Ухвала суду № 93533602, 25.11.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

25 листопада 2020 року Справа № 915/1182/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участю представника позивача – Махмутов О.А.,

за участю представника відповідача – Закутський Д.В.,

в ході підготовчого засідання у справі

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс-Агро”, 55347, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Бузьке; код ЄДРПОУ 30690136

про: стягнення ринкової вартості частини майна товариства

21.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 14.09.2020 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс-Агро” ринкову вартість частки майна, що відповідає 15% в статутному капіталі товариства.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 являлась одним із засновників ТОВ “Інтекс-Агро”. 23.07.2019 ОСОБА_1 листом передала ТОВ “Інтекс-Агро” нотаріально засвідчену заяву про вихід учасника, якою повідомила товариство про прийняття рішення про вихід з числа учасників (засновників) ТОВ “Інтекс-Агро” та просила повідомити про вартість її частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів необхідних для такого розрахунку, не пізніше 30 днів з дня отримання заяви. Також, просила у заяві протягом року виплатити вартість частки згідно з чинним законодавством України, розмір якої складає 15% статутного капіталу ТОВ “Інтекс-Агро”. Вказує, що між ОСОБА_1 та товариством майже рік тривало листування, але станом на день подання позовної заяви розрахунок частки в товаристві не зроблено, нарахування та виплата частки не здійснена, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що суму ціни позову без проведення експертного дослідження встановити не можливо, тому з урахуванням ч.2 ст.163 ГПК України, зобов`язується доплатити необхідну суму судового збору після проведення експертного дослідження.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання б/н від 14.09.2020 року про призначення експертизи, в якому позивач просить призначити по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (54038, м. Миколаїв, вул. Карпенко, 27). Поставити на розгляд експерту наступні питання:

- Встановити, яка дійсна ринкова вартість всіх необоротних і оборотних активів Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс-Агро” (55347, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Бузьке, ідентифікаційний код 30690136) станом на день, що передував даті виходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з вказаного товариства, а саме станом на 18.07.2019 року?

- Яка вартість частини майна пропорційна частці у розмірі 15% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс-Агро” (55347, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Бузьке, ідентифікаційний код 30690136), з урахуванням дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства, його зобов`язань та прибутку, підлягає виплаті позивачу станом на день, що передував виходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з вказаного товариства, а саме станом на 18.07.2019 року?

В обгрутування клопотання про призначення експертизи позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви до суду відповідачем відповідне експертне дослідження визначення ринкової вартості належної позивачу частки в ТОВ “Інтекс-Агро” не проведено. Із посиланням на приписи ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ст.ст. 76, 99 ГПК України просить призначити судову економічну експертизу, зобов`язується оплатити вартість експертизи.

21.09.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить витребувати в Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс-Агро” (55347,Миколаївська область, Арбузинський район, с. Бузьке, ідентифікаційний код 30690136) наступні докази (документи):

- перелік основних засобів, які є на балансі товариства станом на 18.07.2019 року;

- залишки сировини, матеріалів, насіння ТОВ “Інтекс-Агро” станом на 18.07.2019 року;

- готову продукцію ТОВ “Інтекс-Агро”, в т.ч. зерно пшениці та ячменю, станом на 18.07.2019 року;

- суму коштів на рахунках, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ “Інтекс-Агро” станом на 18.07.2019 року;

- Фінансові звіти ТОВ “Інтекс-Агро” станом на 31.12.2018 року, на 31.03.2019 року та 30.06.2019 року.

В обгрунтування клопотання зазначає, що 02.09.2019 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ “Інтекс-Агро” був направлений лист де позивач просить відповідача замовити необхідну експертизу, яку повинно замовити саме товариство, надати документи та розрахунки, передбачені Законом України «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю», в тому числі перелік основних засобів, які є на балансі товариства станом на 18.07.2019 року, залишки сировини, матеріалів, насіння тощо станом на 18.07.2019 року; готову продукцію станом на 18.07.2019 року; суму коштів на рахунках товариства, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 18.07.2019 року, а також просить надати фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2018 року, на 31.03.2019 року та 30.06.2019 року. Проте, вказані бухгалтерські документи були надані позивачу частково та не завірені належним чином. Станом на день подачі позовної заяви до суду, відповідачем відповідне експертне дослідження визначення ринкової вартості належної позивачу частки в ТОВ “Інтекс-Агро” не проведено. Із посиланням на викладене, приписи ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ст. 76 ГПК України, з метою встановлення вартості 15% частки майна в ТОВ “Інтекс-Агро” позивач просить витребувати у товариства зазначені вище документи.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів як передчасно заявленого.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1182/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з урахуванням п.3 ч.4 ст. 247 ГПК України, підготовче засідання призначено на 27.10.2020 року.

