Рішення № 93495560, 24.09.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/25568/19

Провадження №2/760/1454/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 вересня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Каліш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Універсал Банк» 10.09.2019 р. звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути на свою користь 3 % річних в розмірі 609,01 грн., інфляційних втрат в сумі 2609,89 грн., та судовий збір в розмірі 1921,00 грн..

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду представник позивача АТ «Універсал Банк» посилається на наступне.

Так, між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 07.06.2007 р. було укладено Кредитний договір № 06/2234К-07, відповідно до умов якого відповідач отримала у тимчасове платне користування грошові кошти в розмірі 15000 грн., терміном на 24 місяці, строком повернення до 06.06.2009 р. з процентною ставкою 0,001%.

Оскільки, відповідачем були порушені умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконувались взяті на себе зобов`язання, банк вимушений був звернутись до суду для захисту своїх прав.

07.04.2011 року, Солом`янським районним судом міста Києва було ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» борг за кредитним договором у сумі 18697,38 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 186,97 грн., та 120,00 грн., витрат за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. В подальшому, позивач звернувся до відповідного відділу ДВС для пред`явлення до виконання вказаного судового рішення. Оскільки відповідачем не було виконано рішення суду, сума коштів, що підлягала стягненню, знецінилась, позивач вимушений звернутись до суду про стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 3218,90 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2019 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача АТ «Універсал Банк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду надійслав клопотання, відповідно до якого просить проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідачів до суду не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

Так, дослідивши матеріали справи‚ суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 07 червня 2007 р. між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 06/2234К-07, відповідно до умов якого відповідач отримала у тимчасове платне користування грошові кошти в розмірі 15000 грн., терміном на 24 місяці, строком повернення до 06.06.2009 р. з процентною ставкою 0,001%.

Оскільки, відповідачем були порушені умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконувались взяті на себе зобов`язання, банк звернувся до суду для захисту своїх прав.

07.04.2011 року, Солом`янським районним судом міста Києва було ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» борг за кредитним договором у сумі 18697,38 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 186,97 грн., та 120,00 грн., витрат за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

05.07.2019 року, головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коломієць І.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2583/11, виданого 26 травня 2011 року Солом`янським районним судом міста Києва.

Виходячи з предмету позовних вимог, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 3 % річних та інфляційні втрати за час прострочення виконання грошових зобов`язань за останні три роки за період з 01.08.2016 року по 27.08.20019 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 та ч.5 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За приписом частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК

України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Отже, відсутність реального виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Результат аналізу наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Крім того, позикодавець має право отримати проценти від суми позики згідно зі ст. 1048 ЦК України, які нараховуються за період із дати отримання коштів позичальником до дня повернення позики, якщо інше не було встановлено укладеним між сторонами договором.

Факт часткового повернення суми позики з порушенням встановленого договором позики строку повернення не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст. ст. 625, 1048 ЦК України.

Виходячи з наведеного, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що має місце неналежне виконання відповідачем умов договору кредиту в частині своєчасного повернення грошових коштів, що тягне за собою цивільно-правову відповідальність, яка передбачена вищенаведеними нормами цивільного законодавства України, тому позивачем правомірно заявлене вимоги про застосування до відповідача заходів відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, в частині нарахування на суму боргу трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за час прострочення виконання грошових зобов`язань за останні три роки за період з 01.08.2016 року по 27.08.20019 року, при визначенні суму боргу, суд бере за основу наданий позивачем розрахунок заборгованості, який складений у повній відповідності з чинним законодавством, та перевірений судом.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, не скористалась процесуальним правом подати відзив до позовної заяви та спростувати наданий позивачем розрахунок, будь-яких пояснень/заперечень суду надано не було.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних є обгрунтованим, та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 533, 536, 540, 541, 543, 546, 548, 553, 554, 599, 610-612, 623, 625, 626, 628, 629, 631, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) інфляційні витрати за час прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 01.08.2016 по 27.08.2019 р. в розмірі 2609 (дві тисяч шістсот дев`ять) грн. 89 коп.; 3% річних за час прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 01.08.2016 по 27.08.2019 р. в розмірі 609 (шістсот дев`ять) грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) суму сплаченого судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір