Вирок № 93495782, 02.12.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/9909/14-к

Провадження № 1-кп/490/171/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2020 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Коптєвій Ю.Г.

за участі прокурора - Потужника Р.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Скотникова О.М.

потерпілого - ОСОБА_2

його представника - Дорошенко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12014150010000113 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Іванівка Волоколамського району Московської області Російської Федерації, є росіянином, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є одруженим. неповнолітніх дітей не має, є пенсіонером, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене та визнане недоведеним.

1. Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням ОСОБА_1 звинувачено у вчиненні злочину за таких обставин

16.06.2014, близько 07 години 40 хвилин, в місті Миколаєві, водій ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем HYUNDAI H-100, реєстровий номер НОМЕР_1 , рухався по сухій прямій ділянці проїжджої частини мосту через річку Південний Буг, яка призначена для руху транспорту в двох напрямках, а саме одна смуга в напрямку вулиці Велика Морська та дві смуги в зустрічному напрямку (вулиця Очаківська), від вулиці Очаківська в напрямку вулиці Велика Морська. Зустрічні потоки розділені дорожньою розміткою 1.1 (розділу 34) ПДР України.

Рухаючись в обраному напрямку, в районі розвідної частини мосту через річку Південний Буг, водій ОСОБА_1 , в порушення п.п. 2.3 "б"; 10.1; 12.1; дорожньої розмітки 1.1 (розділу 34) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), тобто рухаючись по проїжджій частині мосту через річку Південний Буг від вулиці Очаківська в напрямку вулиці Велика Морська, не маючи ніяких перешкод в смузі свого руху, які б обмежували йому видимість проїжджої частини та інших елементів дорожнього полотна, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не контролював рух транспортного засобу, яким керував, хоча був зобов`язаний постійно його контролювати і мав таку можливість, не вибрав безпечну швидкість руху, не прийняв своєчасно мір для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу, хоча об`єктивно міг та зобов`язаний був прийняти, змінив напрямок руху свого автомобіля ліворуч, пересік суцільну смугу дорожньої розмітки 1.1 ПДД України, що робити категорично заборонено, внаслідок чого здійснив наїзд на смугу зустрічного руху.

В той же час, по проїжджій частині мосту через річку Південний Буг від вулиці Очаківська в напрямку вулиці Велика Морська, рухався мотоцикл KAWASAKI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який в порушення забороняючого дорожнього знаку 3.29 (розділу 33) ПДР України, а саме рухався зі швидкістю 60 км/год., яка перевищує допустиму швидкість на даній ділянці (не більше 50 км/год.), пересік суспільну смугу дорожньої розмітки 1.1 (розділ 34) ПДР України та продовжив рух по зустрічній смузі руху.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 2.3 "б"; 10.1; 12.1; дорожньої розмітки 1.1 (розділу 34) ПДР України, між автомобілем HYUNDAI H-100, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та мотоциклом KAWASAKI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відбулося зіткнення.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоциклу KAWASAKI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою голови, численних набряків, садни шиї, передньої та задньої поверхні грудної клітини, правої верхньої, правої нижньої кінцівки, скальпованої рани культи 3-го пальця правої кісті, кураєвого перелому нігтьової фаланги 1-го пальця правої кісті, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 852 від 23 червня 2014 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень за ознакою тривалості розладу здоров`я.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п.2.3 "б"; 10.1; 12.1; дорожньої розмітки 1.1 (розділу 34) Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

2. Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Позиція обвинуваченого.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні злочину не визнав.

Перш за все, він наполягав на тому, що матеріали кримінального провадження відносно нього повністю або ж у визначальній частині були сфальсифікованими.

Далі обвинувачений наполягав на тому, що у висунутому йому обвинуваченні навмисно прихована вирішальна ознака, а саме - те, що потерпілий здійснював обгін на мосту, що, як на думку ОСОБА_1 , й стало єдиною причиною дорожньо-транспортної пригоди за його /обвинуваченого/ участю.

До того ж, як зазначав обвинувачений, в дійсності в умовах, що склались безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, він не вчиняв маневр ліворуч, а виїзд його автомобіля на смугу зустрічного руху був пов`язаний з несправністю рульового керування (руйнування лівої рульової тяги).

Підстави виправдання обвинуваченого та мотиви, через які суд відкидає докази обвинувачення.

А……Ухвалюючи вирок за цим обвинуваченням, суд виходе з таких загальних засад та нормативних вимог.

1. Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у своїй Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17) зазначив, що: "При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:

«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставини лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення, поза розумним сумнівом, недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

2. Відповідно до статті 91 Кримінального Процесуального Кодексу України встановленню та доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема:

1)подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3)вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням

Відповідно до правової позиції, висловленій у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, ці обставини мають були належним чином викладеними в обвинувальному акті. Та аналіз норм закону, що регулюють порядок складання обвинувального акту, свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1)фактичних обставин кримінального правопорушення;

2)правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3)формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

3. Відповідно до частини 1 статті 289 Кримінального Кодексу України кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження

При цьому, як розтлумачив Верховний Суд у Постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 163/1753/17, об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України, включає три обов`язкові ознаки:

1)суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху);

2)суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості);

3)причинний зв`язок між діянням і наслідками.

При цьому причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками.

4. У Постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 163/1753/17 Верховний Суд також розтлумачив, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 Кримінального Кодексу України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 24 березня 2020 року у справі № 130/720/17 Верховний суд додаткового розтлумачив, що при виявленні причинного зв`язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне … поводження інших учасників руху …, що також може виключити відповідальність водія.

Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.

5. До того ж, у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 24 березня 2020 року у справі № 130/720/17 Верховний суд підкреслив, що особливості правозастосування статті 286 Кримінального Кодексу України полягають у тому, що висновки експертиз у таких справах слід застосовувати з огляду на вимоги частини 2 статті 94, частини 10 статті 101 КПК (відповідно до яких жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок експерта не є обов`язковим для органу, що здійснює провадження) та, ухвалюючи рішення, слід враховувати не тільки викладену у таких висновках технічну точку зору, але також - юридичний аспект.

6. З суб`єктивної сторони склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України, характеризується необережністю у формі:

-самовпевненості (якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення).

-недбалості, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

7. Окрім того, відповідно до статті 331 Кримінального Процесуального Кодексу України

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею /частина 1/.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи /частина 2/

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження /частина 3/.

У своїй Постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 Верховний суд України зазначив, що під час викладення обвинувачення важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення, зокрема, для реалізації права на захист.

При цьому наведені в обвинуваченні фактичні дані в своїй сукупності мають вичерпно визначати кожен з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, має надати можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Б……Повертаючись до обставин цієї справи, суд відзначає таке.

І……Матеріали справи свідчать, та ані сторони кримінального провадження, ані потерпілий не заперечують того, що дорожньо-транспортна пригода, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, відбулась за таких умов:

16.06.2014, близько 07 години 40 хвилин на проїжджій частині мосту через річку Південний Буг в місті Миколаєві відбулось зіткнення автомобіля HYUNDAI H-100 /реєстраційний номер НОМЕР_1 /, яким керував ОСОБА_1 /надалі - автомобіля HYUNDAI H-100/, та мотоциклу KAWASAKI /реєстраційний номер НОМЕР_2 /, яким керував ОСОБА_2 /надалі - мотоцикла/.

В місті зіткнення рух транспортних засобів організований в двох напрямках:

-в напрямку від вулиці Очаківській до вулиці Великій Морській - по одній смузі руху;

-в протилежному напрямку - по двох смугах руху.

Зустрічні потоки розділені дорожньою розміткою 1.1. (розділ 34) Правил Дорожнього Руху України, , затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (з подальшими змінами та доповненнями).

Безпосередньо перед зіткненням мотоцикл рухався з боку вулиці Очаківській в бік вулиці Великої Морської по лівій полосі руху ділянки дороги, що призначена для руху в зустрічному напрямку.

Безпосередньо перед зіткненням автомобіль HYUNDAI H-100. який рухався з боку вулиці Очаківській в бік Вулиці Великій Морській по ділянці дороги, що призначена для руху транспортних засобів у цьому напрямку, змістився ліворуч (по ходу його руху).

Саме зіткнення відбулось на ділянці дороги, призначеної для руху транспорту у зустрічному напрямку, на відстані не ближче 3 м. від суспільної лінії дорожньої розмітки.

В первісний момент зіткнення автомобіля HYUNDAI H-100 та мотоцикла відбулось контактування передньої правої частини мотоцикла та середньої частини лівої двері автомобіля HYUNDAI H-100, з послідуючим переміщенням мотоцикла вперед. вздовж борта автомобіля.

Кут між повздовжніми осями транспортних засобів, що обраховувався проти годинникової стрілки від осі мотоцикла до осі автомобіля HYUNDAI H-100 , в момент їх первісного контактування становив 15 (±3) градусів.

В результаті зіткнення ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою голови, численних крововиливів, саден шиї, передньої та задньої поверхні грудної клітини, правої верхньої, правої нижньої кінцівки, скальпованої рани культи 3-го пальця правої кісті, краєвого перелому нігтьової фаланги 1-го пальця правої кісті, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров`я.

