Рішення № 93535262, 04.12.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2020 року м. Ужгород№ 807/2270/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, які беруть участь у справі:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - Пуканич Е. В.;

представник відповідача - Строган М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович Ірини Василівни - державного реєстратора прав на нерухоме майно до Міністерства юстиції України про визнання частково протиправним та часткове скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Державний нотаріус Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі -відповідач), у якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 04 жовтня 2016 року № 2866/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" - у частині тимчасово блокування доступу державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на три місяці - до 21 грудня 2016 року (пункт 5)".

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у задоволені позовних вимог було відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 05 серпня 2020 року Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року скасовано та направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

21 серпня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду дану адміністративну справу прийнято до провадження суддею Гебеш С.А.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначає, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України при розгляді скарги ОСОБА_2 порушено норми Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128. Зокрема, вказує на неналежне повідомлення про дату, час та місце проведення засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, на якому було прийнято оскаржуваний висновок, чим порушено право позивача на надання пояснень. При цьому рішення Комісії не містить висновків щодо невідповідності дій позивача законодавству у сфері державної реєстрації. Також всупереч вимог п.12 Порядку №1128 копію оскаржуваного наказу, прийнятого за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 , суб`єктом розгляду скарги надіслано не було. Оскаржуваний наказ позивачем отримано лише на запит про отримання публічної інформації.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, зокрема вказавши на те, що за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 09.08.2016 року, в порядку ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, за результатом розгляду скарги Міністерством юстиції на підставі висновків комісії було прийнято мотивоване рішення про задоволення скарги з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. Відповідно до пункту 10 вищевказаного Порядку, позивача та всіх заінтересованих осіб було повідомлено про розгляд скарги ОСОБА_2 від 09.08.2016 року шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту. Законодавством встановлено, що у разі порушення прав особи у сфері державної реєстрації, вона має право звернутися до Мінюсту зі скаргою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг. У звязку з порушенням порядку проведення державної реєстрації прав та перевищення повноважень державного реєстратора прав, наданих Законом, були наявні правові підстави для тимчасового блокування доступу ОСОБА_1 до Державного реєстру прав строком на 3 місяці. Тому, Комісією з розгляду скарг було прийнято Висновок від 21.09.2016 року, за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 09.08.2016 року, на підставі якого Міністерством юстиції України прийнято оскаржуваний наказ. Зазначає, що Комісією встановлено порушення при проведенні реєстраційних дій, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом 19 липня 2013 року ОСОБА_2 успадкувала трьохкімнатну квартиру, загальною площею 109,10 кв. м., житловою площею 65,20 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.60-63).

21 червня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Романович І.В. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 30133299 про проведення державної реєстрації права власності квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_3 . Реєстрацію права власності на дане нерухоме майно проведено на підставі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року у справі № 297/494/16-ц (а.с.68).

23 червня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Романович І.В. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 30183230 про проведення державної реєстрації права власності квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 69).

14 липня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Машіка О.М. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 30450794 про проведення державної реєстрації права власності квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 70).

Зазначені рішення про державну реєстрацію гр. ОСОБА_2 оскаржено до Міністерства юстиції України (а.с. 52-55).

21 вересня 2016 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 від 09.08.2016, яка надійшла до Міністерства юстиції України 10.08.2016, на рішення та дії державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Романович І.В, приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Машіка О.М. прийнято висновок про задоволення вищевказаної скарги (а.с. 32-36).

Комісією встановлено, що в Державному реєстрі прав наявні записи про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , яке виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Машіки О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1051. Водночас, з даних Державного реєстру прав слідує, що державним нотаріусом Романович І.В. відповідно до прийнятого нею 21 червня 2016 року рішення № 30133299 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 червня 2016 року за №17301335 було зареєстровано перехід права власності на квартиру АДРЕСА_3 від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та внесено запис про право власності №15054088. При цьому, підставою набуття такого права зазначено рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року у справі № 297/494/16-ц. Водночас із наданих ОСОБА_2 на розгляд комісії в обґрунтування порушення прав доказів, зокрема листа Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2016 року № 01-15/323/2016, установлено, що позовна заява ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 не надходила та, відповідно, рішення Берегівським районним судом не виносилось. Згідно частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. У межах процедури проведення державної реєстрації прав державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (стаття 10 частина 3 пункт 1 вищевказаного Закону). Однак, державним нотаріусом Романович І.В під час розгляду заяви № 17301335 та документів, доданих до неї, не було встановленого невідповідність поданих документів для проведення оскаржуваної державної реєстрації вимогам законодавства, що суперечить нормам частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На підставі вищевказаного висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерством юстиції України було прийнято Наказ № 2866/5 від 04.10.2016 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким:

1) задоволено скаргу ОСОБА_2 від 09 серпня 2016 року у повному обсязі;

2) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 червня 2016 року за №30133299, прийняте державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Романович І.В.;

3) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 червня 2016 року за № 30183230, прийняте державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Романович І.В.;

4) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 липня 2016 року за № 30450794, прийняте приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_6 ;

5) тимчасово блоковано доступ державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном на 3 місяці до 21 грудня 2016 року (а.с. 15).

Позивач, уважаючи прийнятий Міністерством юстиції України Наказ № 2866/5 від 04.10.2016 року в частині тимчасового блоковання доступу державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном на 3 місяці до 21 грудня 2016 року протиправним, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється нормами Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Частиною 1 статті 2 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяжень, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Положеннями частини 1 статті 27 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Статтею 36 Закону №1952-IV визначено заходи, що вживаються у разі виявлення порушення законодавства під час реєстрації прав. Так відповідно до ч.1 цієї статті якщо під час проведення державної реєстрації прав у державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, такий державний реєстратор зобов`язаний повідомити про це правоохоронні органи.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 7 Закону №1952-IV розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України здійснює Міністерство юстиції України.

Відповідно до частини першої та другої статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною 6 статті 7 Закону №1952-IV визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ», «д» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25 грудня 2015 року затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (Порядок №1128), пунктом 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року №37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване в Мін`юсті від 13 січня 2016 року за №42/28172 (Положення №37/5).

Тобто, законодавством визначено можливість розгляду відповідної скарги по суті з можливістю встановлення зі змісту останньої та доданих до неї документів факту порушення прав у результаті прийняття рішення державного реєстратора.

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку №1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Пунктом 9 Порядку №1128 визначено, що під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Пунктом 10 Порядку №1128 визначено, що суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

При цьому, відповідно до пункту 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності спірного наказу за результатом розгляду скарги на дії Державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович І.В.

Відповідно до норм, чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «;Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Положенням про Комісію (п. 8, 10 розділу ІІІ) врегульовано, що її рішення оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Висновок комісії, оформлений відповідно до пункту 8 розділу III цього Положення, разом з проектом відповідного наказу Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України подає для підпису Міністру юстиції України, його першому заступнику або заступнику Міністра з питань державної реєстрації.

Отже, основою проекту наказу Міністерства юстиції України, яким на підставі ст. 37 Закону № 1952-IV може бути, зокрема, скасовано рішення про державну реєстрацію прав, анульовано доступ державного реєстратора до Державного реєстру прав, направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, є відповідний висновок Комісії.

Комісія є колегіальним органом, якому притаманні всі ознаки «суду, встановленому законом» відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як її тлумачить Європейський суд з прав людини (п. 37 - 39 цієї постанови), з відповідними вимогами щодо додержання принципів доступу до суду, рівності сторін та змагальності (п. 40-43 цієї постанови).

Відповідно до положень пункту 10, 11 Порядку № 1128 Комісія, перед початком розгляду скарги по суті, мала вчинити такі дії:

1) надати Державному нотаріусу Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович І.В. копію скарги та доданих до неї документів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті;

2) реалізувати право Державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович І.В. на подання письмових пояснень щодо скарги ОСОБА_2 .

3) в обов`язковому порядку прийняти пояснення Державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович І.В. до розгляду та розглянути такі пояснення.

Разом з тим, суд вказує на те, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна (рішення Європейського суду з прав людини у справі Sramek v. Austria від 22 жовтня 1984 року).

Суд або трибунал у змістовному значенні визначається за судовими функціями, тобто визначенням питань, що знаходяться у межах повноважень органу, що засновані на нормах права, і після проведення провадження у передбаченому законом порядку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Sramek v. Austria від 22 жовтня 1984 року та справі Cyprus v. Turkey від 10 травня 2001 року, § 233).

Право винесення рішення входить у визначення поняття «суд». Провадження повинні забезпечувати «визначення судом проблем у спорі» відповідно до ст. 6 § 1 (рішення Європейського суду з прав людини у справі Benthem v. the Netherlands від 23 жовтня 1985 року, § 40).

Пункт 1 статті 6 Конвенції містить два аспекти вимоги безсторонності.

По-перше, орган, який розглядає справу, повинен бути безстороннім суб`єктивно, тобто жодний його член не повинен мати будь-якої особистої зацікавленості або упередженості. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне.

По-друге, такий орган повинен також бути безстороннім з об`єктивного погляду, тобто він повинен надати достатні гарантії, які б виключали будь-які законні сумніви стосовно цього (рішення Європейського суду з прав людини у справі Academy Trading Ltd. and Others v. Greece від 26 лютого 1998 року, § 43; Daktaras v. Lithuania від 19 вересня 2000 року, § 30; Moiseyev v. Russia від 09 жовтня 2008 року, § 174).

