Рішення № 93486334, 08.12.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/9035/19

2/310/2667/20

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування,

встановив:

ПрАТ «Українська страхова компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування в розмірі 36 008,54 грн., мотивуючи свої вимоги наступним. Між кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та відповідачем укладено кредитний договір № 9061с від 15 лютого 2013 року, за яким відповідач отримав безготівкові грошові кошти в розмірі 20 000 грн. на строк 24 місяця, зі сплатою процентів у розмірі 28,8% річних. Між ПрАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» укладено договір добровільного страхування кредитів № 04 від 01 березня 2013 року. У відповідності з додатком № 1 до договору добровільного страхування кредитів № 4 від 01 березня 2013 року кредитний договір № 9061с від 15 лютого 2013 року, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та відповідачем, віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 52 900 грн. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачував. Позивачем на підставі заяви № 3219 від 10 жовтня 2019 року та доданих до неї документів складено страховий акт № 531кр та відповідно 11 жовтня 2019 року здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 36 008,54 грн. Таким чином, оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія» виконала покладені на неї законом та умовами договору добровільного страхування кредитів № 4 від 01 березня 2013 року обов`язки, до позивача перейшло право вимоги в порядку регресу на стягнення з відповідача матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування в розмірі 36 008,54 грн.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду від 13 травня 2020 року позовні вимоги ПрАТ «Українська страхова компанія» були задоволені та з ОСОБА_1 на користь позивача було стягнуто в порядку регресу сплачене ним страхове відшкодування в розмірі 36 008,54 грн., судовий збір в розмірі 1 921 грн., а всього – 37 929,54 грн.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 11 листопада 2020 року на підставі заяви відповідача вказане рішення було скасовано та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Крім зазначеного, ОСОБА_1 заявив про застосування до спірних правовідносин строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Крім того, ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 15 лютого 2013 року між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 9061с (далі – кредитний договір), за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 20 000 грн. строком на 24 місяці по 11 лютого 2015 року включно зі сплатою процентів у розмірі 28,8 % річних.

Відповідно до п.3.2 кредитного договору повернення кредиту позичальником повинно було здійснюватися щомісячними платежами у сумі 833 грн. та 480 грн. (додаток № 1).

Матеріалами справи підтверджується, що 01 березня 2013 року між КС «Українська кредитна спілка» та ПрАТ «Українська страхова компанія» укладений договір добровільного страхування кредитів № 4 (далі – договір страхування).

Згідно з п. 1.2 договору страхування предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з матеріальними збитками, які завдані страхувальнику внаслідок повного або часткового неповернення позичальником страхувальнику суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до кредитних договорів.

За умовами п. 3.1 кредитного договору страхова сума за кожним окремим кредитним договором – це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов цього договору зобов`язаний здійснити виплату при настанні страхового випадку за кожним окремим кредитним договором. Страхові ризики за кредитним договором застраховані позивачем на загальну суму 52 900 грн. (додаток № 1).

Судом також встановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, несвоєчасно сплачував щомісячні платежі, останній з яких ним сплачений 14 липня 2014 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 36 008,54 грн.

10 жовтня 2019 року Голова правління КС «Українська кредитна спілка» звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія» із заявою про здійснення страхової виплати за кредитним договором № 00906с від 15 лютого 2013 року в сумі 36 008,54 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 11 жовтня 2019 року на підставі страхового акту № 531кр від 11 жовтня 2019 року ПрАТ «Українська страхова компанія» виплатило КС «Українська кредитна спілка» страхове відшкодування в сумі 36 008,54 грн.

Зі змісту позовної заяви, вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування.

За приписами ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи або інтересу особи, яка звернула до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Ст. 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між страховою компанією та фізичною особою щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Як встановлено судом, ПрАТ «Українська страхова компанія» (страховик) виплатило страхувальнику страхове відшкодування та звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного Кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач, виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування КС «Українська кредитна спілка», отримало від останнього права кредитора до ОСОБА_1

КС «Українська кредитна спілка» реалізувало своє право кредитора шляхом пред`явлення вимоги до ПрАТ «Українська страхова компанія», оскільки за договором страхування останнє надало згоду на прийняття обов`язку сторони боржника у деліктному зобов`язанні, якщо воно виникне.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес – право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове – пов`язане саме з регресною вимогою.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником – страховик.

Деліктне зобов`язання – первісне, основне зобов`язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов`язання, що тягне за собою припинення обов`язку страховика здійснити страхову виплату (п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України), але не навпаки.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором (ст. 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, є суброгацією.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність порушеного права позивача, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Однак, суд не погоджується доводами позивача що право страховика за договором страхування на подання до суду позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком, як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку, оскільки у спірному зобов`язані відбулася заміна кредитора – страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

За матеріалами справи строк дії кредитного договору закінчився 11 лютого 2015 року, тобто останній платіж на виконання кредитного договору відповідач ОСОБА_1 повинен був внести 11 лютого 2015 року, а тому про порушене право КС «Українська кредитна спілка» дізналась 12 лютого 2015 року.

Загальний строк позовної давності за завдані невиконанням кредитного договору закінчується 12 лютого 2018 року.

Відповідно до п. 2.1 договору страхування страховим випадком за цим договором по відношенню до кожного конкретного договору, що внесений до реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та на в порядку, передбачених укладеним між ними кредитних договорів, внаслідок будь-яких подій. Відповідальність страховика за страховим випадком виникає в разі:

2.1.1 Якщо кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених кредитним договором протягом десяти днів після настання строку третього платежу.

2.1.2 Якщо кредитор не одержав обумовлений кредитним договором останній за графіком платіж протягом трьох днів після настання строку останнього платежу, передбаченого договором.

П. 5.1 договору страхування визначено, що страхувальник повинен повідомити про настання страхового випадку та направити страховику заяву про виплату страхового відшкодування не пізніше 30 числа поточного календарного кварталу відповідного року, в якому настав страховий випадок з додаванням документів згідно з переліком, визначеним договором.

Згідно з п. 6 договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку неповернення кредиту позичальником, зокрема, якщо страхувальник своєчасно не повідомив про страховий випадок без поважних причин.

Отже, за умовами договору страхування КС «Українська кредитна спілка» повинна була повідомити страхову компанію про страховий випадок щодо невиконання позичальником зобов`язання за кредитним договором в цілому, який настав 12 лютого 2015 року, не пізніше 30 березня 2015 року.

За матеріалами справи КС «Українська кредитна спілка» звернулась до страховика з відповідною заявою лише 10 жовтня 2019 року, тобто поза межами строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, поважності причин не повідомлення про настання страхового випадку поза межами строку, встановленого договором, страхування не зазначила.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

За вказаних обставин, позовні вимоги ПрАТ «Українська страхова компанія» не підлягають задоволенню з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2020 року.

Суддя О. М. Вірченко