Рішення № 93498535, 03.12.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2020 року Справа № 923/569/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В., за участю секретаря судових засідань Бурдюг Т.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 (м. Одеса),

до відповідача-1: ОСОБА_2 (м. Одеса),

до відповідача-2: ОСОБА_3 (м. Одеса),

до відповідача-3: Відділу реєстрації Новокаховської міської ради (м. Нова Каховка Херсонської області),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРРІЛЕНД" (м. Нова Каховка Херсонської області),

про визнання договору недійсним, скасування реєстраційної дії, встановлення способу виконання рішення суду,

за участю представників:

позивача - не прибув,

відповідача-1 - не прибув,

відповідача-2 - не прибув,

відповідача-3 - не прибув,

третьої особи - не прибув.

Позивач 15.06.2020 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить визнати договір, яким частина частки у статутному капіталі Товариства перейшла від Відповідача-1 до Відповідача-2, недійсним та скасувати державну реєстрацію Відповідача-2 учасником ТОВ "ІРРІЛЕНД".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020 року справу розподілено судді Гридасову Ю.В.

Ухвалою суду від 16.06.20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРРІЛЕНД" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 69) та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін, на 09 липня 2020 року о 14:00.

20.08.20 Позивач надіслав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 18.08.20 у якій виклав прохальну частину позову у наступній редакції:

визнати Договір дарування частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРРІЛЕНД» від 22.01.2019 року недійсним;

за наслідком визнання Договору дарування частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРРІЛЕНД» від 22.01.2019 року недійсним, визнати Акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРРІЛЕНД» від 22.01.2019 року недійсним;

у разі задоволення вимог зазначених в п.п. 3, 4 прохальної частини даної Заяви скасувати реєстраційні дії/запис в Єдиному державному реєстрі №15011070006001810, реєстратор, який вніс запис, - ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації Новокаховської міської ради;

встановити спосіб виконання рішення суду, яким Рішення суду по даній справі є підставою для Відділу державної реєстрації Новокаховської міської ради або іншого органу або державного реєстратора для скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі №15011070006001810.

Ухвалою у справі від 13 жовтня 2020 року прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 від 18.08.20 про уточнення позовних вимог у частині щодо:

визнання Договору дарування частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРРІЛЕНД» від 22.01.2019 року недійсним;

скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі № 15011070006001810, реєстратор, який вніс запис - Федорова Анжела Володимирівна, Відділ державної реєстрації Новокаховської міської ради;

встановлення способу виконання рішення суду, за яким рішення суду по даній справі є підставою для Відділу державної реєстрації Новокаховської міської ради або іншого органу або державного реєстратора для скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі № 15011070006001810.

Відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.08.20 про уточнення позовних вимог у частині позовної вимоги щодо визнання Акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРРІЛЕНД» від 22.01.2019 року недійсним.

12.11.20 Позивач надіслав до суду заяву про зміну підстав позову, якою доповнив підстави позову порушенням Відповідачем-1 прав Позивача на участь в управлінні Товариством та похідних прав, а саме: права участі у загальних зборах учасників, у тому числі та не виключно для надання згоди на відчуження частини частки у статутному капіталі, права скликання загальних зборів учасників, права участі Позивача у загальних зборах з приводу прийняття Відповідача-2 у склад учасників Товариства і відповідного приведення реєстраційних документів та статуту Товариства у відповідність до зміненого складу учасників, права потенційної можливості купівлі або прийняття у дар або у інший передбачений законом та статутом Товариства спосіб прийняття Позивачем частини частки у статутному капіталі, права зміни (перерозподілу) часток у статутному капіталі Товариства загалом, права Позивача мирно володіти майном спільно з Відповідачем-1; права паритетного володіння Товариством Позивачем та Відповідачем-1, що виражалося у рівній частині володіння часток у статутному капіталі Товариства, інших прав, які описані у даній заяві.

Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладався з 09.07.20 до 14 год. 30 хв. 23.07.20, з 23.07.20 до 14 год. 30 хв. 20.08.20, з 20.08.20 до 14 год. 00 хв. 13.10.20, з 13.10.20 до 14.00 03.11.20, з 03.11.20 до 14.30 17.11.20.

Ухвалами у справі, які занесені до протоколу підготовчого судового засідання 23.07.20, 20.08.20, 13.10.20, 17.11.20 продовжено строк підготовчого провадження до 03.12.20.

Ухвалою у справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання 17.11.20, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 03.12.20 об 15.00.

