивачеві прощену саме основну суму боргу (кредиту), яка перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року, а не відсотки, штрафні санкції та пеню, а тому третя особа вважає, що сума прощеного боргу є об`єктом оподаткування як додаткове благо та підлягала включенню до складу доходу.

Ухвалою суду від 04.05.2020, у зв`язку із запровадженням на всій території України карантину, розгляд справи відкладено до 26.05.2020.

Ухвалою суду від 26.05.2020 замінено відповідача у справі та розгляд справи відкладено до 23.06.2020.

23.06.2020 у підготовчому засіданні розгляд справи відкладено до 07.07.2020.

Ухвалою суду від 07.07.2020 провадження у справі зупинено до 25.08.2020.

Ухвалою суду від 25.08.2020 провадження у справі поновлено.

25.08.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.09.2020.

07.09.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.10.2020.

Ухвалою суду від 05.10.2020 провадження у справі зупинено до 17.11.2020.

У зв`язку із відсутністю у період часу з 07.11.2020 по 21.11.2020 судді Калашник Ю.В. на роботі, судове засідання призначене на 17.11.2020 перенесено на 25.11.2020, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою суду від 25.11.2020 провадження у справі поновлено.

25.11.2020 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 25.11.2020.

25.11.2020 у судовому засіданні, за клопотанням учасників справи, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі третьої особи.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

29.08.2008 між Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії №997/08-11ВКЛ, за умовами якого Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту здійснювалась окремими частинами – «Траншами» зі сплатою 14 відсотків річних з максимальним лімітом заборгованості до 14000,00 доларів США (а.с.225-235).

В якості забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором №997/08-11ВКЛ від 29.08.2008, позивачем передано в іпотеку AT «Укрсоцбанк» нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 66,47 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.236-240).

Згідно п. 1.2. Іпотечного договору № 997/08-11-1 від 29.08.2008, загальна вартість Предмету застави, за погодженням сторін становить 85 000,00 доларів США, що в еквіваленті складає 411884,50 грн. за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього Договору.

Пунктом 4.5.4 Договору іпотеки було передбачено право Банку за своїм вибором звертати стягнення на Предмет іпотеки шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь - якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі - продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Повідомленням вих. № 50-997/08-11-ВКЛ від 12.09.2017 позивача повідомлено про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому т. 37 Закону України «Про іпотеку» у разі несплати боргу за Договором №997/08-11ВКЛ від 29.08.2008 (а.с.214).

У зв`язку з незадоволенням вимоги Банку про погашення заборгованості за вищевказаним кредитним, ОСОБА_1 надав згоду AT «Укрсоцбанк» на звернення стягнення на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку із чим, 04.12.2017 AT «Укрсоцбанк» набуло право власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_3 .

14.03.2018 між AT «Укрсоцбанк» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі - продажу квартири, за умовами якого продавець передає у власність Покупця, а Покупець в особі представника приймає у власність квартиру АДРЕСА_4 , і сплачує за Квартиру обумовлену цим Договором грошову суму. Відповідно до п. 1.2. квартира належить Продавцю на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького MHO Туріченко О.М. 29 серпня 2008 р. за реєстровим №2052. Право власності Продавця на Квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.12.2017, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1429255523101, номер запису про право власності: 23772229. Відповідно до п. 3.1. Договору, продаж Квартири здійснюється за 683 022.25 грн. Згідно з п. 3.2.1. Договору, 285 074, 75 грн. Покупець сплачує на рахунок Продавця в день укладення цього договору. Оплата залишку ціни квартири здійснюється з умовою про розстрочення платежу (а.с.30-39).

У період часу з 19.04.2019 по 07.05.2019, відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.2 п. 78.1, п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків – фізичної особи, яке не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності повноти та сплати податків і зборів з доходів фізичної особи за ознакою доходу «126» за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатом якої складено Акт від 29.03.2019 №332/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (а.с.108-114).

Висновками до Акту перевірки від 29.03.2019 №332/08-01-13-05/ НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 68160,23 грн.;

пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору у сумі 5680,02 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, відповідно до інформації відділу Державного реєстру ДФС України (Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів) встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 у 2017 році отримано дохід у сумі 378667,95 грн. від ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо», а також за ознакою доходу 127- «інші доходи».

Так, контролюючим органом, направлено запит в адресу ПАТ «Укрсоцбанк» для підтвердження інформації, яка відображена у відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, стосовно отримання фізичною особою ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) в сумі 378 667,95 грн.

Листом від 05.12.2018 №05.6-12/79-1289, адресованому в адресу ГУ ДФС у Запорізькій області, надано підтвердження щодо інформації, зазначеної у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді основної кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаної з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у розмірі 378 667,95 грн. ПАТ «Укрсоцбанк» зазначив про повідомлення клієнта щодо анульованої суми.

Олександрівським управлінням у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області надіслано ОСОБА_1 , на адресу: АДРЕСА_2 , лист №5334/14/08-01-49-02 від 06.07.2018, в якому вказувалось про отримання ОСОБА_1 доходу у виді «додаткового блага» від ПАТ «Укрсоцбанк» у сумі 378 667,95 грн. та необхідності подання декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік.

Також, у листі №5334/14/08-01-49-02 від 06.07.2018 зазначено, що у разі невиконання вимог щодо самостійного декларування доходів, відповідно до п.п. 78.1.4 та 78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, органи державної фіскальної служби застосують право на проведення позапланової документальної перевірки, під час проведення якої контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання.

Однак, лист №5334/14/08-01-49-02 від 06.07.2018 повернувся до податкового органу не врученим.

На підставі акту перевірки від 29.03.2019 №332/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019:

№0017171305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 85200,28 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 68160,23 грн., за штрафними санкціями 17040,05 грн. (а.с.51-52);

№0017191305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 7100,02 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 5680,02 грн., за штрафними санкціями 1420,00 грн. (а.с.49-50);

№0017181305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170,00 грн (а.с.47-48).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України).

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.566 ЦК України, після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Згідно зі статтею 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22.05.2019 у справі № 821/3224/15-а, від 17.07.2019 у справі № 819/1574/17.

Разом з цим, за приписами ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателм про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Пунктом 4.5.4 Іпотечного договору № 997/0811-І від 29.08.2008 передбачено право Банку за своїм вибором звертати стягнення на Предмет іпотеки шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь - якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі - продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

04.12.2017 відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» AT «Укрсоцбанк» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Кравченко Вікторія Андріївна, Запорізька обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації», Запорізька область № 38558031 від 06.12.2017), а саме: квартиру АДРЕСА_3 , яка знаходилась в іпотеці Банку відповідно до умов Іпотечного договору від 29.08.2008, посвідченого 29.08.2008, Туріченко О.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №2052, та Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 997/08-11- ВКЛ від 29.08.2008.

Враховуючи наведені вище норми, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податку з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Проте судом встановлено, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу оскільки такий борг було списано у зв`язку з реалізацією AT «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк») свого права на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставності посилань податкового органу на те, що кошти у розмірі 1010395,79 грн. є оподатковуваним доходом позивача, передбаченим пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Таким чином, нарахування на зазначену суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є необґрунтованим.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що позивач не отримував у 2017 році дохід від AT «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк»), у зв`язку з чим у позивача не виникло обов`язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, є протиправним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДПС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 924,70 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945), третя особа: Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» (03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019 № № 0017181305, 0017171305, 0017191305.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 924,70 грн. (дев`ятсот двадцять чотири гривні 70 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.12.2020.

Суддя Ю.В. Калашник