Рішення № 93466676, 26.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Справа № 160/10027/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3021 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчини певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 3021 Національної гвардії України, в якій просить суд:

- визнати дії військової частини 3021 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 серпня 2015 року по 12 серпня 2019 року не в повному обсязі, відповідно до довідки від 21.07.2020 року №49 протиправними;

-визнати дії військової частини 3021 Національної гвардії України, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103) при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 та 2019 років протиправними;

-визнати дії військової частини 3021 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби відповідно до довідки від 21.07.2020 року №49 протиправними;

-стягнути з військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплачену індексацію грошового забезпечення за період з 12 серпня 2015 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 94068,20 грн.;

-стягнути з військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби) за період березень 2018 року-серпень 2019 року в розмірі 9994,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні з військової служби відповідачем було виплачено не в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 12 серпня 2015 року по 12 серпня 2019 року, посадовий оклад та оклад за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 та 2019 років, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби. Таку бездіяльність відповідача позивачка вважає протиправною, тому звернулася до суду з даним позовом. Вказала, що зазначені виплати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а їх проведення є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 було відкрито провадження в адміністративній справі №160/10027/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

01.10.2020 до суду від Військової частини А3021 надійшов відзив на позовну заяву, в якій вказано наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункту 6 Порядку №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України - не було. Також відповідач звертає увагу на те, що Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки, та звертає увагу на дискреційність повноважень щодо здійснення розрахунку індексації позивачу. Додатково зазначено, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року (зі змінами) «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплати грошового забезпечення затверджені Міністерством оборони України. Міністерство оборони, в свою чергу, видало вказівки, де чітко вказані норми тарифних коефіцієнтів і розміри посадових окладів та окладів за військовим званням, які застосовуються Збройними Силами України з 01 березня 2018 року. Також, постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року пункт 4 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України було викладено в новій редакції, в якій відсутня норма розрахунку розмірі посадових окладів та окладів за військовим званням, виходячи з множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідних тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13 і 14, але в примітках до Додатків ці зміни не внесені. Заперечень стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби відповідно до довідки від 21.07.2020 року №49 від відповідача не надійшло.

05.10.2020 представником позивача було подано відповідь на відзив, у якій він зазначає, що по суті індексація являється складовою грошового забезпечення (заробітної плати) в частині додаткового грошового забезпечення та являється однією із основних державних гарантій щодо оплати праці працівників у тому числі військовослужбовців. У відповіді на відзив зазначає про чисельну практику Європейського суду з прав людини, Верховного Суду, Конституційного суду України. Та зазначає, що відповідач, починаючи з 2015 року повинен був застосувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015р. застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені порядком №1078, який був змінений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013.

21.09.2020 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вважає доводи позивача необгрунтованими, стверджує, що жодної вини до позивача відповідачем допущено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Згідно з копії витягу з наказу командира військової частини А3021 від 12.08.2019 №166 ОСОБА_1 звільнена з військової служби, вважати що виключена зі списків особового складу військової частини та всіх видів військового забезпечення.

23.06.2020 адвокатом ОСОБА_2 на адресу військової частини А3021 направлено адвокатських запит про надання інформації щодо проведення ОСОБА_3 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

На зазначений адвокатський запит надано відповідь листом від 21.07.2020 №2/21/19-1083 з довідкою про розмір грошового забезпечення.

Відповідно до довідки індексація грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 12.08.2019 була виплачена у 2018 році на суму 71.08 грн., 2019 році на суму 686,71 грн. В примітці також зазначено, що за весь період служби нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення (базові місяці: січень, червень 2016 року, серпень 2017 року, січень, березень 2018 року) згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Право на проведення індексації грошового забезпечення за період січень-липень 2015 року, вересень-листопад 2015 року, за 2016 рік, за 2017 рік, січень-листопад 2018 року не виконало, так як індекс споживчих цін не перевищував поріг інфляції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 року №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 року №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 року №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону від 03.07.1991 року №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 року №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.1991 року №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року №2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як встановлено судом та підтверджено відповідачем у відзиві, індексація грошового забезпечення позивачу у період з 12.08.2015 року по 12.08.2019 рік нараховувалась та виплачувалась частково.

Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує тим, що згідно з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено.

Суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на те, що подібні роз`яснення мають суто інформаційний характер, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати нормативного регулювання правовідносин щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення.

Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати індексації позивачу суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", №63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі №825/694/17 та від 23.10.2019 року у справі №825/1832/17.

Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 12.08.2015 року по 12.08.2019 рік, а тому порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Військової частини А3021 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену індексацію грошового забезпечення за період з 12 серпня 2015 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 94068,20 грн.

Стосовно позовних вимог щодо обчислення ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 та 2019 років, нарахування та виплати надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

У частині 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ зазначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 та з урахуванням додатків 1, 2, 5 до Постанови № 704 з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2018 року № 169 затверджено схеми тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Державної прикордонної служби України.

Пунктом 4 постанови № 704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 4 в редакції Постанови КМ № 103 від 21 лютого 2018 року).

За попередньої редакцією пункту 4 Постанови № 704, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Однак, в лютому 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

У той же час, згідно із Приміткою 1 Додатку 1 до вказаної Постанови Кабінету Міністрів України, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт та відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено що, оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Статтями 7, 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1762 грн., а мінімальна заробітна плата - 3723 грн. Отже, 50% МЗП (мінімальна заробітна плата) буде складати 1861,50 грн.

Таким чином, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням у 2018 році повинен бути 1861,50 грн..

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2019 році, визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" складає 1921 грн., а мінімальна заробітна плата - 4173 грн. Отже, 50% МЗП (мінімальна заробітна плата) буде складати 2086,50 грн.

Таким чином, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням повинен бути 2086,50 грн.

Отже, відповідно Примітки Додатку 14 та враховуючи розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб і мінімальної заробітної плати у 2018 році, для коректного визначення окладу позивача за військовим (спеціальним) званням варто застосовувати мінімальний множник, а саме 50% мінімальної заробітної плати - 1861,5 грн., (на 2018 рік), 2086,50 грн., (на 2019 рік).

Проте, з матеріалів справи встановлено, що з 01 березня 2018 року відповідачем здійснюється систематична недоплата належного грошового забезпечення позивачці у належному розрахунку за посадовим окладом та окладом за військовим званням.

При цьому, суд зазначає, що при проведенні розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням позивача слід виходити із розрахункової величини 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, оскільки у примітках до Додатку 1 та Додатку 14 застосовано словесну конструкцію "але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року".

Разом з цим, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ольсон проти Швеції", а саме, норма спеціального закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції").

Відтак, суд зазначає, що нечіткість Постанови №704, коли Примітки до Додатків 1,14 на які посилається позивач і які, не визнає відповідач, є в свою чергу частинами даного нормативно-правового акта, які представляють державно-владний припис, призначений для спеціального текстового або символічного підкреслення, має супровідний характер.

Виходячи з наведеного та згідно з усталеною практикою Європейського суду, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах "Олександр Волков проти України", "G.G. та інші проти Болгарії").

Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року в справі "Вассерман проти Росії" вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій військової частини 3021 Національної гвардії України, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103) при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 та 2019 років протиправними; а також протиправність дій щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби відповідно до довідки від 21.07.2020 року №49.

А тому порушене право позивача підлягає відновленню шляхом стягнення з військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплаченого грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби) за період березень 2018 року-серпень 2019 року в розмірі 9994,49 грн.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А3021 Національної гвардії України (вул. Надії Алексєєнко, буд.43, м. Дніпро, 49008, ЄДРПОУ 08803589) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчини певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини 3021 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 серпня 2015 року по 12 серпня 2019 року не в повному обсязі, відповідно до довідки від 21.07.2020 року №49.

Визнати протиправними дії військової частини 3021 Національної гвардії України, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103) при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 та 2019 років.

Визнати протиправними дії військової частини 3021 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби відповідно до довідки від 21.07.2020 року №49.

Стягнути з військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплачену індексацію грошового забезпечення за період з 12 серпня 2015 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 94068,20 грн.

Стягнути з військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби) за період березень 2018 року-серпень 2019 року в розмірі 9994,49 грн.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко