Рішення № 93500432, 09.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1893/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідачів: Рибаса А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Ріти Анатоліївни, Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про скасування рішення, визнання незаконними дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Ріти Анатоліївни (далі - відповідач 1), Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просила суд:

-скасувати Рішення №15 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у сумі 1700,00 грн за порушення законодавства про рекламу від 04 травня 2020 року, прийняте начальником Головного Управління Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Рітою Анатоліївною;

-визнати незаконними дії начальника Головного Управління Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Ріти Анатоліївни щодо порушення та розгляду 04.05.2020 справи про притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності про порушення законодавства про рекламу (а.с.1-7).

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 08 травня 2020 року вона отримала поштове відправлення №9340502007465, з вкладенням Рішення №15 від 04 травня 2020 про накладення на неї штрафу у розмірі 1700,00грн за порушення законодавства про рекламу, прийняте начальником Головного Управління Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Рітою Анатоліївною.

При цьому позивач вважає дії начальника ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Р.А.:

- щодо прийняття рішення №05 від 27.01.2020 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу ФОП ОСОБА_1 - перевищенням своїх службових повноважень, оскільки Вимогою №01-11/4785 від 25.11.2019 документи витребувались для розгляду іншої справи про порушення законодавства про рекламу, яка станом на 27 січня 2020 року вже була розглянута, і за результатом її розгляду було прийнято Рішення №01 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 24.01.2020. На вищевказану Вимогу №01-11/4785 від 25.11.2019 нею було надано відповідь - «Заперечення на Вимогу №01-11/4785 та Рішення №01-11/4783 від 25.11.2019», які відповідач-1 отримала 09.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням №9341201408452. Крім того, абз.9 п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою КМУ №693 від 26.05.2004 (далі - Порядок №6931 - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян накладається за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження.

Даний штраф не може бути застосований до позивача, оскільки вона не проігнорувала Вимогу відповідача-1, а своєчасно надала інформацію про вартість реклами, а саме про те, що їй невідома вартість її виготовлення, не відомо хто і коли її встановив. Штраф за ненадання інших документів (дозвільних, податкових, реєстраційних тощо) - Порядком №693 не передбачений.

Для випадків, коли вартість реклами не відома, законодавець в абз. 11 п.2 Порядку №693 передбачив застосування штрафу у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. І саме цією нормою скористалась відповідач 1 при застосуванні штрафу 5083 грн до позивача за Рішенням №01 від 24.01.2020.

Також зазначила, що штрафи про порушення законодавства про рекламу, у відповідності до п.1 Порядку №693, накладаються на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами. Станом на 27.01.2020 у відповідача 1 була відсутня інформація про порушення позивачем законодавства про рекламу;

- неповідомлення ФОП ОСОБА_1 про порушену 27.01.2020 стосовно неї справу про порушення законодавства про рекламу, та неповідомлення про час та місце розгляду справи - бездіяльністю та невиконанням своїх службових обов`язків, оскільки у відповідача 1 була можливість повідомити її про час і місце розгляду справи ще й засобами мобільного зв`язку - дзвінком, СМС, службою Вайбер або Ватсап тощо.

Також, відповідачу 1 відома адреса і місцезнаходження торгового павільйону, в якому позивач здійснює свою підприємницьку діяльність - павільйон АДРЕСА_7 - він є робочим місцем позивача, і в ньому відповідачі неодноразово здійснювали контрольні заходи, результатом яких і стали оскаржувані Рішення. Отже, відповідач 1 мала можливість залишити повідомлення в даному павільйоні про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Наведена інформація, на думку позивача, свідчить про бездіяльність відповідача-1 та невиконання нею своїх службових обов`язків, встановлених приписами ч.3 п.2 ст.26 Закону України «Про рекламу»;

- прийняття 04 травня 2020 року Рішення №15 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в сумі 1700,00 грн на ФОП ОСОБА_1 - зловживанням своїх службовим становищем, оскільки відповідачем 1 двічі було розпочато справи про порушення законодавства про рекламу на підставі одних і тих же обставин. Справи розпочато 24.12.2019 та 27.01.2020. За результатами розгляду обох справ відповідачем 1 прийнято два рішення про порушення позивачем законодавства про рекламу - Рішення №01 від 24.01.2020 та Рішення №15 від 04.05.2020.

В основу обох Рішень відповідачем 1 покладено однакові факти та обставини виявлених 22.10.2019 порушень законодавства про рекламу.

