Рішення № 93516344, 08.12.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 221/5961/18

Провадження № 2/242/264/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Фоміної Н.М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_6., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області в особі Територіального сервісного центру МВС № 5344, про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Українська факторингова компанія» 29.08.2018 року, звернувся до Волноваського районного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави. Позовні вимоги мотивовані тим, що в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11344102000, відповідно до умов п. 1.1 якого Банк надав, а Позичальник прийняв на умовах повернути кредитні кошти в сумі 37 056,00 доларів США та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, зазначених даним Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 187 132 грн. 80 коп. Строк повернення кредиту до 08 травня 2015 року. В забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань за договором, позичальник передав у заставу, а банк прийняв рухоме майно - транспортний засіб - автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . За домовленістю сторін вартість предмету застави складає 220 160 грн. 00 коп. 17.11.2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу № 46, відповідно до умов якого право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія». А отже, ТОВ «Українська факторингова компанія» набуло статусу заставодержателя відносно предмет застави. Станом на дату укладення договору факторингу, 17.11.2016 року, сума заборгованості ОСОБА_4 перед новим кредитором за кредитним договором становить 2 076 852 грн. 81 коп., у тому числі: сума основного боргу - 71 116 грн. 90 коп., сума простроченого основного боргу - 831382 грн. 18 коп., сума нарахованих процентів 11 264 грн. 84 коп., сума прострочених процентів - 1 163 098 грн. 89 коп. Також зауважили, що позивачу стало відомо, що боржник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому згідно відповіді Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області від 05.04.2017 року спадкоємці померлого до нотаріальної контори не зверталися. Проте, у порушення вимог ст.1282 ЦК України, спадкоємці померлого боржника не задовольнили вимоги нового кредитора, суму заборгованості на користь кредитора не сплатили. Зазначили, що п.п. 8.1, 8.2 Договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором, Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється у тому числі на підставі рішення суду. Під час здійснення заходів направлених на погашення заборгованості ОСОБА_4 , позивачу стало відомо, що заставний автомобіль перебуває у власності ні боржника або його спадкоємців, а іншої особи - ОСОБА_3 , відповідача у справі, якому видано нові номерні знаки НОМЕР_3 ,. Зазначили, що право власності на автомобіль, який є предметом застави, у порушення ст. 10 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», перейшло до нового власника ОСОБА_3 , оскільки позивачем як заставодержателем дозвіл про зняття транспортного засобу з обліку не надавався, запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вилучався, і на даний час є чинним, що й стало підставою звернення до суду, задля відновлення своїх порушених прав. Просить суд вернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності відповідача, шляхом передачі у власність ТОВ «Українська факторингова компанія» в рахунок погашення зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11344102000 від 08.05.2008 року, що становить 2 076 852 грн. 81 коп., у тому числі: сума основного боргу - 71 116 грн. 90 коп., сума простроченого основного боргу - 831 382 грн. 18 коп., сума нарахованих процентів 11 264 грн. 84 коп., сума прострочених процентів - 1 163 098 грн. 89 коп.; та стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 3 302 грн. 41 коп.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 04.10.2018 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ТОВ «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 16.01.2019 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного ОСОБА_1 та цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави передано на розгляд Селидівського міського суду Донецької області.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа надійшла в провадження судді Любчика О.В.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.03.2019 року цивільну справу прийнято до свого провадження призначено підготовче судове засідання та розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17.04.2019 року, задоволено клопотання представника позивача та зобов`язано Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справи № 5344 надати суду завірені належним чином копії матеріалів на підставі яких 29 грудня 2017 року була проведена реєстрація, транспортного засобу марки Toyota моделі Camry, 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , за ОСОБА_1 .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 15.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду .

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019 року (у зв`язку з відрахуванням судді ОСОБА_5 зі штату Селидівського міського суду Донецької області і з закінченням терміну його переведення шляхом відрядження строком до одного року з Артемівського міськрайонного суду Донецької області. Розпорядження №7/2019 від 30.07.2019 оку.) цивільна справа за позовною заявою ТОВ «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави надійшла в провадження судді Хацько Н.О.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 05.08.2019 року цивільну справу прийнято до свого провадження та продовжено розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18.12.2019 року задоволено клопотання представника позивача Косенка О.М. , залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області в особі Територіального сервісного центру МВС № 5344. Зобов`язано позивача не пізніше п`яти днів з дня одержання копії ухвали направити - ОСОБА_2 та Регіональному сервісному центру МВС в Полтавській області в особі Територіального сервісного центру МВС № 5344 - копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до судового засідання.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24.02.2020 року визнано явку представника позивача в судове засідання обов`язковою.

