Постанова № 93521979, 11.12.2020, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1405/20

Провадження № 3/455/979/2020

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2020 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Пошивак Ю.П.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області,

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , -

за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 02.11.2020 року о 20 годині 20 хвилин, в м.Старий Самбір по вул.Л.Галицького, 1, Старосамбірського району Львівської області, у приміщенні залізничного вокзалу, перебував без вдягнених засобів індивідуального захисту, зокрема без маски, що закривають ніс та рот, чим порушив п.п.1 п.10 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 року, та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.44-3 КУпАП.

Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П..

Справу призначено до розгляду на 27.11.2020 року на 09 годину 03 хвилини та була відкладена на 11.12.2020 року на 09 годину 00 хвилин у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 ..

ОСОБА_1 до суду не з`являвся, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причина неявки не відома.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Слід звернути увагу на те, що було вжито всіх заходів для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справ.

Вважаю за доцільне розглядати справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 , так як участь у судовому засіданні з розгляду питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП є правом, а не обов`язком особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Вивчивши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

В розумінні зазначеної норми права, суддя розглядає справу про адміністративне правопорушення в рамках закону, який діяв на момент скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.. 44-3 КУпАП, порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України"Прозахист населеннявід інфекційниххвороб",іншими актамизаконодавства,а такожрішень органівмісцевого самоврядуванняз питаньборотьби зінфекційними хворобами,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допиту свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-ІІІ передбачено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 р. № 392, у редакції, чинній на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392, у редакції, чинній на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України постановив установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою.

На період дії карантину забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно (п. п. 1 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392).

Відповідно ст. 41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю доведена протоколом серії ВАБ №304799 від 02.11.2020 року, фотозображенням ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 06.11.2020 року, з яких відомо, що ОСОБА_1 02.11.2020 року о 20 годині 20 хвилин, в м.Старий Самбір по вул.Л.Галицького, 1, Старосамбірського району Львівської області, у приміщенні залізничного вокзалу, перебував без вдягнених засобів індивідуального захисту.

Доказів, які б спростовували наведені обставини не надано, а тому вищезазначені докази вважаю належними та допустимими, а в своїй сукупності достатніми.

Слід зазначити, що при прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами. Суддя, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Обставин, що пом`якшують відповідальність, не знаходжу.

Обставин, що обтяжують відповідальність, не знаходжу.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпечність, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у виді штрафу.

У відповідності до ст.40-1 КУпАП слід стягнути з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судовий збір в дохід держави в сумі 420 гривень 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 44-3, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ст. 44-3 КУпАП, обрати йому стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Державної судової адміністрації України, місце знаходження: м.Київ, вул. Липська, будинок №18/5, поштовий індекс 01601, отримувач коштів: ГУК м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Суддя Ю.П.Пошивак