Ці обставини підтверджуються:

-показами обвинуваченого;

-показами потерпілого;

-матеріалами, зібраними під час огляду місця події /том 1, а.с. 174 - 184/;

-відомостями, що містяться у відеообразі розвитку дорожньо-транспортної пригоди, який зберігається у файлі "FILE1331.MOV" та був отриманий за допомогою відеорегістратора /том 1, а.с. 98/;

-змістом електронних документів, отриманих внаслідок поділу згаданого відеообразу на кадри /том 1, а.с. 161/;

-висновком експерта № 761 від 10 липня 2014 року по транспортно-трасологічній експертизі /том 1, а.с. 215 - 217/;

-висновком експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної. транспортно-трасологічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео- звукозапису № 278/279/280/17868 від 28 січня 2020 року /том 2, а.с. _____/

-висновком експерта за результатами судово-медичної експертизи № 852 від 23 червня 2014 року /том 1, а.с. 185 - 186/

ІІ……В обвинувальному акті дії водія мотоциклу викладені таким чином:

він "в порушення забороняючого дорожнього знаку 3.29 (розділу 33) ПДР України, а саме рухався зі швидкістю 60 км/год., яка перевищує допустиму швидкість на даній ділянці (не більше 50 км/год.), пересік суспільну смугу дорожньої розмітки 1.1 (розділ 34) ПДР України та продовжив рух по зустрічній смузі руху".

При цьому органи досудового розслідування та публічне обвинувачення стверджували, що дії потерпілого в обвинувальному акті є встановленими повно.

Тобто, органи досудового розслідування та публічне обвинувачення наполягали на тому, що повною мірою встановити та виклали в обвинувальному акті характер порушень, які вчинив потерпілий, а за такого - правильно встановили, хто з водіїв створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію).

Проте, з таким повною мірою погодитись неможливо.

1. Так, за клопотанням сторони обвинувачення до матеріалів кримінального провадження був долучений електронний документ "FILE1331.MOV", в якому зафіксований відеообраз розвитку дорожньо-транспортної пригоди /том 1, а.с. 98/.

Достовірність відомостей, що містяться у цьому електронному документі, ані сторонами кримінального провадження, ані потерпілим не заперечується.

Для простоти дослідження інформація, що зафіксована у цьому документі, за дорученням суду за участі спеціалістів відеообраз був поділений на 5.406 кадрів, кожен з яких був розміщений в окремий електронний документ, що були послідовно пронумеровані /том 1, а.с. 112, 161/.

Достовірність відомостей, що містяться у цих електронних документах, ані сторонами кримінального провадження, ані потерпілим не заперечується.

2. Аудиторний та візуальний аналіз зафіксованого у файлі "FILE1331.MOV" відеообразу, окрім іншого, призводить до того, що безпосередньо перед зіткненням:

-в районі часової позначки "06:49:38" на відеозображенні мотоцикл KAWASAKI, який до цього моменту рухався по проїжджій частині мосту через річку Південний Буг від вулиці Очаківська в напрямку вулиці Велика Морська у полосі, що призначена для руху в цьому напрямку, починає зміщуватись ліворуч відносно свого напрямку руху, перетинає суцільну смугу дорожньої розмітки 1.1. (розділ 34) Правил Дорожнього Руху України, виїжджає на зустрічну смугу та продовжує рухатись по ній, випереджаючи при цьому групу автомобілів, які рухаються один за одним попереду нього;

-в районі часової позначки "06:49:42" на відеозображенні, серед групи автомобілів ,яких випереджає мотоцикл, з`являється спочатку верхня передня частина кузова, згодом передня частина та решта кузова автомобіля HYUNDAI H-100. Вказаний автомобіль проглядається у процесі зміщення ліворуч (початок зміщення - не проглядається), внаслідок чого вказаний автомобіль опиняється на зустрічній смузі, зміщаючись у напрямку до лівого, відносно свого первинного напрямку руху,краю проїзної частини.

/том 1., а.с. 98/

Аналогічна інформація міститься й у електронних документах, отриманих внаслідок поділу інформації, що зафіксована у файлі "FILE1331.MOV", на кадри, а саме:

-щодо руху мотоцикла - у файлах з номерами від "3186" до "3342"

-щодо руху автомобіля - у файлах з номерами від "3287" до "3342"

/том 1, а.с. 161/

3. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної. транспортно-трасологічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео- звукозапису № 278/279/280/17868, такі дії водія мотоцикла є обгоном на мосту; вони не відповідали вимогам пункту 14.6 г) Правил Дорожнього Руху України (відповідно до яких обгін на мосту заборонений) та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

Проте, ці обставини не відображені в обвинувальному акті.

4. Ці обставини є суттєвими для вирішення питання про наявність такого елементу стверджуваного злочину, як причинного зв`язку між стверджуваними діяннями ОСОБА_1 та їх наслідками, адже очевидним є те, що наявність порушення, що з технічної точку зору перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, суттєво впливає на результати дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, та того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію).

При цьому висунуте обвинувачення не є сформульованим з урахуванням порушення водієм мотоциклу ОСОБА_2 Правил Дорожнього Руху, яке перебуває у причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, зокрема, у ньому не зазначається, які саме вимоги Правил Дорожнього Руху порушив водій ОСОБА_1 в умовах, що склались внаслідок порушень цих правил водієм ОСОБА_2 та яким чином порушення саме обвинуваченого у цих умовах зумовили дорожньо-транспортну пригоду.

