Рішення № 9353107, 27.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 квітня 2010 р.           Справа 11/259-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова

компанія», м. Київ

до приватного підприємства «Джерело», м. Вінниця

про стягнення 1 418 757,60 грн.

Суддя В. Матвійчик

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - Г. Куранов, Г. Ковальський за довіреностями;

від відповідача - Т. Соляр за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «Джерело»вартість неоплаченого товару в сумі - 1 418 757, 60 грн..

В процесі розгляду справи позивач заявами від 25.03.2010р. та від 27.04.2010р. зменшував позовні вимоги посилаючись на те, що після подання позову до суду відповідачем проведені часткові проплати за поставлений товар. Станом на 27.04.2010р. заборгованість відповідача становить 1100000 грн..

Позов мотивовано тим, що в 10.07.2009р. позивач згідно накладної № ЗН-ИМ00949 поставив відповідачу бензин автомобільний А-92 в кількості 316,950 тн на загальну суму 2398677,60 грн., який останній прийняв за актом приймання-передачі № ЗН-ИМ00949 від 10.07.2009р.. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 1100 000 грн..

Відповідач в поясненнях вказує, що 11.02.2009р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів за № ЗН-0000562. На підставі даного договору здійснено поставку нафтопродуктів за накладною № ЗН-ИМ00949. Відповідно до взаємних зобов’язань відповідач прийняв товар та почав поступово його реалізовувати сплачуючи при цьому позивачу його вартість. За умовами договору всі істотні умови купівлі-продажу товару мали погоджуватись у додаткових угодах. Додатковою угодою № 3, примірник якої направлено відповідачу для підписання, позивачем визначено умови та порядок проведення розрахунків за поставлену партію товару з умовами якої відповідач не погоджується, оскільки вони суперечать п.п. 1.1, 1.2, 4.1, 5.1 договору та усним домовленостям сторін. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову посилаючись на те, що зі сторони відповідача договір купівлі-продажу № ЗН-0000562 підписано неналежною особою.

Вказані заперечення судом не беруться до уваги, так як предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар, а не відповідність договору вимогам закону. До того ж, матеріали справи не містять доказів визнання даного договору недійсним.

Разом з тим, при розгляді справи представник позивача визнав наявність заборгованості в розмірі 1100000 грн..

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

11 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія»(позивач, за договором Продавець) та приватним підприємством «Джерело»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу за № ЗН-0000562.

За умовами даного договору позивач зобов‘язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору та додаткових угод до нього.

10.07.2009р. позивач за видатковою накладною № ЗН-ИМ00949 поставив відповідачу нафтопродукти, а саме: бензин автомобільний А-92 в кількості 316,950 тн на загальну суму 2398677,60 грн., який останній прийняв за актом приймання-передачі № ЗН-ИМ00949 від 10.07.2009р..

У відповідності до п. 5.1 договору Покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, якщо інше не встановлено додатковою угодою.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, відповідач свої зобов’язання за договором в частині проведення розрахунків за товар виконав частково в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 1100000 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар поставлений згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов’язку щодо оплати поставленого товару у встановлені договором строки, що також підтверджується обопільно підписаним актом звірки розрахунків від 27.04.2010р..

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заперечення відповідача щодо строків проведення розрахунків визначених позивачем у додатковій угоді № 3 до договору купівлі-продажу № ЗН-0000562 від 11.02.2009р. судом не беруться до уваги, оскільки вказана угода не підписана останнім, а відтак не може слугувати доказом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 1100000 грн. боргу за товар є обґрунтованою.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити .

2.          Стягнути з приватного підприємства «Джерело»(юридична адреса: 21100, м. Вінниця, вул. Лебединського, 4 а, фактична адреса: м. Вінниця, вул. Пирогова, 3, код 23106764) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія»( 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, оф. 42, код 33064160) 1100000 (один мільйон сто тисяч) грн. –боргу; 14187 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 58 коп. - витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 29.04.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (01054, м. Київ,вул. Тургенєвська, 15, оф. 42)

3-4- відповідачу - (21100, м. Вінниця, вул. Лебединського, 4а)

(210187, м. Вінниця, вул. Пирогова, 3)