Вирок № 93518060, 14.12.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.12.2020 Справа № 320/5201/19

Провадження № 1-кп/937/353/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12019080140000312 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, розлученого, без визначеного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

30.10.1996 року Торезьким міським судом Донецької області за ч. З ст. 142 КК України. Призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

20.01.2011 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 315, 70 КК України, призначено покарання на строк 2 роки. На підставі ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік. Перегляд вироку 19.03.2012 року Мелітопольським міськрайонним судом, призначено покарання 2 роки позбавлення волі;

13.10.2015 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. З ст. 185 КК України, призначено покарання на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

15.12.2015 року Мелітопольським міськрайонним судом, за ч. 1 ст. 185 КК України, призначено покарання на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки,

16.04.2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області направлений обвинувальний акт за ч. 1,2 ст. З07 ч. 2 ст. 309 КК України, який на теперішній час перебуває на розгляді,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

17.05.1997 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.206 КК України призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

22.09.1997 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.206, ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 215-3, ст. 42 КК України призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 24.02.1999 умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 2 місяці 23 дні;

05.11.2001 Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень;

23.07.2002 Мелітопольським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК України приєднати покарання за вироком від 05.11.2001 та визначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

01.07.2003 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч. З ст. 185, 70 КК України призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Звільнений 20.10.2006 умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 3 місяці 1 день;

27.08.2008 Мелітопольським міським судом за ч. 1 ст. 309 КК України призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням 1 рік;

11.10.2010 Мелітопольським міським судом за ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у вигляді З років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням 2 роки;

11.09.2015 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.З ст.185 КК України призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням 1 рік,

21.06.2018 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст.309 КК України призначено покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням 1 рік;

16.04.2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області направлений обвинувальний акт за 2 ст. 307 КК України, який на теперішній час перебуває на розгляді,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

за участю

прокурора - Нагорного В.А., Гончара Д.С.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисника - адвоката Ненашевої Я.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 діючи спільно із ОСОБА_2 , маючи умисел на зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , зберігав, без передбаченого законом дозволу, корпус бойової ручної оборонної осколкової гранати «Ф-1», який згідно з висновком експерта № 12-23/6-74 від 15.03.2019 містить в собі заряд бризантної вибухової речовини нормальної потужності - тротил масою 50-56 г., та бойовий уніфікований підривач дистанційної дії типу УЗРГМ промислового виготовлення, який згідно з висновком експерта № 12-23/6-74 від 15.03.2019 містить в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС масою 0,1 г., азид свинцю масою 0,2г. та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН масою 1г, які є придатними для здійснення вибухів, до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції та СБУ вищезазначеного корпусу гранати і підривача з вибуховими речовинами всередині, в ході проведення обшуку за вищевказаною адресою за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 о 11 годині 50 хвилин 30 січня 2019 року.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК Українияк незаконне зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Під час судового розгляду ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України не визнав у повному обсязі. Суду пояснив, що 30 січня 2019 року його було затримано на автостанції, яка розташована по вул. Інтеркультурній у м. Мелітополі. підставою для здійснення затримання стала контрольна закупка наркотичних засобів у ОСОБА_1 свідком ОСОБА_3 . Він з ОСОБА_1 проживали у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 . Після затримання на автовокзалі слідча група разом з ними поїхали за адресою їх проживання, де йому зачитали ухвалу суду про проведення обшуку, відповідно до якої обшук дозволено було проводити у двох кімнатах, однак його проводили лише в кімнаті 97, в якій проживав ОСОБА_1 . Власника житла не повідомляли, його згоду не отримували, він перебував поряд з працівником СБУ ОСОБА_4 , який проводив обшук у кімнаті, під час проведення обшуку знайшли гранату та запал, звідки вона там опинилась йому не відомо, вважає що гранату підкинули працівники поліції які проводили обшук, або СБУ, а також її можливо підкинув свідок ОСОБА_3 , який перебував у них за два тижні до обшуку за вказівкою працівників СБУ, оскільки він на них працює. Він особисто не бачив, щоб гранату підкинув працівник СБУ ОСОБА_4 також додав, що не має відношення до вказаного злочину.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України не визнав у повному обсязі. Суду пояснив, що30 січня 2019 року його було затримано на автостанції, яка розташована по вул. Інтеркультурній у м. Мелітополі. підставою для здійснення затримання стала контрольна закупка наркотичних засобів у свідка ОСОБА_3 . Він з ОСОБА_2 проживали у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 . Після затримання на автовокзалі слідча група разом з ними поїхали за адресою їх проживання, де було зачитано ухвалу суду про проведення обшуку, відповідно до якої обшук дозволено було проводити у двох кімнатах, однак його проводили лише в кімнаті 97, в якій він проживав. Під час проведення обшуку він був за спиною працівника СБУ ОСОБА_4 , на відстані двох метрів, який проводив обшук у кімнаті, під час проведення обшуку знайшли гранату та запал, звідки дані речі там опинились йому не відомо, вважає, що гранату підкинули. Також зазначив, що 18 січня 2019 року до нього приходив ОСОБА_3 , який був обізнаний про те, що він в цей час буде відсутній за адресою проживання, а тому вважає що він мав можливість підкинути гранату. Свідок ОСОБА_4 оговорює їх, оскільки обвинувачують у зберіганні гранати в додаток до статті 307 КК України.