5. Оскільки ж такі обставини є суттєвими та навіть визначальними, їх викладення самим судом в обвинувальному вироку потягне за собою суттєвий вихід за межі пред`явленого обвинувачення.

Прокурор же під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачення не змінив.

За таких обставин суд має констатувати, що викладений в обвинувальному акті механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, яка є предметом розгляду цього кримінального провадження, не відповідає дійсності.

ІІІ……Органи досудового розслідування та публічне обвинувачення стверджують, що ОСОБА_1 : "змінив напрямок руху свого автомобіля ліворуч"

Обвинувачений же по суті стверджує, що напрямок руху свого автомобіля не змінював, а виїзд його автомобіля на смугу зустрічного руху був пов`язаний з несправністю рульового керування (руйнування лівої рульової тяги).

Та доказів на спростування тверджень обвинуваченого матеріали справи не містять.

1. Так, матеріали справи доводять, та ані сторони, ані потерпілий не заперечують того, що на момент закінчення дорожньо-транспортної пригоди, яка є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, ліва рульова тяга автомобіля HYUNDAI H-100 була зруйнованою.

2. На спростування тверджень обвинуваченого про те, що ця рульова тяга була зруйнована до початку розвитку дорожньо-транспортної пригоди та, відповідно, з метою доведення твердження про те, що її руйнація відбулась в процесі розвитку ДТП, органи досудового розслідування та публічне обвинувачення посилаються на висновок експерта № 760 від 09 липня 2014 року /том 1, а.с. 189 - 191/.

Згідно цього висновку, несправності рульового керування виникли в процесі ДТП, що розглядається, та з технічної точки зору не могли бути його причиною, адже - є його результатом.

2.1. З роз`яснень експерта Завгороднього В.Л. під час судового розгляду кримінального провадження вбачається, що до таких висновків експерт прийшов з огляду не наступне.

Ним був досліджений автомобіль HYUNDAI H-100 безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди.

Під час дослідження ним було виявлене руйнування лівої рульової тяги.

До висновку ж про те, що таке руйнування відбулось не до початку дорожньо-транспортної події, а саме в процесі її розвитку він дійшов внаслідок:

a)загального огляду частин зруйнованої деталі;

b)дослідження країв фрагментів зламаної деталі;

c)місця розташування зламаної деталі в автомобілі.

(a) Стосовно обставин загального огляду частин зламаної деталі експерт пояснив, що за наслідками такого огляду дійшов висновку про те, що виявлені фрагменти "візуально" є такими, що можуть бути співставленими. При цьому фізичне співставлення цих фрагментів він не здійснював.

(b) Стосовно дослідження країв фрагментів зламаної деталі експерт пояснив, що здійснював таке дослідження візуально - за допомогою лупи та дзеркала. При цьому він побачив, що поверхні були однорідними, рельєфними та не мала слідів "усталостного" зносу.

Експерт також пояснив, що у разі, якщо б відбулась самовільна (тобто - без будь-якого стороннього впливу) руйнація тяги, такому обов`язково передувало б утворення тріщини, яка б поступово розширювалась. При цьому у місцях первісного виникнення тріщини внаслідок биття металевих фрагментів один об інший обов`язково виникли б ділянки гладкої поверхні. Такі ділянки й були б слідами "усталостного" зносу.

Оскільки ж таких ділянок він не побачив, він й зробив висновок про те, що руйнування тяги відбулось в процесі розвитку дорожньо-транспортної пригоди.

В той же час, експерт зазначив й те, що руйнація тяги в процесі дорожньо-транспортної пригоди відбулась у найбільш "слабкому" місці, яке було пошкоджене більше, за інші місця деталі, можливо - мало незначну тріщину.

Таке робить пояснення експерта в цій частині суперечливими, адже, за логікою самого експерта, за таких обставин в місці виникнення незначної тріщини також мала спостерігатись ділянка гладкої поверхні, яку, за твердженнями експерта, він не виявив.

Більше того, сам експерт під час судового розгляду кримінального провадження зазначив, що обставини, про які йдеться у цій частині висновку та які в цій частині ним роз`яснюються, а саме - встановлення дійсної причини руйнації металевої деталі - могли бути достовірно з`ясованими лише в разі залучення експерта за іншою спеціальністю - за спеціальністю "металознавство"

(c) Стосовно місця розташування зламаної деталі в автомобілі експерт пояснив, що вона розташовувалась в зоні головних аварійних пошкоджень автомобіля, що дало йому підстави для висновку про те, що руйнація деталі відбулась саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В той же час, будь-якого опису "головних аварійних пошкоджень автомобіля", "зони" таких пошкоджень та їх розташування вказаний висновок не містить.

Таке само по собі робить висновок експерта в цій частині необґрунтованим, адже не дозволяє ані - визначити обсяг "аварійних пошкоджень автомобіля", що враховувались експертом, ані - констатувати, що вони були зробленими на підставі всебічного та повного дослідження автомобіля.