Виклики до суду, здійснені за допомогою публічного повідомлення, є недостатніми відповідно до Конвенції та порушують ст. 6 Конвенції про захист прав людини (рішення Європейського суду з прав людини у справі Dridi v. Germany від 26 жовтня 2018 року, § 33).

На національні суди покладається обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Созонов та інші проти України від 8 листопада 2018 року, § 8).

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість уявити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище відносно іншої сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ankerl v. Switzerland від 23 жовтня 1996 року, § 38; Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands від 27 жовтня 1993 року, § 33; Duљko Ivanovski v. the former Yugoslav Republic of Macedonia від 24 липня 2014 року, § 45; Popov v. Russia від 11 грудня 2006 року, § 177).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06 вересня 2005 року, § 87).

Однак, як встановлено судом Комісією не вчинено вимог пункту 10, 11 Порядку № 1128, що призвело до порушення права Державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович І.В. на справедливий розгляд її справи, так як матеріалами справи підтверджується, що оголошення про призначення Комісією розгляду по суті скарги ОСОБА_2 від 09 серпня 2016 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2016 року за №35756/23336-0-33-16/19 було розміщене на сайті Міністерства юстиції України. Проте з наявної на сайті інформації не вбачається часу, коли це повідомлення було розміщене та надіслане на адресу Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області (пл. Кошута,1, м.Берегове, Закарпатська область, 90202).

Суд звертає увагу на сталу практику Європейського суду з прав людини стосовно повідомлення сторін при вирішенні спору щодо їх прав та обов`язків цивільного характеру. У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», зазначено, що на національні суди покладається обов`язок чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (параграф 8).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до § 33 рішення Європейського суду з прав людини від 26 жовтня 2018 року у справі Dridi v. Germany, виклики до суду, здійснені за допомогою публічного повідомлення, є недостатніми відповідно до Конвенції та порушують ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Разом з тим, коли в результаті рішення органу державної влади може відбутись втручання у права або інтереси особи, такий орган має пересвідчитись, що ним використано всі можливі способи повідомлення такої особи та забезпечено її безпосередню участь або можливість надання письмових пояснень, заперечень тощо.

Суд наголошує на тому, що повідомлення про розгляд скарги ОСОБА_2 від 09 серпня 2016 року шляхом публічного повідомлення на сайті Міністерства юстиції України, з урахуванням обставин цієї справи, було недостатнім та прогнозовано не надавало можливості Комісії пересвідчитись у його отриманні всіма зацікавленими особами, а зазначений спосіб повідомлення не свідчить, що відповідачем, з урахуванням вимог 10, 11 Порядку № 1128, дотримано процедуру щодо розгляду скарги, оскільки не забезпечено виконання положень зазначених у п. 45 цієї постанови.

Відтак, при розгляді Комісією скарги ОСОБА_2 від 09 серпня 2016 року та прийнятті оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 2866/5 від 04 жовтня 2016 року, яким, по суті, затверджено висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 21 вересня 2017 року, відповідач діяв необґрунтовано, з порушенням принципів рівності та змагальності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення Міністерством юстиції України цих принципів виключає висновок про правомірність розгляду зазначеної скарги та законність прийнятого наказу.

Посилання відповідача на те, що оскаржуваний наказ вичерпав свою дію та, як вважає відповідач, не може бути скасовано є також безпідставними, оскільки згідно наведених норм податкового законодавства та Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14.

Зважаючи на те, що наведені порушення передували розгляду Комісією скарги ОСОБА_2 від 09 серпня 2016 року по суті та прийняттю оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що у своїй сукупності встановлені порушення заперечують законність спірного рішення, та є достатньою і беззаперечною підставою для його скасування.

Разом з тим, суд вказує на те, що скасування спірного наказу з підстав визначених рішенням суду, не свідчить про неможливість розгляду скарги у відповідності до вимог, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович Ірини Василівни - державного реєстратора прав на нерухоме майно до Міністерства юстиції України про визнання частково протиправним та часткове скасування наказу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 04 жовтня 2016 року № 2866/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" - в частині тимчасово блокування доступу державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на три місяці - до 21 грудня 2016 року (пункт 5).

3. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович Ірини Василівни ( АДРЕСА_4 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 551,21грн. (п`ятсот п`ятдесят одна грн. двадцять одна коп.), що сплачений згідно квитанції про сплату судового збору № 0.0.674061927.1 від 20 грудня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 грудня 2020 року.

СуддяС.А. Гебеш