Мотивувальна частина обох рішень однакова за змістом. Так, перші чотири аркуші як Рішення №01 від 24.01.2020, так і Рішення №15 від 04.05.2020 автентичні за змістом.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений Постановою КМУ №693 від 26.05.2004 - наділяє відповідача 1 правом продовжити строк розгляду справи про порушення законодавства про рекламу до трьох місяців (ч.3 п.12 Правил №693).

Але, Порядок №693 не передбачає можливості скорочення відповідачем 1 терміну розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, в т.ч. із-за мотивів не отримання позивачем поштових листів.

Розгляд справ про порушення законодавства про рекламу не у відповідності з законом, а на свій розсуд, позивач вважає зловживання своїм службовим становищем, і таким, що суперечить ст.19 Конституції України.

На думку позивача, відповідач 1 навмисно створила ситуацію, за якої позивача притягла до юридичної відповідальності вдруге - не маючи на те законних підстав. Причому, відповідач 1 свідомо винесла безпідставну штрафну санкцію саме напередодні початку розгляду судової справи №360/799/20, до якої вона залучена Відповідачем.

Саме Рішення №15 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 04.05.2020 позивач вважає незаконним, оскільки воно прийнято у відсутність події і складу правопорушення.

Підсумовуючи викладене, позивач просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 та відповідач 2 позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позову. З цього приводу надали суду 09.06.2020 відзиви на позов (а.с.55-64,66-76).

Так відповідач 1 зазначила, що є необґрунтованими доводи позивача щодо перевищення службових повноважень начальником Головного управління в прийнятті не у

відповідності до приписів діючого законодавства України Рішення № 05 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Згідно п. 6 ст. 27 Закону за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимогою в порядку ч. 2 ст. 26 Закону від 25.11.2019 суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 запропоновано надати перелік документів, що необхідні для провадження у справі про порушення законодавства про рекламу.

Станом на 24.01.2020 інформації (документів) щодо вартості розповсюдженої реклами (та/або виготовлення) зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою - пива торгівельної марки «Оболонь» з текстом: « Оболонь Світле ПИВО СВІТЛЕ «ОБОЛОНЬ СВІТЛЕ », розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції - холодильному обладнанні поруч з павільйоном ФОП ОСОБА_1 , розташованим за адресою АДРЕСА_1 , суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Головному управлінню не надано, що є ознаками порушення ч. 2 ст. 26. Про що було складено Протокол № 04 про порушення законодавства про рекламу від 27.01.2020.

Відповідно до п. 11 Порядку накладення штрафів № 693, у зв`язку з виявленням ознак порушення ч. 2 ст. 26 Закону зі сторони суб`єкта господарювання ОСОБА_1 , на підставі протоколу про поручення законодавства про рекламу від 27.01.2020 № 04, начальником Головного управління прийнято Рішення №05 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Також відповідач 1 зазначив, що є необґрунтованими доводи позивача щодо бездіяльності та невиконання службових обов`язків начальником Головного управління щодо неналежного інформування позивача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 26 Закону органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Також, приписами п.14 Порядку встановлено обов`язок повідомлення рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Відповідно до п. 16 Порядку, справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Доводи позивача, щодо неналежного інформування про час та місце розгляду справи є безпідставними, спростовуються доказами що надаються до відзиву, а саме копіями документів:

Запрошення від 28.01.2020 № 01-11/283 з доказами надіслання та отримання;

Запрошення від 27.02.2020 №01-11/774 з доказами надіслання та отримання;

Запрошення від 03.04.2020 №01-11/1771 з доказами надіслання та отримання;

Запрошення від 09.04.2020 №01-11/1478 з доказами надіслання та отримання.

Незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи, позивач до Головного управління не прибула, Головним управлінням правомірно розглянуто справу за відсутності позивача.

Також відповідач 1 зазначила, що є необґрунтованими доводи позивача щодо зловживання начальником Головного управління своїм службовим становищем, щодо прийняття Рішення № 15 від 04.05.2020 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу та строку розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 27 Закону накладання штрафів встановлено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693).

Станом на 24.01.2020 інформації (документів) щодо вартості розповсюдженої реклами (та/або виготовлення) зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою - пива торгівельної марки «Оболонь» з текстом: « Оболонь Світле ПИВО СВІТЛЕ «ОБОЛОНЬ СВІТЛЕ », розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції - холодильному обладнанні поруч з павільйоном ФОП ОСОБА_1 , розташованим за адресою АДРЕСА_1 , Позивачем, Головному управлінню не надано, що є ознаками порушення ч. 2 ст. 26 Закону. Про що було складено Протокол № 04 про порушення законодавства про рекламу від 27.01.2020.

Відповідно до п.11 Порядку за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

27.01.2020 начальником Головного управління прийняте Рішення №05 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо ознак порушення ч. 2 ст. 26 Закону.