Незважаючи на не визнання своєї вини, винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні злочину, обставини якого викладені в обвинувальному акті, підтверджується:

- показами свідка ОСОБА_5 , який суду пояснив, що взимку дати не пам`ятає, коли йшов з роботи попросили бути присутнім у якості понятого при проведенні купівлі наркотичних засобів, а також при проведенні обшуку. Адресу за якою проводився обшук не пам`ятає, але під час його проведення в помешканні було знайдено гранату, запал та наркотичні засоби. В кімнаті були присутні працівники поліції та двоє чоловіків, які там проживали. Чоловіки говорили, що граната їм не належить, обшук провадився в одній кімнаті, чи оголошували ухвалу суду не пам`ятає. Протягом усього часу був присутній, слідчим складався протокол, який ним було підписано, зауважень щодо неправильності складення протоколу від учасників не надходило, у протоколі усе було відображено, як безпосередньо відбувалось.

- показами свідка ОСОБА_6 , який суду пояснив, що в січня 2019 року його попросили бути присутнім у якості понятого при проведенні купівлі наркотичних засобів, а також при проведенні обшуку. Спочатку перебували у транспортному засобі радянського виробництва, очікували, на автостанції, яка розташована по вул. Інтеркультурній у м. Мелітополі. На автовокзалі двоє чоловіків були затримані, після чого проводився обшук у приміщенні гуртожитку. Під час обшуку застосовувалась фіксація за допомогою відеокамери, помешканні було знайдено гранату на підвіконні та запал за телевізором, чоловіки говорили, що ці речі їм не належать. В кімнаті були присутні працівники поліції та двоє чоловіків, які там проживали. Був присутній на протязі усього часу не відлучався, слідчим складався протокол, який ним було підписано, зауважень щодо неправильності складення протоколу від учасників не надходило, у протоколі усе було відображено, як безпосередньо відбувалось.

- показами свідка ОСОБА_7 , який суду пояснив, що працює інспектором вибухотехніком ВУ ГУМП в Запорізькій області, його було викликано черговим, був присутній при проведенні обшуку за адресою гуртожитку в АДРЕСА_3 . Побачив корпус гранати типу УЗРГМ, до протоколу обшуку вносились відомості які характерні для цієї гранати, в гранаті мається гільза, яка не мала пошкоджень та відповідно до загального висновку нормативного визначення по посібнику у випадку відсутності пошкоджень було визначено вагу тротилу. Гранату ним було упаковано та передано для проведення експертного дослідження. Було здійснено фотографування для підтвердження маркування. Хто знешкоджував дану гранату йому не відомо, також під час проведення обшуку відбувалась відео фіксація.

- показами свідка ОСОБА_8 який суду пояснив, що він в січні 2019 року працював на посаді слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, в його провадженні перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 307 КК України. По провадженню проводилась контрольована закупка наркотичних засобів, проводився обшук на підставі ухвали суду за адресою проживання обвинувачених. Працівники СБУ були залучені у якості осіб, які забезпечували оперативне супроводження в порядку ст. 40 КПК України. відомості про вагу гранати внесено до протоколу обшуку на підставі висновку вибухотехніка, який був присутній під час проведення обшуку. Слідів, які були придатними для ідентифікації на гранаті виявлено не було. Обвинувачені заперечували про належність їм гранати та запалу, чи заносив дані відомості до протоколу не пам`ятає. Обшуук проводився в одній кімнаті, де перебував ОСОБА_1 . Власницю приміщення не повідомляли, оскільки обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді.