Представник позивача ТОВ «Українська факторингова компанія» будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 51, 100, 107). Слід також зауважити, що представник позивача Кухаренко В.В. будучі присутньою в судовому засідання 15 жовтня 2020 року заявила клопотання про надання часу для подання додаткових доказів, у зв`язку з чим, судом було відкладено розгляд справи на 08 грудня 2020 року, тобто була обізнана про дату, час та місце розгляду справи. Поміж іншим, в матеріалах міститься повідомлення про вручення судової повістки представнику ТОВ «Українська факторингова компанія» 29 жовтня 2020 року. Крім того на електронну адресу позивача info.ukrfk.com.ua, було направлено ухвалу суду від 15.10.2020 року про проведення судового засідання в режимі відеконференції призначеного за клопотання представника позивача. Враховуючи вищенаведене та зважаючи на відсутність на час розгляду справи вмотивованого клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, суд в аспекті ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника позивача.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник відповідача ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог заперечували, що предмет придбано відповідач 29.12.2017 року за договором купівля-продажу у філії «Лубенська» ТОВ «Торг транс» та при проведення процедури перереєстрації у ТСЦ № 5344 були проведені відповідні процедурні перевірки, за результатами яких будь-яких обмежень щодо продажу автомобіля та його перереєстрації на нового власника встановлено не було. Тобто, відповідач є належним покупцем, що підтверджується відповідними документами на автомобіль. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позивачем поміж іншим було пропущено строк звернення до нотаріальної контори із заявою як кредитора до боржника. Поміж іншим ТОВ «Українська факторингова компанія» пропущено строки позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом. У зв`язку з чим просять відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та представник Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області в особі Територіального сервісного центру МВС № 5344 не з`явилися, будучи повідомленими у встановленому законом порядку (належним чином) про дату, час і місце судового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відзив на позовну заяву та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Суд наголошує, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Судом встановлено, що 08.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11344102000, відповідно до умов п. 1.1 якого Банк надав, а Позичальник прийняв на умовах повернути кредитні кошти в сумі 37 056,00 доларів США та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, зазначених даним Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 187 132 грн. 80 коп.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору визначено, що у разі забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань у повному обсязі позичальника за договором, позичальник передає в заставу, а банк приймає наступне нерухоме майно-транспортний засіб-автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . За домовленістю сторін вартість предмету застави складає 220 160 грн. 00 коп.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що забороняється розпорядження предметом застави (наступна застава, передача предмета застави в оренду, найм, позичку, лізинг, інше користування тощо) без попередньої письмової згоди Банка, а також забороняється експлуатація предмету застави з порушенням встановлених правил експлуатації та руху, експлуатація не за призначенням.

17 листопада 2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу № 46, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11344102000 від 08.05.2008 року перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія». Згідно зазначеного договору факторингу, ТОВ «Українська факторингова компанія» набула статусу заставодержателя відносно предмета застави - автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Як зазначив у позовній заяві позивач, станом на дату укладення договору факторингу 17.11.2016 року, сума заборгованості ОСОБА_4 перед новим кредитором за кредитним договором становить 2 076 852 грн. 81 коп., у тому числі: сума основного боргу - 71 116 грн. 90 коп., сума простроченого основного боргу - 831 382 грн. 18 коп., сума нарахованих процентів 11 264 грн. 84 коп., сума прострочених процентів - 1 163 098 грн. 89 коп.; та стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 3 302 грн. 41 коп.

Слід наголосити, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження зазначеного розміру заборгованості позивачем суду не надано, в тому числі: доказів надання кредитних коштів, сплачених на виконання укладеного договору, як банком так і боржником ОСОБА_4 коштів, розрахунку розміру заборгованості та нарахованих відсотків.

З повідомлення Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області № 416/02-14 від 05.04.2017 року вимога кредитора до спадкоємців ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , була отримана 05 квітня 2017 року за вхідним № 265/02-14, внесена в книгу обліку і реєстрації спадкових справ № 365 та долучена до спадкової справи за № 109/2012. Повідомлено, що в матеріалах справи є Претензії від кредиторів до спадкоємців померлого. Інших заяв не надходило.

При цьому, позивач зазначає, що ОСОБА_4 без згоди заставодержателя здійснив відчуження предмета застави, тому в силу вимог Закону України «Про заставу» у позивача виникло право звернення стягнення на предмет застави до нового власника.

Проте, з вищевказаними доводами позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до договору комісії № 7.29.12 від 29.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та Філією «Лубенська» ТОВ «Торг Транс», комісіонер зобов`язався за доручення комітента за комісійну плату вчини за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу Toyota моделі Camry, 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований за власником транспортного засобу 23.12.2017 року за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме: 22 704 грн. 69 коп.

29.12.2017 року між Філією «Лубенська» ТОВ «Торг Транс» діючої на підставі договору комісії № 7.29.12 від 29.12.2017 року, та ОСОБА_1 укладено договір № 7.29.12 від 29.12.2017 року купівлі-продажу автомобілю Toyota моделі Camry, 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 .