Відповідно до п. 18 Порядку за результатами розгляду справи приймається рішення.

04.05.2020 начальником Головного управління, на підставі матеріалів справи та керуючись ч. 2 ст. 26, ч. 6 ст. 27 Закону, Порядком прийняте Рішенням № 15 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 04.05.2020.

Оскаржуване рішення прийнято за результатами розгляду справи (матеріали справи складають, зокрема, Протокол про порушення законодавства про рекламу, Рішення про початок розгляду справи, Протокол комісії про розгляд справи, а також документи, усні чи письмові пояснення).

Таким чином, на думку відповідача 1, вищенаведене свідчить про те, що начальник Головного управління діяла лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством про рекламу.

Доводи відповідача 2 ідентичні доводам відповідача 1. При цьому вказав, що дії відповідачів при прийнятті оскаржуваного рішення та саме рішення законні.

На підставі вищевикладеного, відповідачі вважають, що вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні, а тому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою суду від 18.05.2020 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання (а.с.47-48).

Ухвалою суду від 22.06.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № №360/799/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Ріти Анатоліївни, Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про скасування рішення та визнання дій незаконними (а.с.178-179).

Ухвалою суду від 09.12.2020 поновлено провадження у справі (а.с.200).

В судове засідання прибули позивач та представник відповідачів.

Під час розгляду справи по суті кожна з сторін підтримали свої позиції, викладені у відповідних письмових процесуальних документах, надали суду пояснення аналогічні позову та відзивам на позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 17.01.2006, основний вид економічної діяльності - 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.02.2020 № 1006383278 (а.с. 44,45).

Свою підприємницьку діяльність позивач здійснює в торгівельному павільйоні АДРЕСА_3 .

22.10.2019 посадовою особою ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області зафіксовано факт розповсюдження суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою - пива, та його торговельної марки «Оболонь» з текстом « Оболонь Світле ПИВО СВІТЛЕ «ОБОЛОНЬ СВІТЛЕ », розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції - холодильному обладнанні поруч із павільйоном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , що є ознаками порушенням абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу».

Вимогою в порядку частини другої статті 26 Закону від 25.11.2019 №01-11/4785 позивачу запропоновано надати перелік документів, що необхідні для провадження у справі про порушення законодавства про рекламу, яку позивач отримала 30.11.2019 разом з рішенням про зупинення розповсюдження реклами від 25.11.2019.

10.12.2019 до ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області надійшло заперечення від 05.12.2019 ФОП ОСОБА_1 на вимогу № 01-11/4785 та рішення № 01-11/4783 від 25.11.2019. У запереченнях позивач посилається, зокрема, на те, що вказана у вимозі та рішенні адреса: АДРЕСА_3 , присвоєна ДП «Центральний ринок». Її ж торговий павільйон є її приватною власністю і до ДП «Центральний ринок» жодного відношення не має. Крім того, незрозумілими для неї є обставини здійснення контролю фахівцями Держпродспоживслужби. Зазначає також, що вона не є власником зафіксованої спеціальної конструкції з зображенням пива « Оболонь », вона її не встановлювала, а тому надати документи, які зазначені у вимозі Головного управління, вона не може.

24.12.2019 начальником ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області прийнято рішення № 86 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, передбачене абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону.

Згідно з рішенням № 01 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 24.01.2020, прийнятим начальником ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області, за порушення законодавства про рекламу, а саме: абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 299 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 5083 грн.

Вказане рішення №01 від 24.01.2020 позивач оскаржила в судовому порядку та рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі №360/799/20, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020, воно визнано протиправним та скасовано (а.с.169-175, 186-191).

З приводу не надання позивачем інформації (документів) щодо вартості розповсюдженої (та/ або виготовлення) зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою - пива торговельної марки «Оболонь» з текстом: « Оболонь Світле ПИВО СВІТЛЕ «ОБОЛОНЬ СВІТЛЕ », розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції - холодильному обладнанні поруч із павільйоном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , провідним спеціалістом відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, антитютюнового законодавства управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області складено протокол №04 від 27.01.2020 про порушення ФОП ОСОБА_2 ч.2 ст.26 Закону «Про рекламу» (а.с.77-82).

На підставі вказаного протоколу 27.01.2020 начальником Головного управління прийнято Рішення №05 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо ознак порушення ч. 2 ст. 26 Закону (а.с.90).

Листом Головного управління від 28.01.2020 №01-11/283 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 запрошувалась до Головного управління на 27.02.2020 для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.91).