- показами свідка ОСОБА_4 , який суду пояснив, що є працівником СБУ. Особа свідка ОСОБА_3 йому відома, оскільки він приймає участь при розгляді справи про збут наркотичних засобів. Колись був його захисником. Особа ОСОБА_5 відома, як понятого, прокурор просив забезпечити його явку до суду. В рамках даного кримінального провадження приймав участь за дорученням слідчого Бардашевського Ю.В., на підставі ст. 40 КПК України. В ході проведення обшуку ним було знайдено на вікні гранату, запал за телевізором. Після чого було зупинено обшук, та після прибуття вибухотехніка відеозапис та слідчу дію було відновлено. Також ОСОБА_1 було видано пакунок з наркотичною речовиною.

-показами свідка ОСОБА_3 , який суду пояснив, що він познайомився з ОСОБА_1 під час відбування покарання в колонії м. Вільнянск. Коли познайомився з ОСОБА_2 не пам`ятає, востаннє бачив їх рік тому, коли купував у них наркотичні засоби. Був у них вдома три рази, адреси не пам`ятає, вживали наркотичні засоби. Про подій щодо виявлення за місцем їх проживання гранати йому нічого не відомо. Гранату їм не підкидував, в ций частині їх посилання не є правдивими, оскільки коли навіть перебував у них в гостях ми постійно були усі разом, один не залишався.

Крім показань свідків винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується безпосередньо дослідженими судом у судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:

- даними рапорту інспектора СРПП №4 Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області відповідно до якої 30.01.2019 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №2419 від 30.01.2019 року як: виявлення Б/П, зброї. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне: 30.01.2019 о 12:10 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 30.01.2019 о 12:08 за адресою: АДРЕСА_1 , старший слідчий Мелітопольського ВП в ході обшуку у квартирі виявили гранату, схоже на Ф1.(а.с.118);

- даними ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.01.2019 року, згідно до якої надано дозвіл на проведення обшуку житла, за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1, право власності на приміщення секції кімнат АДРЕСА_3 не зареєстровано, на ім`яОСОБА_13 видане свідоцтво про право власності на зазначені кімнати, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення, відшукання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону,коштів, отриманих від незаконного обігу наркотичних засобів, інших особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що мають значення для встановлення істини по кримінальному провадженню.(а.с.122-123);

- даними протоколу обшуку від 30.01.2019 року та відеозаписом до нього, згідно до якого в ході проведення обшуку виявлено: ОСОБА_1 добровільно видав два полімерні згортки з порошкоподібною речовиною, які були виключені та поміщені до паперового конверту; на столі мобільний телефон марки «Nokia» у корпусі чорного кольору imei НОМЕР_1 у якому знаходиться сім-карта № НОМЕР_2 , вказаний мобільний телефон було вилучено та поміщено до полімерного пакету, опечатано пояснювальною біркою; на підвіконні у полімерному пакеті металевий предмет округлої сферичної форми виконаний з металу, який притягується магнітним полем землі, на стінках якого мається кубічні литі виступи, які є осколками. Корпус зелено-чорного кольору, маркування відсутнє, при огляді внутрішньої частини корпус на стінках металу проглядається речовина жовто-коричневого кольору схожа на протеїн, приблизна вага якого 56-60 грамів. Зазначений предмет має ступінь вибухонебезпеки - небезпечно, упакований в картону коробку позначальною біркою; у полімерному пакеті за телевізором металевий предмет схожий на запал до гранати УЗРГМ, корпус якого неушкоджений , запобіжне кільце знаходиться в корпусі запальовального механізму у правильному положені, запобіжний ричав утримує ударник та додатково при огляді був закріплений до корпусу запалу ліпкою стрічкою. Зовні на рочагу мається маркування фарбою 139 та типічне маркування 77 УЗРГМ У3НП. На внутрішній частині мається маркування фарбою 386-1Н-77корпус детонатора пошкоджений має степінь - небезпечний. (а.с.124-127);

- даними акту перевірки об`єкту на наявність вибухонебезпечних предметів №76 від 30.01.2019 року, виявлено та вилучено предмет схожий на корпус гранати Ф-1 та запал УЗРГМ 77 УЗРГМ УЗНП 386-171-77. (а.с. 128);