До того ж, під час судового розгляду кримінального провадження експерт так й не спромігся роз`яснити та навіть умоглядно описати механізм руйнації в умовах дорожньо-транспортної пригоди, а саме - внаслідок якого саме контактування частин транспортних засобів виникло зусилля, яке призвело до руйнації, де знаходилась точка такого зіткнення та яким саме чином зусилля від зіткнення передалось на деталь та призвело до її деформації та послідуючого руйнування. Більше того, під час судового розгляду кримінального провадження експерт зазначив, що усі ці обставини мали бути встановленими за наслідками іншого експертного дослідження - комплексної експертизи, на вирішення якої мало бути поставлене питання на кшталт "Яким був механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди та ушкоджень транспортних засобів під час неї з моменту зіткнення до моменту зупинки транспортних засобів?", хоча таке питання йому не ставилось.

2.2. Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що висновок експерта про те, що руйнація лівої рульової тяги автомобіля HYUNDAI H-100 стала наслідком, але - не причиною дорожньо-транспортної пригоди, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, базуються на:

a)загальному огляді частин зруйнованої деталі, що був проведений без належної ретельності та із застосуванням засобів, які поза розумним сумнівом не є точними;

b)дослідження країв фрагментів зламаної деталі, що було проведене експертом поза межами його спеціальних знань та кваліфікації;

c)припущення, яке не ґрунтувалось на дослідженні, проведеному у встановленому законом порядку, та проведення якого потребує спеціальних знань, що перебувають за межами спеціальних знань та кваліфікації експерта.

Отже, висновок експерта № 760 від 09 липня 2014 року не є науково обґрунтованим, через що не може вважатись достовірним.

Викладене ж у ньому судження щодо обставин руйнації рульової тяги є самим лише припущенням, на якому обвинувачення ґрунтуватись не може.

3. 17 жовтня 2018 року судом була призначена комплексна автотехнічна експертиза, на вирішення якої, окрім інших, ставилось питання про те, чи відповідає траєкторія руху автомобіля HYUNDAI H-100 показам обвинуваченого про те, що цей автомобіль почав маневр ліворуч через зламану рульову тягу.

У висновку експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео- звукозапису № 278/279/280/17868 від 28 січня 2020 року з цього приводу зазначається, що вирішити це питання експертним шляхом на підставі лише наявних у справі відомостей не представляється можливим.

Таке зумовлене, зокрема, тим, що: "в момент зближення та у момент зіткнення автомобіля HYUNDAI H-100 та мотоцикла KAWASAKI вони находяться на значному віддаленні від об`єктиву камери відеореєстратора, при цьому їх зображення проглядаються нечітко та "розмито", місце зіткнення на відеозображенні закривається зображенням мотоцикла" /том 2, а.с. _____/

4. Питання про те, чи була зламана ліва рульова тяга автомобіля HYUNDAI H-100 до початку дорожньо-транспортної пригоди чи в процесі її розвитку поза розумним сумнівом могло б бути вирішеним за наявності об`єктивних даних щодо характеру її руйнування.

4.1. Проте, отримання таких даних безпосередньо під час судового розгляду кримінального провадження не видається за можливе.

Так, відповідно до постанови слідчого СЧ СВ ММУ УМВС України в Миколаївській області Бондаренка А.В. від 16 червня 2014 року автомобіль HYUNDAI H-100 був визнаний речовим доказом у справі; слідчим було ухвалено про його повернення власнику після проведення усіх експертиз у справі /том 1, а.с. 200/

24 червня 2014 року слідчим був виданий дозвіл на отримання цього автомобіля обвинуваченим /том 1, а.с. 202/.

В той же день цей автомобіль був повернутим обвинуваченому /том 1, а.с. 204/.

Та з цього моменту, а саме - з 24 червня 2014 року, тобто - майже протягом 6 років - автомобіль перебуває поза межами процесуального контролю та в умовах, які не здатні забезпечити первісний стан його деталей та гарантувати незмінність цього стану.

До того ж сторони наразі не заперечують проти того, що фрагмент лівої рульової тяги наразі є втраченим.

Окрім того, сторони не заперечують й проти того, що наразі автомобіль HYUNDAI H-100 є відновленим та вдруге потрапив до дорожньо-транспортної пригоди.

4.2. До того ж, в матеріалах кримінального провадження відсутні результати належної фіксації характеру руйнування рульової тяги.

Так:

-залучений до матеріалів кримінального провадження протокол огляду місця події від 16 червня 2014 року /том 1, а.с. 174 - 184/ посилань про наявність руйнування лівої рульової тяги не містить взагалі;

-у згаданому вище висновку експерта № 760 від 09 липня 2014 року /том 1, а.с. 189 - 191/ докладний опис характеру руйнування рульової тяги, як, до речі, й характеру інших виявлених на автомобілі ушкоджень, є відсутніми. До того ж, з наведених вище пояснень експерта вбачається, що задля проведення належного опису ушкоджень рульової тяги він не мав достатньо кваліфікації, для здійснення такого опису необхідним було залучення експерта за спеціальністю "металознавство";

-товарознавча експертиза автомобіля HYUNDAI H-100 з метою виявлення наявних на ньому аварійних ушкоджень не проводилась.