Вказане запрошення надсилалось позивачу 28.01.2020 за адресою: АДРЕСА_4 , однак не було вручено та повернуто відповідачу 2 тільки 02.03.2020, що підтверджується матеріалами справи (а.с.92,93,94).

27.02.2020 відбулось засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу відносно фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та у зв`язку з закінченням місячного терміну розгляду справи та неможливості станом на 27.02.2020 прийняття рішення про накладення штрафу, комісія дійшла висновку про необхідність продовження строку розгляду справи про порушення законодавства про рекламу до 27.05.2020 та перенесення розгляду справи на 03.04.2020 з подальшим повідомленням позивача, що відображено в протоколі №12 від 27.02.2020 (а.с.95-100).

На підставі вказаного протоколу начальником Головного управління прийняте рішення №03 від 27.02.2020 про продовження строку розгляду справи про порушення законодавства про рекламу до 27.05.2020 (а.с.101).

Листом Головного управління від 27.02.20202 №01-11/744 позивача було знову запрошено до Головного управління на 03.04.2020 для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.102).

Вказане запрошення надсилалось позивачу 28.02.2020 за адресою: АДРЕСА_4 , однак не було вручено та повернуто відповідачу 2 30.03.2020, що підтверджується матеріалами справи (а.с.103,104).

03.04.2020 відбулось засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу відносно позивача та у зв`язку з надходження 20.03.2020 до Головного управління копії ухвали суду від 16.03.2020 у справі за адміністративним позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до начальника Головного управління про скасування рішення від 24.01.2020 № 01 про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про рекламу, де в своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказала іншу адресу: АДРЕСА_5 , - комісія дійшла висновку про можливість перенесення розгляду справи на 04.05.2020 з подальшим повідомленням про це суб`єкта господарювання на адресу, яку вона вказала в позовній заяві до суду.

Вказані обставини зафіксовані в протоколі комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу №20 від 03.04.2020 (а.с.105-111).

Листами Головного управління позивач запрошувалась до Головного управління на 04.05.2020 для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Так, лист від 03.04.2020 №01-11/1771, спрямований на адресу, вказану в позовній заяві ( АДРЕСА_6 ), повернувся до Головного управління з причини «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача» (а.с.112,113,114).

Лист від 09.04.2020 №01-11/1478, спрямований на адресу, вказану в ЄДРПОУ ( АДРЕСА_8 ), повернувся до Головного управління «з інших причин, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», та зробленим надписом на конверті «не проживає» (а.с.115,116,117,118-119).

04.05.2020 відбулось засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу відносно позивача, за результатами якого комісія дійшла висновку про наявність в діях суб`єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 порушень вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу», відповідальність за ці порушення передбачена ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу», що зафіксовано в протоколі комісії №24 від 04.05.2020 (а.с.120-127).

Рішенням № 15 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 04.05.2020, прийнятим начальником Головного управління, на підставі матеріалів справи та керуючись ч. 2 ст. 26, ч. 6 ст. 27 Закону, Порядком накладенням штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою КМУ від 26.05.2004 № 693, вирішено:

1. За неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накласти на суб`єкта господарювання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн (одна тисяча сімсот гривень).

2. Зобов`язати суб`єкта господарювання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , у 15-денний термін після отримання рішення сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету за відповідними реквізитами.

3. Суб`єкту господарювання протягом 3-х днів після штрафу письмово повідомити Головне управління, зазначивши номери та дати платіжних доручень, за якими сплачено штраф із наданням їх належним чином завірених копій (а.с.128-135).

04.05.2020 позивачу направлено Рішення № 15 від 04.05.2020 та вручено особисто 08.05.2020, про що свідчить підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 9340502007465 та інформація про поштове відправлення (а.с.136,137-138).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позиції учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з розповсюдженням інформації, обов`язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України (частини перша, друга статті 2 Закону № 270/96-ВР).

Згідно зі статтею 1 Закону № 270/96-ВР:

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

особа - фізична особа, в тому числі фізична особа-підприємець, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Частиною першою статті 3 Закону № 270/96-ВР визначено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Згідно з частиною восьмою статті 8 Закону № 270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідно до абз. 8 частини другої статті 22 Закону № 270/96-ВР реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється засобами зовнішньої реклами.

Абзацами першим, другим частини першої статті 26 Закону № 270/96-ВР визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право:

вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;

надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень;

приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;

приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Частиною третьою статті 26 статті 26 Закону № 270/96-ВР визначено, що рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону, зокрема, мають право бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону, подавати необхідні документи, давати пояснення, оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Статтею 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі Закон № 481/95-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог одо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Абзацами першим-четвертим частини четвертої статті 27 Закону № 270/96-ВР регламентовано, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина шоста статті 27 Закону 270/96-ВР ).

Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду (частина одинадцята статті 27 Закону 270/96-ВР).

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі - Порядок № 693).

Абзацом третім підпункту другого пункту 4 Порядку № 693 визначено, що за порушення законодавства про рекламу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються (статті 22 та 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення»), штрафи накладаються: на рекламодавців, якщо реклама розповсюджується ними самостійно, і на розповсюджувачів реклами, винних у таких порушеннях порядку розповсюдження та розміщення реклами: розповсюдження реклами алкогольних напоїв, тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, шляхом використання засобів зовнішньої та внутрішньої реклами (за винятком розміщення передбаченої законодавством інформації про виробника товару та/або товар у місцях, у яких такий товар реалізується чи надається споживачеві).

Накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції (пункт 8 Порядку № 693).

Пунктом 9 Порядку № 693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці (пункт 12 Порядку № 693).

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників (пункт 13 Порядку № 693).

Пунктом 14 Порядку № 693 передбачено, що Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (пункт 18 Порядку № 693).

Дослідженням матеріалів Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про порушення законодавства про рекламу стосовно позивача, судом встановлено, що застосовуючи до позивача штрафні санкції у розмірі 1700 грн за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, відповідач 2 виходив з того, що позивач є розповсюджувачем зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою - пива торговельної марки «Оболонь» з текстом: « Оболонь Світле ПИВО СВІТЛЕ «ОБОЛОНЬ СВІТЛЕ », розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції - холодильному обладнанні поруч із павільйоном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , та не надала інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами.

Між тим, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі №360/799/20, яке набрало законної сили 10.11.2020, встановлено, що відповідачем в ході судового розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що холодильне обладнання, на якому розміщено зовнішню рекламу алкогольного напою, перебуває в користуванні позивачки та саме позивачка здійснювала розповсюдження вказаної реклами, а відтак, його висновки про порушення позивачкою абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» ґрунтуються на припущеннях (а.с.169-175).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне застосувати преюдицію вказаного судового рішення у справі №360/799/20 до спірних правовідносин та вважає доведеним той факт, що позивач не є розповсюджувачем вказаної вище реклами, а відтак до неї неможливо застосувати штрафні санкції за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Як наслідок, рішення відповідача 2 від 04.05.2020 №15 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відносно позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу здійснено відповідачем 2 за відсутності даних про своєчасне повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки запрошення ФОП ОСОБА_1 на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу на 10-00 год. 04.05.2020 були направлені відповідачем 03.04.2020 та 09.04.2020 за двома адресами, однак останні не були вручені позивачу та повернулись на адресу відповідача. Отже жодних належних та допустимих доказів того, що позивач була своєчасно повідомлена про місце і час розгляду справи, у відповідача не було.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 04.05.2020 №15 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відносно позивача слід задовольнити.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними дії начальника Головного Управління Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Ріти Анатоліївни щодо порушення та розгляду 04.05.2020 справи про притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності про порушення законодавства про рекламу, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Отже адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Оскільки правові наслідки для позивача несе саме акт індивідуальної дії - рішення від 04.05.2020 № 15 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, тому оспорювані позивачем дії відповідача 1 під час порушення та розгляду справи про притягнення її до відповідальності про порушення законодавства про рекламу не тягнуть будь-яких правових наслідків для позивача. Вчинення дій суб`єктом владних повноважень - начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Р.А. - є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дій являє собою процес реалізації покладених на суб`єкта владних повноважень функцій.

Спірне рішенням було прийнято саме начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Р.А., а тому доводи позивача про те, що суд повинен перевірити правомірність утворення комісії з розгляду справ за порушенням законодавства про рекламу, є неприйнятним, оскільки правомірність створення цієї комісії не є предметом позову у цій справі.

Дослідженням матеріалів справи судом не встановлено, що порушення прав позивачки настало саме внаслідок дій відповідача № 1.

Зважаючи, що суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, що є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача 1.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн за вимогу майнового характеру та 2102,00 грн - за вимогу немайнового характеру ( а.с.8).

Зважаючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати в сумі 840,80 грн за задоволену частину позовних вимог майнового характеру слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача. Решта судових витрат у сумі 2102,00 покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області Холоденко Ріти Анатоліївни, Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про скасування рішення, визнання незаконними дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області №15 від 04 травня 2020 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн за порушення законодавства про рекламу.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (вул. Пивоварова, буд. 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93405, код ЄДРПОУ 40326412) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 14 грудня 2020 року.

Суддя Н.М. Басова