У судовому засіданні 03.12.20 ухвалено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач у заявах по суті справи посилається на наступні обставини:

як стверджує Позивач, Відповідач-1 ніколи жодним чином не повідомляв Позивача про свій намір відчужувати свою частку Товариства;

з метою з`ясувати обставини справи, Позивач 20.07.2019 року звернулася до Відділу реєстрації Новокаховської міської ради із запитом;

у кінці жовтня 2019 року Позивач отримав відповідь від Відділу реєстрації Новокаховської міської ради на свій запит, у вказаній відповіді Відділ реєстрації Новокаховської міської ради лише процитував норми законодавства, проте не надав конструктивні відповіді на всі поставлені питання, жодної копії документів не надав;

на думку Позивача, оскільки ОСОБА_2 був власником 50 % (п`ятдесяти відсотків) статутного капіталу Товариства, він не мав права виходити зі складу учасників без згоди не це інших учасників у розумінні законодавства, яке діяло на час виходу Відповідача-1 зі складу учасників;

Відповідач-1 не повідомляв ані Позивача, ані директора Товариства про необхідність скликання Загальних зборів учасників для вирішення питання відчуження частини частки, яка належала Відповідачу-1 та не звертався з пропозицію купити частку чи її частину наприклад Позивачу, у якої є переважне право на купівлю;

у зв`язку з вищевикладеним Позивач доходить до думки, що Відповідач-1 спочатку відчужив частину своєї частки у розмірі 1% у Статутному капіталі Товариства, уклавши фіктивний договір із ОСОБА_3 , а потім вийшов зі складу учасників Товариства, тому що у нього залишилося 49% в статутному капіталі Товариства;

як стверджує Позивач, Відповідач-1 уклав із ОСОБА_3 фіктивний договір, тобто такий який не правлений на реальне настання наслідків, Відповідач-1 не планував бути учасником Товариства разом із ОСОБА_3 , але хотів зменшити свій відсоток володіння у статутному капіталі Товариства для подальшого виходу з його складу;

Позивач також зазначає, що на його думку, у діях Відповідача-1 та ОСОБА_3 вбачається зловмисна домовленість при укладанні договору;

оскільки Відповідач-1 не повідомляв Позивача та Товариство про намір відчужити частину частки або усю частку у статутному капіталі Товариства, Позивач був позбавлений можливості придбати відчужену частину частки Відповідача-1, переважне право якого було надано Позивачу чинним у той час законодавством та положенням Статуту Товариства;

після свого виходу зі складу учасників Товариства, Відповідач-1 вимагає виплату йому вартості його частини, виплата вартості його частини завдасть матеріальних збитків Товариству, а Позивачу унеможливить виплату будь-яких дивідендів у цьому році;

Позивач також посилається на порушення Відповідачем-1 при укладанні оспорюваного договору права Позивача на участь в управлінні Товариством та похідних прав, а саме: права участі у загальних зборах учасників, у тому числі та не виключно для надання згоди на відчуження частини частки у статутному капіталі, права скликання загальних зборів учасників, права участі Позивача у загальних зборах з приводу прийняття Відповідача-2 у склад учасників Товариства і відповідного приведення реєстраційних документів та статуту Товариства у відповідність до зміненого складу учасників, права потенційної можливості купівлі або прийняття у дар або у інший передбачений законом та статутом Товариства спосіб прийняття Позивачем частини частки у статутному капіталі, права зміни (перерозподілу) часток у статутному капіталі Товариства загалом, права Позивача мирно володіти майном спільно з Відповідачем-1; права паритетного володіння Товариством Позивачем та Відповідачем-1, що виражалося у рівній частині володіння часток у статутному капіталі Товариства, інших прав, які описані у даній заяві.

Відповідач-1 у заявах по суті справи посилається на наступні обставини:

Відповідач-1 вважає вимоги Позивача, викладені ним у його позовній заяві необгрунтованими, оскільки в їх основу покладено невірну оцінку ситуації, яка склалася, та невірне тлумачення норм законодавства, і є також підстави вважати, що цей позов, як такий, є в дійсності спробою формування штучних перешкод в тому, щоб задовольнити нематеріальні та матеріальні вимоги Відповідача-1, які у нього є до Третьої особи, як у учасника, який вийшов зі складу учасників Третьої особи;

як зазначає Відповідач-1, Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» набув чинності лише з 17.06.2018 р., за законодавством, діючим до набуття чинності цим Законом, такий спосіб обмеження права учасника на відчуження частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, передбачений статутом, як необхідність отримання згоди інших учасників або товариства, не відповідав закону, а тому не мав прийматися до уваги та застосовуватись;

на думку Відповідача-1, з моменту набуття чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», тобто з 17.06.2018 р., у ч.ч.1-2 ст. 21 цього Закону зазначено наступне: «Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства»;

