Рішення № 93449823, 07.12.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7164/20

Провадження № 2/234/2347/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Каліберда А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області цивільну справу № 234/7164/20 за позовом

ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін»

про захист прав споживачів та встановлення нікчемності договору позики і застосування наслідків його недійсності, -

за участю:

представника позивача ОСОБА_2 , -

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

04 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про захист прав споживачів, та визнання договору позики нікчемним з тих підстав, що 13.03.2020 року на рахунок позивача у АТ КБ «Приват банк» надійшло 4000,00 грн., перерахованих відповідачем нібито за договором позики №1219287 від 13.03.2020 року, але позивач його не укладав та не підписував. З квітня 2020 року на телефон позивача надходять дзвінки з вимогою повернути кошти та погрозами, тим більше колектори зазначають, що сума боргу кожен день зростає. Позивач зобов`язується повернути кошти в сумі 4000,00 грн. після визнання договору позики нікчемним. Просить суд визнати договір позики, нібито укладений між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та позивачем ОСОБА_1 нікчемним та застосувати наслідки його недійсності, покласти витрати по сплаті правової допомоги адвоката на відповідача.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 13.05.2020 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та справу призначено до судового засідання.

Представник відповідача – ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 13 березня 2020 р. на рахунок Позивача ( ОСОБА_1 ) у ПАТ КБ «ПриватБанк» поступило 4000,00 (чотири тисячі) гривень, перерахованих ТОВ «Веллфін». Позивач в телефонному режимі звертався до Відповідача, де йому повідомили, що на ім`я Позивача нібито укладено договір позики № 1219287 від 13.03.2020 з сумою позики 4000,00 грн. Позивач не підписував письмово та не мав наміру укладати цей Договір позики, а тому не є зобов`язаною стороною цього договору, ОСОБА_1 має намір повернути Відповідачу безпідставно отримані кошти у сумі 4000,00 грн. після встановлення нікчемності Договору позики у судовому порядку на виконання вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України. Позивач не отримував інформацію про умови позики за Договором позики, оскільки не підписував його та відповідно не ознайомлювався з Правилами надання грошових коштів у вигляді позики Відповідача. Зазначає, що ОСОБА_1 не отримував та відповідно не застосовував одноразовий ідентифікатор (СМС-повідомлення), а так само не реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі Відповідача. В п. 8 Договору позики «Реквізити та підписи сторін» замість підпису Позивача вказано «Електронний підпис sj4682 (аналог власноручного підпису)», що не є і не може бути рукописним підписом Позивача. А тому зобов`язання за Договором позики між Позивачем та Відповідачем не виникало.

На підставі викладеного, вважає договір позики №1219287 від 13.03.2020 року нікчемним в силу ст. 1055 ЦК України, який не відповідає волі відповідача, несправедливим та порушує вимоги чинного законодавства, а тому до цього нікчемного договору позики мають бути застосовані наслідки його недійсності, та позивач зобовязується повернути отриманні ним від відповідача 4000,00 грн. Просив суд встановити нікчемність договору позики та застосовати наслідки його недійсності, судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката покласти на відповідача.

Позивач в судове засідання не зявився, був належним чином повідомлений пр дату та час розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Просив у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, без участі сторін, так як про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 13 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Веллфін» укладено Договір позики №1219287.

Як вбачається з умов цього договору, позивачу було надано кошти в позику у розмірі 4000,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою 1,8 % від суми позики, але не менше ніж 50,00 грн. за перший день користування позикою та 1,8% від суми позики, але не менше ніж 50,00 грн. за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики.

Згідно з п.1.5. цього договору позичальник сплачує Товариству проценти за користування позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Детальний розрахунок сукупної вартості позики при нарахуванні основних процентів зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п.1.7 договору).

Згідно графіку розрахунків до договору позики №1219287, сукупна вартість позики складає 6160,00 грн. Проценти за користування позикою складають 2160,00 грн.

