Рішення № 93482282, 09.12.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/7081/20

провадження №: 2/752/4985/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2020 року позивач в особі представника, звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 09.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем, за реєстровим № 7071; стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що в січні 2020 позивач при здійсненні операції, а саме зняття готівки зі своєї банківської картки, дізналася про накладення арешту на рахунки, які знаходяться в банківській установі. 21.02.2020 позивач звернулася до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Павелків Т.Л. з заявою, в якій просила надати відомості та документи, на підставі яких відкрито виконавче провадження. Наприкінці березня 2020 року позивач отримала відповідь та копії документів. 09.11.2019 приватним нотаріусом Незнайком Євгеном Вікторовичем вчинено виконавчий напис за реєстровим № 7071. На підставі виконавчого напису від 09.11.2019 було відкрито виконавче провадження № 60795726 від 05.12.2019, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства України та є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2020, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2020 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молчанової Наталії Володимирівни про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 03.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2020 скасовано, ухвалено нове судове рішення наступного змісту. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. У порядку забезпечення позову зупинити стягнення за виконавчим написом № 7071 від 09.11.2019, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 51986,81 грн.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та відзив не подав.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович отримано документи направлені судом, згідно зворотного поштового повідомлення. Останнім на виконання ухвали судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2020 надано суду належним чином завірені копії документів.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним в задоволенні позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 09.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем вчинено виконавчий напис, в якому він пропонує звернути стягнення з позивача, яка є боржником за кредитним договором № 95193482 від 09.02.2012рю, укладеного нею із ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард». У відповідності до цього виконавчого напису нотаріуса зазначено, що строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 21.03.2017 до 19.06.2017. Сума повної заборгованості складає 51986,81 грн, в тому числі:

-заборгованість за сумою кредиту становить - 50252,08 грн;

-заборгованість за процентами становить - 1734,73 грн;

-плата за пропуск мінімальних платежів - 0,00 грн;

-за вчинення виконавчого напису плата становить - 850,00 грн.

На підставі виконавчого напису нотаріуса від 09.11.2019 було відкрито виконавче провадження № 60795726 від 05.12.2019, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Згідно пункту 1 цього Переліку, виконавчі написи на договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, вчиняються лише тоді, коли такі договори посвідчені нотаріально.

Пункт 2 Переліку, на підставі якого вчинено спірний виконавчий напис на договорі кредиту, що не є нотаріально посвідченим, втратив свою силу згідно Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20.05.2015.

Разом з тим, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» містить імперативну норму про те, що виконавчий напис нотаріуса видається лише якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, у відносинах під юридичними особами - не більше року, або ж законом встановлений більший строк давності для певної конкретної вимоги.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 6 цієї статті передбачає, що Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що заперечень чи доказів на спростування викладених позивачем обставин, відповідачем не надано.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович на виконання ухвали судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2020 надано суду належним чином завірені копії виконавчого напису від 09.11.2019, зареєстрованого за реєстровим № 7071 та копії документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Як вбачається з зазначених копій документів, представник АТ «Банк Форвард» звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича з заявою вих. № 1/1/1-1165/1/364.

Для вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу надано такий пакет документів: копію заяви про вчинення виконавчого напису від 09.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 21.03.2017 по 19.06.2017 у розмірі 51986,81 грн., що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 50252,08 грн., заборгованості по процентам у розмірі 1734,73 грн.; копію виписки з ЄДРЮО, копію статуту АТ «Банк Форвард», рішення № 3 єдиного акціонера ПАТ «Банк Русский Стандарт» від 19.08.2014, протокол № 27 засідання Наглядової ради ПАТ «Банк Русский Стандарт», Наказ № 3186-К від 12.11.2013 ПАТ «Банк Русский Стандарт» по особовому складу, копія довіреності від 28.10.2019 ПАТ «Банк Форвард», якою уповноважено Шилко Руслана Володимировича, копію скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей № 40552456 від 09.11.2019, копія Інформаційної довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, копія паспорту та ідентифікаційного коду представника за довіреністю ОСОБА_3 , копія Заяви № 95193482 та анкети-заяви, копія паспорта ОСОБА_1 , копія заяви на відкриття поточного рахунку, копія графіка платежів зі зверненням до ОСОБА_1 , копія рахунку-фактури № КС2-001900 від 08.02.2012, копія видаткової накладної № КС2-001901 від 08.02.2012 згідно фіскального чеку № 4090 від 08.02.2012.

Згідно ст.30 ЦПК України (2004), ст.48 ЦПК України (2017) сторонами в справі можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Відповідачем в цивільному процесі є особа, яка на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими позовними вимогами.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Положеннями частин першої та другої статті 1 Закону «Про нотаріат», визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Виходячи із аналізу вказаних норм судом касаційної інстанції зроблено висновок про те, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Суд вказав, що нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Верховний Суд зауважив, що справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (постанова КЦС ВС від 14.08.2019 у справі № 519/77/18).

Приватний нотаріус є неналежним відповідачем у справі щодо визнання виконавчого напису недійсним, а тому, як наслідок, на нього не можуть бути покладені зобов`язання зі сплати судового збору.

За встановлених обставин, суд приходить висновку, що відповідач є неналежним відповідачем у позові, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258-259 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Ю.Ю.Мазур