Ухвала суду № 93469503, 10.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

10 грудня 2020 року м. Київ № 640/30674/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М., ознайомившись із заявою про забезпечення позову, поданою до подання позовної заяви приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про зупинення дії наказу, зобов`язання вчинити дії, заборони вчиняти дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі - Заявник) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, поданою до подання позовної заяви до Міністерства юстиції України (надалі - Відповідач), у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №4188/5 «Про задоволення скарги», прийнятого 02.12.2020 до моменту прийняття рішення по справі за позовом Заявника до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу;

- зобов`язання Міністерства юстиції України відновити Заявнику доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно негайно із моменту прийнятті ухвали суду;

- заборони Міністерству юстиції України вчиняти будь-які дії по блокуванню Заявнику доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до часу прийняття рішення по суті спору за позовом Заявника до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Заявником зазначено, що дія оскаржуваного наказу Відповідача фактично заподіює шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, оскільки до моменту вирішення спору по суті та набрання законної сили судовим рішенням, дію оскаржуваного наказу буде вичерпано.

Так, Заявником зазначено, що у разі задоволення позову порушене право позивача не буде поновленим, адже оскаржуваним наказом тимчасово заблоковано доступ Заявнику до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці. До моменту вирішення спору по суті та набрання законної сили судовим рішенням може завершитись тримісячний термін блокування Заявнику доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та поновлення порушеного права буде неможливим, оскільки в даному випадку поновлення доступу до вказаного реєстру за минулий час матиме наслідком відновлення права Заявника.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З урахуванням зазначених норм чинного Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

Відповідно до частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 02.12.2020 №4188/5 «Про задоволення скарги», зокрема:

- скаргу Благодійного фонду Володимира Безим`яного від 09.07.2020 задоволено частково;

- скасовано рішення від 30.06.2020 №52891861, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком Віктором Петровичем;

- скасовано рішення від 31.08.2020 №№53826408, 53830614, 53830892, 53831097, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;

- анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Криворучку Віктору Петровичу ;

- тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 строком на три місяці.

Суд зазначає, що підстав для зупинення оскаржуваного наказу від 02.12.2020 №4188/5 у повному обсязі відсутні, оскільки даний наказ видано не тільки стосовно Заявника, а і щодо іншого нотаріуса.

Згідно із частиною 4 статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.

Враховуючи наведену норму, Заявник не може займатись іншою оплачуваною роботою, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.

У відповідності до статті 32 Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Отже, оскаржуваним наказом Відповідача Заявника позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у Заявника є зобов`язання перед державою у вигляді сплати податків, не зважаючи на фактичне зупинення її професійної діяльності на підставі оскаржуваного наказу.

Крім того, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №826/15847/17 викладено правову позицію щодо правомірності вжиття заходів забезпечення позову аналогічних спорів шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України про обмеження доступу державних реєстраторів - нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, шляхом прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу порушено гарантоване Конституцією України право Заявника на працю, оскільки її діяльність як приватного нотаріуса пов`язана із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Фактично Заявника позбавлено можливості отримувати дохід від професійної діяльності.

Станом на день розгляду заяви про забезпечення позову оскаржуваний наказ є чинним.

Дія оскаржуваного Наказу в частині тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично унеможливлює здійснення Заявником професійної діяльності за наявності відповідного свідоцтва, отже, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Заявника, відновлення яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки правомірність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України підлягає дослідженню лише під час судового розгляду адміністративної справи, а оскаржуваний наказ має правовим наслідком позбавлення Заявника можливості та права здійснювати повноваження, визначені законодавством, за наявності чинного відповідного свідоцтва, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №4188/5 «Про задоволення скарги» від 02.12.2020 в частині пункту 5, відповідно до якого тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 строком на три місяці; зобов`язання Міністерства юстиції України відновити Заявнику доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заборони Міністерству юстиції України вчиняти будь-які дії по блокуванню Заявнику доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до часу прийняття рішення по суті спору за позовом Заявника до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Суд зазначає, що ухвала, якою вживаються заходи забезпечення позову жодним чином не встановлює законності чи протиправності дій Відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно п. 2.2. Статуту Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (розміщений у вільному доступі за посиланням: https://nais.gov.ua/about), основними завданнями підприємства є технічне і технологічне забезпечення, супроводження збереження та захист даних; здійснення технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до Системи.

Беручи до уваги наведене, з метою забезпечення реального виконання ухвали про забезпечення позову та уникнення випадків неправильного трактування порядку її виконання, суд вважає за необхідне визначити спосіб і порядок її виконання шляхом зобов`язання державного підприємства «Національні інформаційні системи», як суб`єкта, основними завданнями якого є, зокрема, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, у тому числі, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто суб`єкта, який фактично наділений повноваженнями виконання відповідного рішення Міністерства юстиції України, відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

З огляду на вищевикладене, до вирішення справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу, суд вважає за доцільне задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову частково.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Зупинити дію пункту 5 наказу Міністерства юстиції України №4188/5 «Про задоволення скарги», прийнятого 02.12.2020 щодо тимчасового заблокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 строком на три місяці, до моменту прийняття рішення по справі за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу.

3. Зобов`язати Міністерство юстиції України відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно негайно із моменту прийнятті ухвали суду.

4. Визначити спосіб і порядок виконання ухвали про забезпечення позову шляхом зобов`язання державного підприємства «Національні інформаційні системи» відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5. Заборонити Міністерству юстиції України вчиняти будь-які дії по блокуванню приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до часу прийняття рішення по суті спору за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу.

6. В іншій частині у задоволенні заяви приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

7. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

8. Строк пред`явлення ухвали до виконання - до 11.12.2023.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Стягувач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Боржник: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м.Київ, вул. Городецького, 13).

Боржник: державне підприємство «Національні інформаційні системи» (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39787008).

Суддя Н.М. Клименчук