19.10.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 58-61), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідачем зазначено наступне.

Відповідач визнає ту обставину, що 18.07.2019 року позивач нотаріально засвідчила своє рішення про вихід зі складу засновників ТОВ “Інтекс-Агро”, а вже 19.07.2019 року - було здійснено державну реєстрацію такого виходу. Також, відповідач підтверджує факт тривалого листування з позивачем з приводу виплати останньому частки при виході з товариства.

Інші обставини, вказані позивачем у позові, в тому числі і набуття ОСОБА_1 права на виплату ринкової вартості частки в товаристві з обмеженою відповідальністю “Інтекс-Агро”, відповідач не визнає.

Вказує, що 09.10.2020 року керівництвом ТОВ “Інтекс-Агро” було здійснено перевірку обставин, викладених позивачем в позовній заяві. При цьому, відповідач не підтверджує наявність первинних документів (в розумінні ч.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції від 16.07.1999 року)), які б свідчили про внесення позивачем своєї частки в статутному капіталі ТОВ “Інтекс-Агро”.

Зазначає, що до часу, коли було проведено таку перевірку, відповідач помилково вважав, що позивач має право отримати при виході з товариства ринкову вартість своєї частки.

Посилається на Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (прийнятий 06.02.2018 року), який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Зазначає, що частиною першою статті 14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Вказує, що аналогічна норма містилась в законодавстві на момент створення ТОВ “Інтекс-Агро”, а саме ст.52 ЗУ «Про господарські товариства» передбачала, що «До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов`язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов`язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов`язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.» При цьому, відповідно до ч. 10 ст.24 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», « 10. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.»

Відповідач вважає, що оскільки вихід позивача зі складу членів ТОВ «Інтекс-Агро» відбувся вже підчас дії ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», при вирішенні зазначеної категорії господарських спорів поміж іншого підлягає доведенню належними і допустимими доказами факт оплати до статутного капіталу своєї частки учасником, який вийшов з товариства.

Із посиланням на приписи ч. 1 ст. 77 ГПК України, ст.ст. 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” зазначає, що факт внесення позивачем своєї частки до статутного капіталу відповідача має бути доведено первинними документами. Проте, матеріали справи не містять і позивачем суду не надано доказів (первинних документів), які свідчили б про внесення позивачем до статутного капіталу ТОВ «Інтекс-Агро» у період з дати державної реєстрації товариства по день виходу з товариства вкладу до статутного капіталу в розмірі 1500,00 грн. В той же час саме цю обставину заперечує відповідач.

Вважає, що з огляду на положення частини 10 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у Позивача не виникло права на виплату йому відповідачем частки в статутному капіталі ТОВ “Інтекс-Агро” у зв`язку з виходом із товариства.

До того, ж відповідач вважає, що позовні вимоги, викладені в позові не відповідають законодавству України, зокрема ст.24 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відтак, на думку Відповідача, позивачеві має бути відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі з огляду на безпідставність позовних вимог.

19.10.2020 року до суду від відповідача надійшли пояснення (а.с. 73-74), в яких відповідач заперечує проти задоволення клопотання про витребування доказів та проти призначення судово-економічної експертизи, крім того відповідач не погоджується з запропонованою позивачем експертною установою.