До того ж, зі змісту висновку експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео- звукозапису № 278/279/280/17868 від 28 січня 2020 року вбачається, що результати належної фіксації аварійних ушкоджень на автомобілі HYUNDAI H-100 є відсутніми, адже експертам для проведення цього дослідження надавались усі матеріали кримінального провадження та достатніх для висновку відомостей у наявних матеріалах експерти не виявили.

5. Будь-яких інших відомостей на спростування тверджень обвинуваченого про те, що виїзд його автомобіля на смугу зустрічного руху був пов`язаний не з його діями, але - з несправністю рульового керування (руйнування лівої рульової тяги), матеріали справи не містять.

6. Міркування ж прокурора на спростування версії обвинуваченого ґрунтуються на його /прокурора/ власній оцінці слідової інформації, яка потребує спеціальних пізнань, якими прокурор не наділений.

Оцінюючи наведені докази та встановлені на їх підставі обставини у їх сукупності, суд констатує, що версія обвинуваченого про те, що напрямок руху свого автомобіля безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою він не змінював, а виїзд його автомобіля на смугу зустрічного руху був пов`язаний з несправністю рульового керування (руйнування лівої рульової тяги), наразі не є спростованою фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

Отже, твердження органів досудового розслідування та публічного обвинувачення про те, що обвинувачений вчинив дії, вказані в обвинувальному акті, не є доведеним поза розумним сумнівом.

V……Суд також відзначає, що в обвинувальному акті відсутні посилання на маневр, який, на думку його автора, виконував обвинувачений, коли: "змінив напрямок руху свого автомобіля ліворуч, пересік суцільну смугу дорожньої розмітки 1.1 ПДД України", а саме - чи виконував, на думку автора обвинувального акту, обвинувачений об`їзд нерухомої перешкоди, обгін поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год, обгін. розворот тощо.

1. З складених на виконання ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 жовтня 2017 року /том 1, а.с. 107-108/ матеріалів /том 1, а.с. 46/ вбачається, що органи досудового розслідування та публічного обвинувачення, висуваючи обвинувачення ОСОБА_1 , виходили з припущення про те, що безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою він почав здійснювати маневр розвороту.

1.1. Проте, жодних доказів на підтвердження такого припущення матеріали кримінального провадження не містять.

1.2. Зі згаданих матеріалів також вбачається, що у місці дорожньо-транспортної пригоди, яка є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, виконати такий маневр в один прийом неможливо; розворот у цьому місці міг бути виконаним лише завдяки виконанню додаткових рухів транспортного засобу шляхом "розвороту в три прийоми".

Проте виконання таких дій на мосту в умовах постійного руху транспортних засобів в обох напрямках важко уявити навіть умоглядно. Таке, в свою чергу, не дозволяє обґрунтовано припустити, що обвинувачений навіть завбачав можливість вчинення вказаного публічним обвинуваченням маневру, не кажучи вже про те, що він фактично розпочав його виконання.

Отже, таке припущення органів досудового розслідування є не тільки не обґрунтованим, але - вкрай малоймовірним.

2. Зі змісту обвинувального акту вбачається, що його автор вважав зміст стверджуваного маневру не суттєвим, адже, як на його думку, перетин суцільної смуги дорожньої розмітки 1.1. Правил Дорожнього Руху України:: "робити категорично заборонено".

Проте, ці посилання автора обвинувального акту є хибними.

Так, як зазначено у висновку експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео- звукозапису № 278/279/280/17868 від 28 січня 2020 року: "Лінію дорожньої розмітки 1.1 можливо перетинати у випадках об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху".

Та таке робить зміст маневру, який, на думку органів досудового розслідування та публічного обвинувачення робив ОСОБА_1 , суттєвою обставиною.

З огляду на таке виклад таких обставин самим судом в обвинувальному вироку потягне за собою суттєвий вихід за межі пред`явленого обвинувачення.

3. Суд також відзначає, що прокурор зміст стверджуваного маневру не уточнив.

За таких обставин суд має констатувати, що викладені в обвинувальному акті відомості щодо механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди, яка є предметом розгляду цього кримінального провадження, є неповними.

VІ……До того ж, обвинувачення, що ґрунтується на тому, що виїзд автомобіля HYUNDAI H-100 на смугу зустрічного руху був пов`язаний з несправністю рульового керування (руйнування лівої рульової тяги), органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням не сформульоване та ОСОБА_1 не пред`явлене.

Та ці обставини є суттєвими для вирішення питання про наявність такого елементу стверджуваного злочину, як наявність/відсутність порушення в діях обвинуваченого певних пунктів Правил Дорожнього руху

Оскільки ж такі обставини є суттєвими та навіть визначальними, їх викладення самим судом в обвинувальному вироку потягне за собою суттєвий вихід за межі пред`явленого обвинувачення.