на думку Відповідача-1, законні підстави для внесення до Статуту Товариства і застосування положення про обов`язковість отримання згоди інших учасників для відчуження учасником, який володіє часткою 50 відсотків або більше, своєї частки або частини частки третій особі, - виникли виключно з моменту набуття чинності згаданим Законом, а саме з 17.06.2018 р.;

з 17.06.2018 р. у ТОВ «ІРРІЛЕНД» загальні збори учасників не збиралися, зазначене питання не розглядали, відповідні зміни до Статуту Товариства не затверджували;

на думку Відповідача-1, Позивач помиляється щодо наявності у неї переважного права на отримання частини частки при тому способі відчуження, який мав місце в даному випадку (дарування), оскільки відповідно до пункту 10.10 Статуту Товариства положення щодо переважного права викладене наступним чином: «Учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у Статутному капіталі або в іншому погодженому між ними розмірі», отже придбання передбачає оплатне отримання частки (її частини), а не безоплатне, як це має місце у разі її дарування, аналогічні положення зазначені також у п. 3.3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»;

на думку Відповідача-1, Позивач не наводить жодну із підстав, які встановлені зазначеними нормами ст. 203 ЦК України, з наявністю яких закон пов`язує можливість визнання правочину недійсним;

з огляду на те, що спірний Договір дарування було укладено без представників, а безпосередньо між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, його умови були виконані повністю, а також з огляду на зміст статтей 232, 234 ЦК України та роз`яснення щодо їх застосування викладене у п. 3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11, на думку Відповідача-1, є очевидним те, що доводи Позивача з приводу вчинення вказаного Договору у результаті зловмисної домовленості однієї сторони з другою стороною та його фіктивності є необгрунтованими та повністю безпідставними.

Відповідач-3 у заявах по суті справи посилається на наступні обставини:

у запереченнях (фактично відзиві) Відповідач-3 зазначає, що 17.04.2019 року заявником ОСОБА_2 надіслано поштовим відправленням пакет документів державному реєстратору Відділу реєстрації Новокаховської міської ради для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРРІЛЕНД», а саме: заява (форма 3) про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі (зміна розмірів часток у статутному капіталі та склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю), акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі товариства від ОСОБА_2 - Семері Олександру Ігоровичу від 22.01.2019 року та документ про сплату адміністративного збору. Також зазначаємо, що Законом не встановлено обов`язку подання державному реєстратору документу про надання згоди іншого учасника про відчуження частки у статутному капіталі товариства;

як стверджує Відповідач-3, скасування державної реєстрації учасника ОСОБА_3 неможливо тому, що відповідно до Закону про Реєстрацію передбачено тільки скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі;

після оспорюваної реєстраційної дії були проведені дві реєстраційні дії, якими змінено склад учасників, а саме: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (зміна розмірів часток у статутному капіталі та склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРРІЛЕНД» шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру від 21.05.2019 року та від 27.06.2019 року. Таким чином, у разі прийняття судом рішення скасувати оскаржувану реєстраційну дію. дві послідуючі дії, які є похідними, також визнаються недійсними та підлягають скасуванню, про що у позовній заяві не зазначено;

Відповідач-3 просить прийняти рішення по справі на розсуд суду.

Третя особа у заявах по суті справи посилається на наступні обставини:

Позивач неодноразово повідомляла про бажання купити частину частки Товариства, яка належить ОСОБА_2 ;

позовні вимоги Позивача ТОВ «ІРРІЛЕНД» підтримує у повному обсязі, обставини, на які посилається Позивач, є достовірними;

Третя особа вважає, що ОСОБА_2 відчужуючи частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРРІЛЕНД» переслідував мету виходу зі складу учасників Товариства фіктивним шляхом. Інакше ОСОБА_2 повідомив би Товариство про свій намір і, Позивач би прийняла відчужувану частину частки у статутному капіталі у передбачений законом спосіб у власність.

Учасники справи, повідомлені про час, дату і місце проведення судового засідання належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвал суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (направлена судом на адресу відповідачів та Третьої особи ухвала-повідомлення вручена відповідно до повідомлень підприємства поштового зв`язку про вручення поштового відправлення, представник Позивача повідомлений під розписку у підготовчому засіданні 17.11.20), не скористались своїм правом на участь у вирішенні спору, Відповідачем-3 надіслано до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника, інші учасники справи про причини неприбуття суду не повідомили. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, без поважних причин, Відповідач-2 не надав.

Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."

Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

15.06.20 - позов;

09.07.20 - відповідь на відзив;

09.07.20 - клопотання про долучення ордеру до матеріалів справи;

09.07.20 - заява про ознайомлення із матеріалами справи;

22.07.20 - клопотання про відкладення підготовчого засідання;

20.08.20 - заява про відкладення розгляду справи;

20.08.20 - заява про уточнення позовних вимог;

20.08.20 - уточнене клопотання про витребування доказів;

22.09.20 - заява про забезпечення позову;

12.11.20 - заява про зміну підстав позову;

03.12.20 - заява про відшкодування судових витрат.

Відповідачем-1 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

07.07.20 - відзив;

23.11.20 - клопотання про поновлення строку для витребування доказів;

23.11.20 - заява про виконання вимог ухвали суду;

23.11.20 - клопотання про витребування доказів.

Відповідачем-2 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань): не подавались.

Відповідачем-3 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

06.07.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника;

06.07.20 - письмові заперечення проти позову (відзив);

06.07.20 - супровідний лист щодо направлення на вимогу суду реєстраційної справи;

22.07.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника;

12.10.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника;

27.10.20 - клопотання про виправлення помилки у назві Відповідача-3;

27.10.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника;

23.11.20 - клопотання про виправлення помилки у назві Відповідача-3;

23.11.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника;

01.12.20 - клопотання про виправлення помилки у назві Відповідача-3;

01.12.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника.

Третьою особою під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

06.07.20 - письмові пояснення.

З`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши у судовому засіданні докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_2 (надалі за текстом рішення - Відповідач-1) та ОСОБА_3 (надалі за текстом рішення - Відповідач-2) 22.01.2019 р. було укладено Договір дарування частини частки у статутному капіталі ТОВ «ІРРІЛЕНД» (надалі за текстом рішення - Третя особа, Товариство) (надалі за текстом рішення - Договір), за яким Відповідач-1 подарував Відповідачу-2 майнове право на частину частки першого, як учасника, у статутному капіталі Третьої особи номінальною вартістю 12,00 грн., що складає 1 % статутного капіталу цього Товариства (надалі - Договір дарування). При цьому у Відповідача-1 залишилася частка у статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 588,00 грн., що складає 49 % статутного капіталу Товариства. На підтвердження передачі дарунка (частини частки у статутному капіталі Товариства) сторони склали та підписали, з нотаріальним посвідченням підписів, відповідний акт приймання-передачі.

Крім того, сторони констатували в Договорі дарування (у п. 12) те, що цей договір відповідає дійсним намірам сторін і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними у відповідності зі справжньою їх волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, що договір укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, що сторони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови.

Після вчинення Договору дарування та підписання сторонами акту приймання- передачі частини частки, відповідності до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Відповідачем-1 було підготовлено та подано державному реєстратору Відділу реєстрації Новокаховської міської ради (надалі за текстом рішення - Відповідач-3) відповідні документи для державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо розмірів часток у статутному капіталі та складу учасників Товариства.

17.04.2019 року заявником ОСОБА_2 надіслано поштовим відправленням пакет документів державному реєстратору Відділу реєстрації Новокаховської міської ради (Відповідачу-3) для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРРІЛЕНД», а саме: заява (форма 3) про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі (зміна розмірів часток у статутному капіталі та склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю), акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі товариства від ОСОБА_2 - Семері Олександру Ігоровичу від 22.01.2019 року та документ про сплату адміністративного збору. Законом не встановлено обов`язку подання державному реєстратору документу про надання згоди іншого учасника про відчуження частки у статутному капіталі товариства.

Відповідно до Порядку, визначеного пунктом 2 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державним реєстратором за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації 18.04.2019 року проведено реєстраційну дію: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (зміна розмірів частбк у статутному капіталі та склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРРІЛЕНД» шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України є відчуженням частки (стаття 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного у справі Договору дарування частки у статутному капіталі Товариства) учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття «відступлення» і «відчуження» є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.

Відступлення (відчуження) частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо.

Відповідно до частини першої статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Частина друга статті 718 цього Кодексу передбачає, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Договір дарування частки у статутному капіталі товариства є підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до іншої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його іншою особою. Отже, це спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

Відповідно до пункту 10.10 Статуту Товариства: «Учасник Товариства може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи декільком учасникам цього Товариства, а також і третім особам, на переуступку яким надана згода Вищого органу Товариства. Учасники Товариства користуються переважним правом на придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у Статутному капіталі Товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.»

Відповідно до п. 12.1 Статуту Товариства Вищим органом є Загальні збори учасників Товариства.

06.02.2018 року був прийнятий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набув чинності 17.06.18.

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»: «Протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.»

Відповідно до матеріалів справи, у період з 06.02.2018 року по 21.06.2019 року (дата Заяви про вихід з Товариства Відповідача-1) зміни до Статуту Товариства не вносились, що не заперечується учасниками справи.

Станом на дату укладання оспорюваного Договору (22.01.2019 р.) положення п. 10.10 Статуту Відповідача-3, у розумінні п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», були чинними, а спірні правовідносини також регулювались ч. 2 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у діючій на той час редакції), відповідно до якої: «Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.»

Отже, Відповідач-1 перед укладанням оспорюваного Договору з Відповідачем-2 повинен був виконати вимоги Статуту Товариства та: повідомити Товариство про намір відчужити частину частки у Статутному капіталі; повідомити Товариство про необхідність скликання Загальних зборів учасників Товариства для надання згоди іншими учасниками на відчуження частини частки у статутному капіталі Товариства; запропонувати іншим учасниками Товариства отримати у подарунок чи купити чи в інший спосіб отримати частину частки у статутному капіталі Товариства.

Відповідач-1 у порушення зазначених норм законодавства та положень Статуту Товариства уклав з Відповідачем-2 оскаржуваний Договір, порушивши переважне право Позивача на придбання частини частки у статутному капіталі Товариства (корпоративні права).

Основною позовною вимогоу у справі є вимога про визнання недійсним спірного Договору, інша позовна вимога (про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі) - є похідною.

Суд зазначає, що саме лише порушення корпоративних прав Позивача, встановлене судом, не є підставою для визнання оспорюваного Договору недійсним.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 904/9495/16: «43. Водночас правові наслідки порушення переважного права учасника товариства з обмеженою відповідальністю та можливі способи захисту такого порушеного права не врегульовані положеннями цивільного та господарського законодавства. Відтак відповідно до статті 8 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин мають бути застосовані норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

44. Отже, на думку Суду, у разі продажу частки у товаристві з обмеженою відповідальністю з порушенням переважного права її купівлі, учасник товариства може захистити свої права у спосіб, передбачений частиною 4 статті 362 Цивільного кодексу України, шляхом пред`явлення до суду позову про переведення на нього прав та обов`язків покупця.»

Оспорюваний у справі Договір є договором дарування, а не купівлі-продажу, що унеможливлює застосування вказаного вище способу захисту (шляхом пред`явлення до суду позову про переведення на нього прав та обов`язків покупця).

Натомість, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 по справі № 927/97/19: «47. Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» були внесені зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у тому числі стаття 17 останнього була доповнена новою частиною п`ятою, яка містить, серед іншого, вказівку на спеціальні способи захисту.

48. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого в постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).»

Отже, заявлені позивачем у цій справі вимоги не відповідають належним та ефективним способам захисту порушених прав, визначеним законом, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не спроможний призвести до відновлення його порушених прав.

Судом приймаються до уваги доводи Відповідача-1, викладені у відзиві щодо невідповідності викладених у позові підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним з огляду: на зміст статті 232 ЦК України, а також на те, що Договір дарування було укладено без представників, а безпосередньо Відповідачем-1 та Відповідачем-2; з огляду на зміст статті 234 ЦК України, а також на те, що умови Договору було повністю виконані сторонами. Інші доводи Відповідача-1 не приймаються судом у зв`язку з вищевикладеними обставинами.

У роз`ясненні, наведеному у п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що: «У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. ...Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу».

У роз`ясненні, наведеному у п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» щодо цієї підстави зазначено наступне: «У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. ...У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення».

За вказаних обставин, аргументи, наведені позивачем, та третьою особою щодо наявності підстав для задоволення позову не приймаються судом оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Натомість, аргументи, наведені відповідачами 1, 3 щодо відсутності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 232 ЦК України: «Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними».

Відповідно до статті 234 ЦК України: «Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами».

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України: «Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. …»

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»: «Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.»

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»: «Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Учасник товариства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину з відчуження, застави частки такого учасника у статутному капіталі відповідного товариства та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином та підлягає нотаріальному посвідченню.»

Відповідно до п. «д», «е» ч. 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»: «Для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;».

Відповідно до статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо:

визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;

заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій;

накладення/зняття арешту корпоративних прав;

зобов`язання вчинення реєстраційних дій;

скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі;

виділу юридичної особи;

провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи;

припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію;

3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши у судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права Позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду, хоч і були порушені внаслідок укладання спірного Договору, однак заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, оскільки заявлені позивачем вимоги не відповідають належним та ефективним способам захисту порушених прав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначені вище обставини, судові витрати, понесені учасниками справи покладаються на Позивача у повному обсязі.

З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Дата складання повного рішення 14 грудня 2020 р.

Суддя Ю.В. Гридасов