Рішення № 93498827, 20.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 листопада 2020 р. Справа № 120/4829/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся представник Корнійчук Сергій Анатолійович до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із вимогами визнати протиправним та скасувати наказ №2-12647/15-20-СГ від 31 липня 2020 року, яким позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, а також зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що у червні 2020 року його довірителька звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер ділянки 0523981400:04:000:0017) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербова Томашпільського району Вінницької області.

Проте, відповідач наказом №2-12647/15-20-СГ від 31 липня 2020 року відмовив ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу у зв`язку із тим, що в порушення вимог статті 25 Закону України "Про землеустрій" заявником у клопотанні не зазначено вид документації із землеустрою.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, представник позивачки звернувся до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 відповідний дозвіл.

Ухвалою від 15 вересня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку із тим, що позивачем не надано документу про сплату судового збору за звернення до суду з позовною заявою або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

15 вересня 2020 року на виконання вимог ухвали від 15 вересня 2020 року представником позивача подано до суду заяву, до якої долучено квитанцію про сплату ОСОБА_1 судового збору в розмірі 840,80 гривень.

Ухвалою від 21 вересня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із відповідними до нього додатками (у разі наявності таких).

06 жовтня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що у клопотанні позивач просила орган Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер ділянки 0523981400:04:000:0017) у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, за результатами розгляду якого прийнято оскаржуваний наказ, яким відмовлено у наданні дозволу. Статтею 25 Закону України "Про землеустрій" визначено різні види документації із землеустрою, що, на думку відповідача, унеможливлює надання відповідного дозволу без зазначення виду документації, за зверненням на отримання якого звернулася позивач. Що ж стосується вимоги про зобов`язання Головного управління надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то відповідач вважає, що надання такого дозволу є його дискреційними повноваженнями.

Разом із відзивом подано витребувані судом документи.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 21 вересня 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

17 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0523981400:04:000:0017 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербова Томашпільського району Вінницької області.

До вказаного клопотання додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспортного документа та реєстраційного номеру облікової картки платника податку, довідку про реєстрацію місця проживання, копію договору оренди землі №172 від 18 лютого 2015 року та копію нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_3 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проте, наказом від 31 липня 2020 року №2-12647/15-20-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило заявника про неможливість надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у зв`язку із тим, що заявником не дотримано вимог статті 25 Закону України "Про землеустрій", зокрема, у клопотанні не зазначено вид документації із землеустрою.

Надаючи правову оцінку наказу, що оскаржується, суд зважає на таке.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частиною 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" видами документації із землеустрою є:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Частиною 1 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 2 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частини 3, 4 статті 79-1 ЗК України).

При цьому, згідно з частиною 5 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Разом із тим, відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відтак, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

При цьому, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Визначаючись з приводу правомірності відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523981400:04:000:0017, частину якої позивачка бажає отримати у власність, вже є сформованою, що підтверджується інформацією з публічно-кадастрової карти України та не заперечується учасниками справи.

Однак, у клопотанні від 17 червня 2020 року ОСОБА_1 не просила надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0523981400:04:000:0017. Натомість, ОСОБА_1 у клопотанні просила надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0523981400:04:000:0017 для ведення особистого селянського господарства, що суперечить вимогам частини 6 статті 79-1 ЗК України.

Тобто, звертаючись із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачка мала намір отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, адже зі змісту частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" про відведення земельної ділянки може йтися лише при розробленні проекту землеустрою.

Разом із тим, на необхідності застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 79-1 ЗК України неодноразово вказував і Верховний Суд у постановах від 04 травня 2020 року у справі №802/1539/17-а, від 03 жовтня 2019 року у справі №823/1172/17, від 25 листопада 2019 року у справі №823/1178/17, від 26 листопада 2019 року у справі №823/1180/17, від 23 січня 2020 року у справі №823/1174/17.

Більше того, представник позивача у позовній заяві визнає те, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своїм змістом документами із землеустрою, проте наголошує на тому, що у клопотанні від 17 червня 2020 року його довірителька просила надати дозвіл на розроблення саме технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Однак, такі твердження представника позивача слід оцінити критично, адже зі змісту клопотання від 17 червня 2020 року слідує, що у ньому йдеться про такий вид документації із землеустрою, як документація із землеустрою у формі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не є тотожним технічній документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Окрім того, твердження представника позивача про те, що у клопотанні від 17 червня 2020 року його довірителька мала на увазі такий вид документації із землеустрою, як технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, спростовуються також і тим, що у клопотанні вказано, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не скористалася. При цьому, про безоплатну приватизацію йдеться у статті 118 ЗК України, якою передбачено реалізацію цього права шляхом звернення до компетентного органу із клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що позивачка звернулася із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у формі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не є тотожним технічній документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

З урахуванням наведеного відповідачем обґрунтовано відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 0523981400:04:000:0017 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербова Томашпільського району Вінницької області, а тому позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування оскарженого наказу є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Оскільки відсутні підстави для задоволення основної вимоги, тому слід відмовити й у задоволенні похідної вимоги, що стосується зобов`язання відповідача надати позивачці відповідний дозвіл.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачці сплаченого нею при зверненні до суду судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39767547)

Повний текст рішення складено 20.11.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович