Ухвала суду № 93488256, 04.12.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/4371/15-ц

провадження № 6/336/361/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Жупанової І.Б., за участю секретаря Палубінської К.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання,-

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання №336/4371/15-ц виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Імексбанк» заборгованості в розмірі 94762,41 грн.

Зі змісту заяви вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2015 по цивільній справі №336/4371/15-ц, позовні вимоги ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №999-00017530/1 від 12.09.2012 в сумі 94762,41 грн., та на користь держави судового збору в сумі 947,62грн., задоволено.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 № 50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "ІМЕКСБАНК", з 27.05.2015 року почато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК».

16.09.2015 стягувачу Шевченківським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист №336/4371/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 999-00017530/1 від 12.09.2012 в сумі 94762,41 грн.

14.08.2017 постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Коциняном М.О., супровідним листом №22663 від 14.08.2017, повернуто стягувачу виконавчий лист №336/4371/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором №999-00017530/1 від 12.09.2012 в сумі 94762,41 грн., на підставі постанови №52497610 про повернення виконавчого документа стягувачу, та п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

31.03.2020 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №126, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором №999-00017530/1 від 12.09.2012 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2020 по цивільній справі №336/4371/15-ц заяву ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну сторони позивача та стягувана №19/05-16 від 19.05.2020 року задоволено, замінено стягувана ПАТ «Імексбанк» його правонаступником - ТОВ «ФК «Фінрайт». Ухвала, що набрала законної сили 15.09.2020, заявником отримана з супровідним листом №336/4371/15-ц /6/336/188/2020 від 20.10.2020 лише 27.10.2020 року.

Починаючи з 27.10.2020 у нового кредитора з`явилось право пред`явлення виконавчого листа до відповідних органів ДВС, однак строк його пред`явлення закінчився 14.08.2020.

На даний час боржник ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором та добровільно не сплачує наявну суму заборгованості.

Заявник, вважає причину пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем поважною та обґрунтованим звернення про поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №336/4371/15-ц, виданого 16.09.2015 року стягувану Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з боржника на користь ПАТ «Імексбанк» заборгованості за кредитним договором та просить її задовольнити.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про дату та час слухання справи був належним чином повідомлений.

В судове засідання належним чином повідомлена заінтересована особа ОСОБА_1 не з`явилась, що згідно ст. 433 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що остання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2015 по цивільній справі №336/4371/15-ц, позовні вимоги ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №999-00017530/1 від 12.09.2012 в сумі 94762,41 грн., та на користь держави судового збору в сумі 947,62грн., задоволено.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 № 50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "ІМЕКСБАНК", з 27.05.2015 року почато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК».

16.09.2015 стягувачу Шевченківським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист №336/4371/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 999-00017530/1 від 12.09.2012 в сумі 94762,41 грн.

14.08.2017 постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Коциняном М.О., супровідним листом №22663 від 14.08.2017, повернуто стягувачу виконавчий лист №336/4371/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором №999-00017530/1 від 12.09.2012 в сумі 94762,41 грн., на підставі постанови №52497610 про повернення виконавчого документа стягувачу, та п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

31.03.2020 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №126, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором №999-00017530/1 від 12.09.2012 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2020 по цивільній справі №336/4371/15-ц заяву ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну сторони позивача та стягувана №19/05-16 від 19.05.2020 року задоволено, замінено стягувана ПАТ «Імексбанк» його правонаступником - ТОВ «ФК «Фінрайт». Ухвала, що набрала законної сили 15.09.2020, заявником отримана з супровідним листом №336/4371/15-ц /6/336/188/2020 від 20.10.2020 лише 27.10.2020 року.

Починаючи з 27.10.2020 у нового кредитора з`явилось право пред`явлення виконавчого листа до відповідних органів ДВС, однак строк його пред`явлення закінчився 14.08.2020.

Боржник ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором та добровільно не сплачує наявну суму заборгованості.

Як визначено ст.129-1 Конституції України: Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст.433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Норми ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» не містять вичерпного переліку поважних причин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Разом з тим, виходячи із системного аналізу норм закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до виконавця у визначений законом строк.

Так, причина пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено: ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування: тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об`єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № б-608цс15 право на виконання рішення, яке ухватив суд, є невід`ємною частиною «права на суд». А ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.

Дана позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, котрий зокрема в справах "Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю б як таку, що стосується виключно доступу до судового орган» та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принцип»' верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікували Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частика судового розгляду.

Встановлені в законі процесуальні строки для звернення виконавчих листів до примусового виконання мають за мету спонукати кредиторів не затягувати без поважних причин отримання присуджених судом сум, що відповідає також принципу правової визначеності, як елементу принципу верховенства права.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій. спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У ст. 1 Першого протоколу до згаданої Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень про стягнення грошових коштів (підтверджені судом грошові вимоги також підпадають під захист ст. 1 Першого протоколу), які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.

Відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою Європейського суд з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін...».

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

На час подання заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, рішення суду залишається невиконаним, а пропуск строку пред`явлення його до виконання пропущений є поважним.

На підставі викладеного з метою забезпечення виконання рішення суду, що набрало законної сили, а також з метою захисту прав стягувача, суд вважає заяву законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.433 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання - задовольнити.

Поновити стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого документу 336/4371/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгоавності за кредитним договором №999-00017530/1 від 12.09.2012 в сумі 94762,41 грн., виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Жупанова І.Б.