Ухвала суду № 93513882, 14.12.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7888/18

1-кп/569/1202/20

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

14 грудня 2020 рокум. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Бердія М.А.

при секретарі Хлуд І.П.,

з участю прокурора Бучинського В.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Троцької Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12018180010000290 від 12 січня 2018 року, №12018180010000557 від 25 січня 2018 року, №12018180010003298 від 04 червня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та клопотання прокурора Рівненської місцевої прокуратури В.Д. Бучинського про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд -

в с т а н о в и в:

На розгляді у Рівненському міському суді Рівненської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Ухвалою Рівненського міського суду від 19 жовтня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 години 00 хвилин 17 грудня 2020 року та визначено розмір застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84080 гривень.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 17 грудня 2020 року, однак завершити кримінальне провадження до цієї дати неможливо.

В судовому засіданні прокурор Бучинський В.Л. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, оскільки підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає.

Захисник Троцька Л.Д. та обвинувачений ОСОБА_1 щодо задоволення клопотання прокурора не заперечували.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

Відповідно до ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, тощо.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Прокурор при розгляді клопотання довів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованих йому злочинів, наявність достатніх даних про існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню, про недостатність підстав застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Враховуючи, те що ОСОБА_1 раніше судимий, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушень: нетяжких та тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років та 6 років, порушив запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який був обраний йому під час досудового слідства, це, на думку суду, є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню обвинуваченого від суду. Також суд враховує відсутність в обвинуваченого ОСОБА_1 офійного працевлаштування та постійного джерела доходів, міцних соціальних зв`язків та системність вчинення кримінальних правопорушень, обвинувачений не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, а тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може надалі продовжувати займатися злочинною діяльністю, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж провадженні і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вище вказаним ризикам.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до нього вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Як визначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На підставі п.п.1, 2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня установлено в розмірі 2102 грн.

Враховуючи, що злочини вчинені обвинуваченим ОСОБА_1 є нетяжкими та тяжким злочином, що вчинений із проникненням в приміщення, суд продовжує розмір застави відповідно до п.1, 2 ч.5 ст.182 КПК України - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день постановлення ухвали становить 84,080 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314, 315 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів - з 12 години 00 хвилин 14 грудня 2020 року до 12 години 00 хвилин 11 лютого 2021 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84 080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному даною ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення її на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вказані обов`язки покладаються на обвинуваченого ОСОБА_1 на строк до 11 лютого 2021 року.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити до 11 лютого 2021 року.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Рівненського слідчого ізолятора.

Суддя Рівненського міського суду М.А.Бердій