Ухвала суду № 93510246, 23.11.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8007/20

Провадження № 2-з/185/109/20

У Х В А Л А

23 листопада 2020 року м. Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гаврилов В.А., розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства «Кредобанк» - Павленко Сергія Валерійовича про забезпечення позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача АТ «Кредобанк» - Павленко С.В. звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову по цивільній справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом: накладення арешту на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , зокрема на: транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO, модель Т13110, рік випуску 2005, дата реєстрації 26.04.2017 року, об`єм двигуна 1299.

Мотивував заяву тим, що відповідач навмисно не здійснює виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування. Дані обставини свідчать про бажання відповідача уникнути відповідальності за кредитним договором .

Суд дослідивши матеріали справи приходить до такого.

Згідно ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1)накладенням арешту на активи, які є предметом спору,чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2)забороною вчиняти певні дії; 3)встановленням обов`язку вчинити певні дії,у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5)зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ч. 2, ч.3 цієї статті суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Частина 7 цієї статті визначає, що - про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У відповідності до п.п. 1, 4, 5Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Зазначені заявником обставини, що викладені у заяві про забезпечення позову, не обґрунтовують необхідності в застосуванні даного виду забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , зокрема на: транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO, модель Т13110, рік випуску 2005, дата реєстрації 26.04.2017 року, об`єм двигуна 1299.

Позивачем не надано доказів, що існує реальна загроза відчуження вказаного майна, або невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, у даній справі позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не заявлено позовні вимоги про спір щодо вищезазначеного рухомого майна.

З урахуванням вимог, викладених в заяві про забезпечення позову, відсутності доказів, які можуть підтвердити обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду і обсягу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, судом не встановлено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення у разі невжиття заходів забезпечення, а тому, у задоволені заяви представника позивача АТ «Кредобанк» - Павленко С.В. про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.149, 150, 151,153 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Кредобанк» - Павленко Сергія Валерійовича про забезпечення позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Cуддя: В. А. Гаврилов