23.10.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 78-83), в якій позивач зокрема стверджує, що заявлена у відзиві так звана несплата позивачем внеску до Статутного фонду ТОВ «Інтекс-Агро» є неправдивою та недійсною. Позивач допускає що керівництвом ТОВ «Інтекс-Агро» можуть бути приховані або знищенні первинні документи, що підтверджують внесок позивача у розмірі 1500 грн. до Статутного фонду. Водночас, відповідно до ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації не внесли свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Зміни до Статуту, пов`язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною кладу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку. Жодне рішення загальних зборів учасників ТОВ «Інтекс-Агро» з приводу несплати позивачем, ОСОБА_1 частки 15% у Статутний фонд прийнято не було, про що , як приклад, свідчить Витяг з ЄДР від 27.05.2019 р. Крім того, вважає, що заява директора ТОВ «Інтекс-Агро» у відзиві за його підписом про несплату позивачем свого внеску учасника ТОВ «Інтекс-Агро», взагалі ставить під сумнів законні підстави ведення господарської діяльності ТОВ «Інтекс-Агро», так як сума Статутного капіталу у розмірі 10000 грн. фігурує у всіх фінансових звітах підприємства та Витягах з ЄДР, а на протязі 19 років з 2000 року по 2019 рік ТОВ «Інтекс-Агро» брало кредити в банках, користувалося програмами державної підтримки, купувало техніку у лізинг та співпрацювало з державними та приватними підприємствами. Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 Статуту ТОВ «Інтекс-Агро» внеском засновників Підприємства можуть бути споруди, будівлі, автотранспорт, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування землею, водою, будівлями та спорудами. Підпунктом 4.3 пункту 4 Статуту ТОВ «Інтекс-Агро» встановлено, що вартість майна, що вноситься визначається виходячи з ринкових цін, діючих на момент внесення. Підпунктом 4.4 визначено, що внесок, оцінений в гривнях, складає частку засновника в статутному фонді Підприємства. Підпунктом 4.5 Статуту для забезпечення діяльності Підприємства засновники створюють статутний фонд в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень. В створенні статутного фонду приймають участь: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс» (м.Вознесенськ), в розмірі 5100 грн., що становить 51% статутного фонду Підприємства; ОСОБА_2 , в розмірі 1500 грн., що становить 15% статутного фонду Підприємства; ОСОБА_1 , в розмірі 1500 грн., що становить 15% статутного фонду Підприємства; ОСОБА_3 , в розмірі 1900 грн., що становить 19% статутного фонду Підприємства. Вказує, що ОСОБА_1 повністю зробила внесок в Статутний фонд підприємства. Вказане підтверджується наступними документами: Довідкою за № 140 від 14.02.2000 року з Промінвестбанку про сплату 30 відсотків статутного фонду, в тому числі 450 грн. як внеску в статутний фонд від ОСОБА_1 .. Дана сума була внесена на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтекс-Агро» через касу Промінвестбанку по квітанції №2 від 14.02.2000 року до об`яви на внесення готівки, що підтверджено випискою з розрахункового рахунку відповідача. Дана операція підтверджена бухгалтерською проводкою Дт 51 (Розрахунковий рахунок) Кт 75 (Розрахунки з учасниками неоплачений капітал) в Ст.2 за березень 2000 р . (у лютому господарська діяльність відповідача не велася, тому ці документи проведені у березні 2000 р.) Крім того, позивач стверджує, що залишкова частина внеску у розмірі 1050 грн. була сплачена майном, а саме насінням соняшнику сорт «Одеський 123» у кількості 150 кг по ціні 7 грн. за 1 кг на суму 1050 грн. згідно накладної №12 від 07.05.2000р. При цьому зауважує, що даний внесок робився одночасно з майновими внесками інших учасників - фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Всі учасники внесли залишок коштів майном, а саме насінням сільськогосподарських культур і саме 07.05.2000 р. Про внесок Позивача свідчить запис-бухгалтерська проводка в статті №4 за травень 2000р. Дебет 10 рахунку (насіння) та Кредит 75 рахунку (неоплачений капітал (розрахунки з учасниками). З даної суми прибутковий податок не утримувався, так як внески до статутного фонду не підлягають оподаткуванню цим податком. Вказана дія, а саме внесення до статутного фонду майном, повністю відповідає вимогам підпунктів 4.2 - 4.4. Статуту ТОВ «Інтекс-Агро», копія якого додана до позовної заяви. Також зазначає, що в 2000 році ТОВ «Інтекс-Агро» застосовувало спрощений порядок ведення бухгалтерського обліку та План бухгалтерських рахунків за старою формою (згідно з наказом Міністерства фінансів №291 від 30.11.1999 року на виконання програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.1998р №1706 (1706-98-П) де було встановлено, що План рахунків та інструкція запроваджується підприємствами та організаціями у 2000 році з дати, визначеної розпорядчими документами керівника підприємства, тобто до дати визначеної наказом підприємство мало право застосовувати старий План бухгалтерських рахунків, який і був застосований). Зазначає, що про вказані обставини позивачу достовірно відомо, так як з 10.03.2000 по 01.10.2007 позивач виконував обов`язки головного бухгалтера в ТОВ «Інтекс-Агро». Для підтвердження свого внеску також надає копію нотаріально засвідченої копії свідоцтва товариства. Таким чином, позивач стверджує, що свій внесок до Статутного фонду ТОВ «Інтекс-Агро» зробив своєчасно та в повному обсязі згідно з чинним законодавством України.

27.10.2020 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.11.2020 року.

09.11.2020 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 25.11.2020 року.