Відповідно до матеріалів справи, 29.12.2017 року ОСОБА_1 подала до ТСЦ № 5344 заяву № 132911456 від 29.12.2017 року, в якій просила здійснити реєстрацію права власності на транспортний засіб Toyota моделі Camry, 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 , відповідно до договору купівлі-продажу укладеного в у СГ № 7.29.12 від 19.12.2017 року.

Згідно довідки Територіального сервісного центру № 1445 Регіонального сервісного центру в Донецькій області № 31/5-1445-2561 від 20.10.2018 року, автомобіль марки Toyota моделі Camry, 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 з 29.12.2017 року на підставі договору купівлі-продажу (СГ) від 29.12.2017 року № 7.29.12.

Згідно наданого позивачем витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 56515444 від 03.08.2018 року, обтяження автомобіль марки Toyota моделі Camry, 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 було зареєстровано 03.08.2018 року.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру № 5344 РСЦ в Полтавській області № К-10ад від 05.07.2019 року, відповідно до результатів перевірки за Єдиним реєстром МВС та витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна від 29.12.2017 року № 5493714, станом на 29.12.2017 року, обмеження на перереєстрацію вищевказаного автомобіля були відсутні. Одночасно повідомлено, що згідно наявних даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, власниками вищевказаного автомобіля, які здійснювали реєстраційні операції в територіальному сервісному центрі № 5344 регіонального сервісного центру МС в Полтавській області були наступні громадяни: в період час з 22.12.2016 року по 14.12.2017 року - ОСОБА_8 , в період часу з 14.12.2017 року по 23.12.2017 року - ОСОБА_9 , в період часу з 23.12.2017 року по 29.12.2017 року - ОСОБА_2 , в період часу з 29.12.2017 року по теперішній час - ОСОБА_1 . Згідно наявних архівних документів обмеження на відчуження автомобіля на момент здійснення чергової перереєстрації були відсутні.

Таким чином, на час купівлі 29.12.2017 року позивачем спірного автомобіля, відомості про його обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні, оскільки їх внесено лише 03 серпня 2018 року.

З цього приводу, Верховний Суд в своїй постанові від 18.03.2020 року у справі № 202/5584/18 зазначив, що застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу»). Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.

У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Вказаний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17 і від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18.

Враховуючи вищевикладене, суд встановивши, що на час придбання відповідачем ОСОБА_1 спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про його обтяження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Українська факторингова компанія», оскільки відповідач є добросовісним набувачем автомобіля Toyota моделі Camry, 2008 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_1 .

Поміж іншим, поза увагою суду не може залишитися і той факт, що ТОВ «Українська факторингова компанія» звертаючись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави, посилається в тому числі і на положення ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора, натомість вказані доводи позивача, суд також вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог, (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених заставою.

Згідно з ч. 4 ст. 1281 ЦК України наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу» право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (в редакції на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ), нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця.

Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Крім того претензія кредитора, як підстава для заведення спадкової справи передбачена і пунктом 2.1 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Отже, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію нотаріусу, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву (претензію) незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Суд звертає увагу, що з повідомлення Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області, що вимогу кредитора ТОВ «Українська факторингова компанія» від 29 березня 2017 року до спадкоємців ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано в нотаріальній конторі 05 квітня 2017 року, тобто після встановленого законом строку для її пред`явлення.

Таким чином, сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимоги кредитором спадкодавця має наслідком позбавлення кредитора права вимоги як за основним, так і за додатковим зобов`язаннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі № 359/9732/17 (№ 61-12804св19).

Позивачем не надано не надано суду жодних відомості про осіб до яких товариство могло пред`явити вимоги про повернення кредиту, як до спадкоємців померлого. Жодних клопотань з приводу витребування доказів судом, у зв`язку із неможливістю їх самостійного подання, позивачем не заявлялися.

Крім того, судом неодноразово здійснювалися виклики представника позивача для надання особистих пояснень та надавалась змога надати додаткові докази, натомість за весь час розгляду справи, до суду не надано не лише доказів своєчасного звернення до нотаріальної контори із заявою кредитора спадкодавця, але й навіть свідоцтва про смерть ОСОБА_4 .

Слід зауважити, що відповідач ОСОБА_1 взагалі не є спадкоємцем ОСОБА_4 та на неї не розповсюджуються правовідносини передбачені ст. ст. 1281, 1282 ЦК України.

В своїй постанові від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).

Враховуючи, що під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову, суд не розглядає клопотання представника відповідача, щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області в особі Територіального сервісного центру МВС № 5344, про звернення стягнення на предмет застави - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», юридична адреса - 01054, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. № 18/24, 8 поверх, код за ЄДРПОУ 40235074.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 .

Треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) ОСОБА_2 , адреса місця проживання:

АДРЕСА_2 )Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області, юридична адреса: 38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. № 2 «в») в особі Територіального сервісного центру МВС № 5344 (зазначена адреса: Полтавська область, м. Миргород, вул. М. Дивізії, буд. № 14 «а»).

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2020 року

Суддя Н.О. Хацько