Прокурор же під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачення не змінив.

З огляду не таке суд є позбавлений процесуальної можливості обговорювати правомірність дій учасників дорожнього руху у разі настання таких обставин.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що викладений у висунутому ОСОБА_1 обвинуваченні механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, зокрема - дії обвинуваченого, є недоведеним, більше того - неповним та спотвореним.

В……Таке не дозволяє вважати доведеною й наявність в діях ОСОБА_1 такої ознаки об`єктивної сторони складу стверджуваного злочину, як порушення правил безпеки дорожнього руху, тобто - самого суспільно-небезпечного діяння.

І……Так, наявність або відсутність таких порушень може бути встановленою лише на підставі оцінки дій учасників дорожнього руху, зокрема - обвинуваченого - під час розвитку дорожньо-транспортної пригоди.

Недоведеність же обставин, що характеризують механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, об`єктивно не дозволяє поза розумним сумнівом стверджувати про наявність порушень правил безпеки дорожнього руху.

ІІ……При цьому суд відзначає таке.

Покази ОСОБА_1 про те, що виїзд його автомобіля на смугу зустрічного руху був пов`язаний з несправністю рульового керування (руйнування лівої рульової тяги), як доведено вище, не є спростованими матеріалами кримінального провадження, отже - протилежне не є доведеним поза розумним сумнівом.

Але якщо припустити, що покази обвинуваченого в цій частині не є достовірними /на чому наполягав прокурор/, обґрунтованим стає припущення про такий механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди.

З боку вулиці Очаківській в бік вулиці Великої Морської рухався мотоцикл під керуванням водія ОСОБА_2 , який в порушення вимог пункту 14.6 г) Правил Дорожнього Руху України здійснював обгін на мосту.

Тим часом автомобіль HYUNDAI H-100. який рухався з боку вулиці Очаківській в бік Вулиці Великій Морській попереду мотоциклу, почав здійснювати не заборонений Правилами Дорожнього Руху маневр ліворуч, під час здійснення якого у передбаченому Правилами Дорожнього Руху випадку перетнув лінію дорожньої розмітки 1.1..

За таких умов відбулось зіткнення автомобілів.

1. Підґрунтям цього припущення є:

-встановлені вище відомості про умови дорожньо-транспортної пригоди;

-встановлені вище дії водія мотоцикла;

-припущення про зміст показів обвинуваченого та практична відсутність підстав для припущення в такому випадку дій обвинуваченого іншого змісту.

2. Зібрані під час кримінального провадження докази дають підстави оцінити дій учасників дорожньо-транспортної пригоди у разі такого механізму її розвитку таким чином.

2.1. Як доведено вище, дії водія мотоциклу в такому випадку перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

2.2. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео- звукозапису № 278/279/280/17868 від 28 січня 2020 року, в цьому випадку дії водія автомобіля HYUNDAI H-100, який перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. Правил Дорожнього Руху України, навіть з технічної точки зору не знаходились у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

2.3. Відповідно до вказаного висновку експертів, з технічної точки зору у такому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди знаходиться невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам пункту 10.1 Правил Дорожього Руху України.

Але юридичний аспект цієї невідповідності в цьому випадку зводиться до такого.

Відповідно до пункту 10.1. Правил Дорожнього Руху України: "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху".

В той же час, відповідно до пункту 1.4 Правил Дорожнього Руху України: "Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила".

Стосовно механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди, який розглядається, таке означає, що ОСОБА_1 , виконуючи передбачений Правилами Дорожнього Руху маневр ліворуч та не порушуючи при цьому цих правил, мав розраховувати на те, що інші учасники дорожнього руху, зокрема - водій мотоциклу - також їх виконуватиме, зокрема - не буде вдаватись до обгону на мосту.

З огляду на таке він не повинен був передбачити можливість його обгону в момент здійснення маневру та мав пересвідчитись лише у тому, що його маневр не створить перешкоди для транспортних засобів, що рухаються у зустрічному напрямку.

З огляду на таке, слід дійти висновку, що хоча з суто технічною точки зору у механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди, що аналізується, й є наявною технічна невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам пункту 10.1 Правил Дорожнього Руху України, з юридичної точки зору його вини в порушенні цього пункту немає, отже - немає й самого порушення в його юридичному аспекті.

3. Та доказів на спростування версії про саме такий механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, окрім показів самого обвинуваченого, органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням не надано.

В зв`язку з таким суд констатує, що версія про те, що обвинувачений в дійсності Правила Дорожнього Руху України не порушував, наразі не є спростованою фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

Отже, твердження органів досудового розслідування та публічного обвинувачення про те, що обвинувачений вчинив протиправне діяння, не є доведеним поза розумним сумнівом.

ІІІ……Висновки експерта за матеріалами судової автотехнічної експертизи№ 809 від 14 липня 2014 року не може бути покладеними у підґрунтя судового рішення за такого.

1. В межах експертного дослідження, за наслідками якого був зроблений висновок № 809 від 14 липня 2014 року, досліджувалась подія дорожньо-транспортної пригоди, описана слідчим за матеріалами досудового розслідування та з врахуванням показів обвинуваченого та потерпілого, що були надані ними під час досудового розслідування, як свідками.

2. Як вихідні данні для дослідження механізму дорожньо-транспортної пригоди слідчий самостійно визначив, зокрема, таке:

-момент виникнення небезпеки для водія мотоциклу KAWASAKI, р/н НОМЕР_2 рахувати з моменту початку зміни напрямку руху ліворуч (виїзд в смугу руху мотоциклу KAWASAKI, р/н НОМЕР_2 ) автомобіля HUNDAI H-100, р/н НОМЕР_1

Проте, як зазначається у висновку експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео- звукозапису № 278/279/280/17868 від 28 січня 2020 року, визначення моменту виникнення небезпеки для мотоциклу є позбавленим логічного сенсу.

Таке доводить, що, даючи висновок, що аналізується, експерт змушений був досліджувати беззмістовні обставини, яким слідчим хибно було надане неіснуюче значення.

Отже, це дослідження зрештою є безпредметним, з огляду на що за своєю суттю не може бути підставою для прийняття процесуальних рішень.

3. Як вихідні данні для дослідження механізму дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками якого був складений висновок № 809 від 14 липня 2014 року, експерт за вказівкою слідчого використовував відомості, що містились у показах учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Комплексна судова автотехнічна, транспортно-трасологічна, фототехнічна експертиза та експертиз відео- звукозапису же проводилась на підставі відомостей, що містяться у відеообразі розвитку дорожньо-транспортної пригоди.

Та, оскільки відомості, що містяться у відеообразі, є більш достовірними, ніж відомості, що містяться у показах свідків, дослідження, за наслідками якого був складений висновок № 809 від 14 липня 2014 року також є менш достовірним, ніж результати комплексної експертизи.

Отже, висновок експерта № 809 від 14 липня 2014 року не є достовірним.

4. В підґрунтя висновку експерта № 809 від 14 липня 2014 року покладені відомості, що містяться у показах ОСОБА_1 , наданих ним, як свідком.

Проте, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 87 Кримінального Процесуального Кодексу України докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, є недопустими.

За такого цей висновок, як такий, що ґрунтується на недопустимому доказі, в свою чергу є недопустимим.

З огляду на наведене суд приходе до висновку, що в межах цього кримінального провадження не доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Г……Можливість подальшого збирання доказів у цьому кримінальному провадженні наразі є вичерпаною як - через вказані вище обставини, так й за такого.

Санкція частини 1 статті 286 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років.

Відповідно до частини 2 статті 12 Кримінального Кодексу України за такого діяння, передбачене цією статтею, є кримінальним проступком; пунктом 2 частини 1 статті 49 цього Кодексу встановлений строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення такого правопорушення тривалістю в три роки.

Та наразі строк давності притягнення до такої відповідальності сплинув.

Відповідно ж до правової позиції, висловленої Європейським судом з прав людини, зокрема, у справі "Олександр Волков проти України": "Строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV)".

За такого збирання наразі додаткових доказів, що не були вчасно отриманими органами досудового розслідування, загрожує зробити подальший розгляд цього кримінального провадження несправедливим.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального Процесуального Кодексу України за таких обставин суд має ухвалити вирок, яким визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні злочину та виправдати його.

Вирішення цивільного позову.

В межах цього кримінального провадження потерпілим ОСОБА_2 пред`явлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 13.444 грн. 51 коп. на відшкодування шкоди, завданої стверджуваним злочином.

Відповідно до частини 3 статті 129 Кримінального Кодексу України цей цивільний позов слід залишити без розгляду.

Судові витрати у цьому кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.

Вирішення питання про речові докази.

1. CD-R диск, визнаний речовим доказом постановою від 16 червня 2014 року слідчого СЧ СВ ММУ УМВС України в Миколаївській області Бондаренка А.В., як документ - на підставі пункту 7 частини 9 статті 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

2. Речовий доказ у справі - автомобіль HYUNDAI H-100, реєстраційний номер НОМЕР_1 , як предмет, який зберіг сліди стверджуваного злочину - на підставі пункту 1 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України - слід повернути його власнику ОСОБА_1 .

3. Речовий доказ у справі - мотоцикл KAWASAKI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , як предмет, який зберіг сліди стверджуваного злочину - на підставі пункту 1 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України - слід повернути його власнику ОСОБА_2 .

Запобіжні заходи в межах цього кримінального провадження не обирались.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України.

Виправдати ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України - в зв`язку із недоведенням того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином - залишити без розгляду.

Речовий доказ у справі - автомобіль HYUNDAI H-100, реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_1 .

Речовий доказ у справі - мотоцикл KAWASAKI, реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_2

CD-R диск залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

02.12.2020