09.11.2020 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Судом встановлено наступне.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтекс-Агро” (код ЄДРПОУ 30690136) створено 10.02.2000 року.

Відповідно до ст. 52 Закону України “Про господарські товариства” (який діяв станом на момент створення ТОВ “Інтекс-Агро”) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов`язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття.

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов`язань товариства та відшкодування їм збитків.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, який набрав чинності 17.06.2018 року (далі - Закон) кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до ч. 7 ст. 24 Закону товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Відповідно до ч. 8 ст. 24 Закону вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Відповідно до ч. 11 ст. 24 Закону товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Відповідно до п. 4.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Інтекс-Агро”, затвердженого протоколом зборів засновників №1 від 15.01.2000 року (далі – Статут) для забезпечення діяльності підприємства засновники створюють статутний фонд в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.5, 4.5 Статуту, одним із засновників товариства є ОСОБА_1 з часткою у статутному фонді товариства – 15% - 1500,00 грн.

Відповідно до п. 3.4 Статуту при виході засновника з підприємства, йому сплачується вартість частини майна підприємства, пропорційна його частці в статутному фонді підприємства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому цей засновник вийшов з підприємства. Вклад може бути повернено в строк до 12 місяців повністю, або частково.

Позивач на підтвердження обставин щодо внесення свого вкладу надав довідку Южноукраїнського відділення Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку №140 від 14.02.2000 року, згідно якої 14.02.2000 року внесено 30% статутного фонду ОСОБА_1 450,00 грн, ОСОБА_2 450,00 грн, ОСОБА_3 570,00 грн, ТОВ “Інтекс” м. Вознесенськ 530,00 грн (а.с. 93). Відповідно до зведеної відомості за травень 2000 року від ОСОБА_1 прийнято насіння соняшника на суму 1050 грн (а.с. 101). Для підтвердження свого внеску також надано копію нотаріально засвідченого свідоцтва товариства.

У відповідності до ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ст.7 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Згідно ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема призначення судом експертизи.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” від 23.03.2012 року № 4 визначено, що господарському суду слід мати на увазі, що чинне законодавство не надає йому права відмовити у призначенні судової експертизи, про яку клопочуться учасники судового процесу, за тим мотивом, що у складі суду є особи, які мають достатні для з`ясування відповідних питань спеціальні знання.

Експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Стаття 86 ГПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши клопотання позивача, заслухавши пояснення сторін, та враховуючи, що для повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи необхідні спеціальні знання, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача щодо призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Як зазначено вище, представник відповідача заперечує проти призначення проведення експертизи у Миколаївському відділенні Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Представники сторін у судовому засідання не заперечували проти визначення експертної установи на розсуд суду.

З метою уникнення можливих сумнівів з боку учасників справи щодо об`єктивності умов проведення судової експертизи, а також з урахуванням територіальної наближеності експертної установи, господарський суд вважає за необхідне призначити проведення експертизи у Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Успенська, 83/85, м. Одеса, 65011).

Керуючись ст.ст. 2, 7, ст.13 - 15, 99, 100, 103, 169, 182, п.2 ч.1ст. 228, 229, 232, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Клопотання ОСОБА_1 б/н від 14.09.2020 року про призначення судової економічної експертизи – задовольнити.

2. Призначити у справі №915/1182/20 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Успенська, 83/85, м. Одеса, 65011).

3. На вирішення експерта поставити наступні питання:

1) Встановити, яка дійсна ринкова вартість всіх необоротних і оборотних активів Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс-Агро” (55347, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Бузьке, ідентифікаційний код 30690136) станом на день, що передував даті виходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з вказаного товариства, а саме станом на 18.07.2019 року?

2) Яка вартість частини майна пропорційна частці у розмірі 15% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс-Агро” (55347, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Бузьке, ідентифікаційний код 30690136), з урахуванням дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства, його зобов`язань та прибутку, підлягає виплаті позивачу станом на день, що передував виходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з вказаного товариства, а саме станом на 18.07.2019 року?

4. Попередити судових експертів до початку проведення судової експертизи про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384, 385 Кримінального кодексу України, за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

5. Витрати по проведенню експертизи покласти на позивача – ОСОБА_1 . Зобов`язати ОСОБА_1 оплатити рахунок експертної установи за проведення судової експертизи, докази оплати надати до суду.

6. Провадження у справі №915/1182/20 зупинити до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

7. Копію ухвали направити сторонам у справі, а також експертній установі разом з матеріалами справи №915/1182/20.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 15.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному в період з 30.11.2020 по 14.12.2020.

Суддя Н.О. Семенчук