Встановлено, що відповідно до довідки про переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача АТ «Приват банк», 13.03.2020 року відповідачем на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 №516875хххххх4999 перераховані кошти на загальну суму 4000,00 грн., ID платежу 1269087255.

Зазначений договір позики укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронний документ та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.

За статтею 6 вказаного Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документу, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документу.

Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за ч.1 ст. 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ст. 628 (ч.1) ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частини першої, другої ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини першої ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у позику. Правила розміщені на сайті Товариства за посиланням: https://creditup.com.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору (https://creditup.com.ua/storage/app/media/documents/loan_rules.pdf?1607432670).

Згідно п.7.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у вигляді позики. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства посиланням: https://creditup.com.ua, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1

За змістом ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Статтями 15 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність суб`єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.

За ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

А тому, доводи позивача про ненадання інформації про умови позики не є такими, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

Зі змісту оскаржуваного договору позики №1219287 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс – повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Також, в договорі позики зазначені дійсні серія та номер паспорту позивача – НОМЕР_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , які повністю співпадають з даними з копій паспорту та картки ФОПП, наданими позивачем разом з позовом до суду. Не маючи таких даних від позивача, Товариство не змогло б вказати особисті дані ОСОБА_3 в договорі позики.

Тому укладення договору позики відповідало внутрішній волі позивача. Враховуючи вищевикладене, твердження представника позивача стосовно того, що позивач не підписував договір позики є неспроможними.

Так, є неспроможними твердження представника позивача про те, що позивач був позбавлений можливості ознайомитися з умовами та правилами договору позики. Вказане спростовуються самим механізмом укладання електронного договору, який є покроковим порядком дій, та визначає, що після того, як будь-який позичальник здійснить свою реєстрації та внесе персональні дані, він погоджує суми кредитних коштів та йому пропонується ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у вигляді позики. В разі незгоди та натискання кнопки «ні» договір позики не оформлюється, а позичальник може повторно подати заявку на отримання коштів у позику.

Саме такі почергові кроки укладання електронного договору здійснив позивач, після чого отримав кредитні кошти, а відтак він не був позбавлений можливості ознайомитись з існуючими Правилами надання грошових коштів та відповідно в разі не згоди з останніми натиснути кнопку «ні».

Суд не приймає доводи позивача про те, що договір позики №1219287 було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у п. 2.2.1.2 договору прямо зазначено, що позичальник має право отримувати від позикодавця інформацію з питань надання фінансових послуг позичальника, щодо послуг, які надає позикодавець, інформацію, право на отримання якої передбачено в законодавстві України.

Згідно п.7.1 Договору позики, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у вигляді позики. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства посиланням: https://creditup.com.ua, а саме https://creditup.com.ua/storage/app/media/documents/loan_rules.pdf?1607432670).

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Веллфін» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Твердження представника позивача про те, що перед укладенням договору позивач не був ознайомлений з усією інформацією про умови позики, як того вимагає ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд не бере до уваги, оскільки, звернувшись до ТОВ «Веллфін» із заявкою на отримання грошових коштів у позику та, підписавши договір, позивач засвідчив той факт, що він обізнаний з Правилами.

За ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Згідно зі ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Разом з тим, умови оскаржуваного договору не суперечать вказаним положенням законодавства.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору позики №1219287 від 13.03.2020 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, без їх доведення в розрізі положень ст. ст.76-81 ЦПК України, і спростовуються самим змістом договору. Доводи представника позивача про несправедливість та невідповідність закону умов укладеного між сторонами договору позики не доведені, сам договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, саме позичальник за допомогою електронного підпису погодився з такою редакцією договору.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позивач просив стягнути витрати на професійну правничну допомогу адвоката у розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № б/н від 04.05.2020 року позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача, то витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн., які були понесені позивачем не підлягають відшкодуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору у разі залишення позову без задоволення судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про захист прав споживачів та встановлення нікчемності договору позики і застосування наслідків його недійсності – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено та підписано суддею 09.12.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду А. О. Михальченко