- даними висновку експерта №1-105 від 25.02.2019 року, на поверхнях предмета, схожого на корпус гранати та предмета схожого на запал до гранати УЗРГМ які біли вилучені 30.01.2019 року, в ході проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , сліди папілярних узорів не виявлено. (а.с.134-143);

- даними висновку експерта №12-23/6-74 від 15.03.2019 року, надані на дослідження предмети, які 30.01.2019 було виявлено та вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , являються: предмет еліпсоїдної форми - елементом вибухового пристрою військового призначення промислового виготовлення, а саме корпусом бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1, який до боєприпасів не відноситься, але містить в собі заряд бризантної вибухової речовини нормальної потужності - тротил масою 50-56 г; предмет циліндричної форми - бойовим уніфікованим підшивачем дистанційної дії типу УЗРГМ промислового виготовлення, який до боєприпасів не відноситься, але являється самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містить в собі ініціюючу вибухову речовин підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1г. Надані на дослідження предмети, а саме: корпус бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 в сукупності з бойовим уніфікованим підшивачем дистанційної дії типу УЗРГМ являються вибуховим пристроєм військового призначення, а саме бойовою ручною оборонною осколковою гранатою Ф-1 промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів; заряд вибухової речовини яким споряджений корпус бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 придатний для здійснення вибуху та руйнування корпусу з утворенням характерних осколків, при наявності засобу підриву (ініціювання вибуху) або при утворені необхідних для цього умов; бойовий уніфікований підривач дистанційної дії типу УЗРГМ придатний для здійснення вибуху у якості засобу підриву (ініціювання вибуху). (а.с.169-180);

- даними постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 27.06.2019 року, визнано в кримінальному провадженні №12019080140000312 від 30.01.2019 року речовими доказами: залишки наданих на дослідження корпусу бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1, підривача типу УЗРГМ та первинні упаковки упаковані в сейф пакет Експертної служби МВС України №3842454, разом з копією експертизи передати їх на зберігання в камеру зберігання Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області. (а.с.181).

Під час судового розгляду захисник адвокат - Ненашева Я.В. повідомила, що під час проведення досудового розслідування зі слів її підзахисних стало відомо, що у даному кримінальному провадженні, а саме під час обшуку за місцем проживання підсудних, їм було підкинуто бойову гранату «Ф-1». На її думку, вказані дії були вчинені ОСОБА_3 за вказівкою співробітника СБУ ОСОБА_4 .

За даним фактом ухвалою суду Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Мелітополі Запорізької області, було доручено провести перевірку усної заяви захисника обвинувачених - адвоката Ненашевої Я.В. та письмових заяв відібраних процесуальним прокурором від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо застосування недозволених методів досудового розслідування, яке полягає у здійсненні дій щодо підкладання гранати та запалу під час проведення обшуку, за наслідками яких прийняти відповідне процесуальне рішення.

В провадженні слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Мелітополі, Грицака Я.Я. перебувало кримінальне провадження №62020080000000339, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування від 10.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України. 07.10.2020 року по вищевказаному кримінальному провадженні було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з тим, що в ході досудового розслідування не здобуто будь-яких об`єктивних даних, які свідчать про умисне вчинення працівником СБУ дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень та у зв`язку з відсутністю наявності діяння, що є об`єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.

Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.

Таким чином, вказані докази досліджені судом є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 злочинів. Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України є правильною. Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК України є правильною.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності суд приходить до висновку, про достатність досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку для ухвалення по даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувального вироку.

При ухваленні вироку відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_2 ,обвинувачення за ч. 1 ст. 263 та пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.1 ст. 263 КК України.

Оцінюючи покази обвинувачених, щодо непричетності до скоєного злочину, суд приходить до висновку що вони свідчать про бажання уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вони не узгоджуються з показами допитаних свідків, а також дослідженими доказами під час судового розгляду по кримінальному провадженню.

Обставини, які б були підставою для оговорення свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час судового розгляду встановлено не було. Під час надання показів ОСОБА_2 , обставини за яких могла опинитись граната та запал в приміщенні кімнати неодноразово змінювались, ним було зазначено три версії: або гранату підкинув працівник СБУ ОСОБА_10 , або за його вказівкою свідком ОСОБА_3 , або іншими працівниками СБУ.

Посилання захисника Ненашевої Я.В., щодо не отримання згоди ОСОБА_11 , як володільця нерухомого майна: 1/8 частки секцій 97-112, буд. АДРЕСА_3 , суд не приймає з огляду на наступне.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду (ч. 2 ст. 30 Конституціії Украіїни та ч. 2 ст. 244 КПК Украіїни), за наявності достатніх даних про те, що розшукувані речі, майно, відомості знаходяться в певному місці чи в певної особи.

Відповідно до протоколу обшуку, зазначено, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого від 28.01.2020 року.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду (ч. 2 ст. 30 Конституціії Украіїни та ч. 2 ст. 244 КПК Украіїни), за наявності достатніх даних про те, що розшукувані речі, майно, відомості знаходяться в певному місці чи в певної особи.

Під поняттям обшуку слід розуміти обґрунтовану доказами слідчу (розшукову) дію, яка полягає у примусовому цілеспрямованому обстеженні приміщень, споруд, житла, робочих місць, транспортних засобів, ділянок місцевості, що знаходяться у віданні обшукуваноії особи та членів її сім`ї, юридичноії особи або окремих громадян із метою знаходження, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, також предметів, документів та речових доказів, що мають значення у кримінальному провадженні.

Метою проведення обшуку є виявлення, фіксація та відшукування відомостей, речей та документів, які мають значення доказу в кримінальному провадженні при розслідуванні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 234 КПК України).

З підстав примусового характеру обшуку та можливості обмеження конституційних права особи, застосовується інститут судового контролю при наданні дозволу на проведення обшуку, для унеможливлення надмірного порушення права осіб, у яких проводиться обшук, які на час проведення обшуку можуть і не бути учасниками кримінального провадження.

Ухвала суду про надання дозволу на проведення обшуку є підставою проведення такої слідчої дії, оскільки саме слідчий суддя визначає дотримання співмірності необхідності втручання в права осіб та обґрунтованості проведення обшуку як слідчої дії, відповідності її меті та завданням у кожному конкретному кримінальному провадженні.

Тому на підставі зазначеного дозвіл власника житлового приміщення в даному випадку не є необхідним.

Суд не погоджується з позицією захисника про недопустимість як доказу протоколу обшуку враховуючи те, що з змісту положення ч. 1 ст. 233 КПК України слідує, що законодавцем, крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільної згоди власника.

В даному випадку відбулось проникнення до житла на підставі судового рішення.

Згідно зі статтями 50,65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд керується ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, перебуває на обліках у лікарів нарколога і психіатра, також перебуває на обліку у лікаря інфекціоніста, з приводу наявного захворювання, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено

Згідно зі ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 не можливе без ізоляції його від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України.

Разом з цим, враховуючи що ОСОБА_2 засуджений вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.2018 року за ч.1 ст.309 КК України, призначено покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням 1 рік, то при призначенні покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання слід частково приєднати не відбуте покарання, призначене за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.2018 року 21.06.2018 за сукупністю вироків.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше неодноразово судимий за корисні умисні злочини, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Згідно зі ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України.

За таких обставин, приймаючи до уваги суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченими злочину, суд приходить до висновку, що обрана міра покарання, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинувачених, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні, відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави.

Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вважає необхідним вирішити відповідно до вимог ст.ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили суд вважає необхідним залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків, приєднати частково до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.2018 року і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три ) роки 6 ( шість ) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з часу фактичного затримання, тобто з 12 квітня 2019 року з 13 години 45 хвилин.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з часу фактичного затримання з 30 січня 2019 року з 11 години 55 хвилин.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Речовий доказ:

- залишки корпусу бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1, підривача типу УЗРГМ та первинні упаковки - знищити.

Стягнути в солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_4 на користь держави (рахунок №31112115008009; одержувач - УК у Шев. р-нім.Зап./Шевч./24060300; код банку: 899998; Код ЄРДПОУ - 38025367; Назва банку: Казначейство України (ЕАП) процесуальні витрати на залучення експертів при приведенні експертиз:

- судової дактилоскопічної експертизи №1-1056 від 25.02.2019 року у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 00 копійок;

- судової комплексної хіміко-вибухотехнічної експертизи№12-23/6-74 від 15.03.2019 року у розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 00 копійок;

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Т.В.Юрлагіна