Ухвала суду № 93448567, 10.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №149/1068/13

Провадження №1-кп/127/545/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Іванченка Я.М.,

суддів: Гайду Г.В., Романчук Р.В.

за участю:

секретаря – Коваль А.П.,

сторони обвинувачення: прокурора Багрія Є.А.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Горбатюка В.В., обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Коваля Т.І., потерпілої ОСОБА_3 та ї представника – Ткаченко Т.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012010060000004 від 21.11.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України.

Відповідно до ст. 331 КПК України судом поставлено на розгляд учасників процесу питання доцільності зміни, скасування чи продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, оскільки судове провадження з об`єктивних причин, через перебування захисника Варчука А.Б. на лікарняному, не може бути розглянуто судом до закінчення строку дії попередньої ухвали суду про продовження утримання обвинувачених під вартою, а захисник Горбатюк В.В. уповноважений на проведення лише окремої процесуальної дії – вирішення питання щодо запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 .

Прокурор Багрій Є.А. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 60 днів, з підстав продовження існування та не зменшення ризиків в кримінальному провадженні, які існували під час обрання такого запобіжного заходу, оскільки обвинувачені обвинувачуються, зокрема, у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства до потерпілих, а тому враховуючи тяжкість вчинених злочинів і міру покарання, яка їм загрожує, зможуть переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможуть вчиняти незаконний вплив на свідків та потерпілих, а також враховуючи особи обвинувачених, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності існує ризик можливості вчинення ними нових злочинів. Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_3 та представник потерпілої – Ткаченко Т.В. підтримали клопотання прокурора, просили залишити обвинувачених під вартою.

Захисник Коваль Т.І. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання його підзахисного ОСОБА_2 під вартою через відсутність ризиків в кримінальному провадженні, заявлених прокурором, оскільки свідки в даному кримінальному провадженні уже були допитані, його підзахисний показань не давав та не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та його вина не доведена, а тому відсутні ризики впливу на свідків, а також відсутній ризик знищення доказів, оскільки докази в кримінальному провадженні були знищені на виконання попереднього рішення в кримінальному провадженні. Просив суд врахувати, що на даний час ОСОБА_2 фактично відбув строк більший, ніж строк покарання, який йому може бути призначено.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника, просив суд змінити йому запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки він не має наміру та необхідності чинити незаконний вплив на свідків та потерпілих, фактично відбув міру можливого покарання.

Захисник Горбатюк В.В. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання його підзахисного ОСОБА_1 під вартою через відсутність та недоведеність прокурором ризиків в кримінальному провадженні, просив змінити його підзахисному запобіжний захід на більш м`який, враховуючи, що фактично його підзахисний ОСОБА_1 відповідно до положення ч.5 ст. 72 КК України в редакції, яка застосовується до його підзахисного, відбув міру можливого покарання, має родину, двох неповнолітніх дітей, а тому відповідно ризики в кримінальному провадженні за тривалий час утримання ОСОБА_1 під вартою відпали.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника, пояснив суду, що враховуючи обставини, зазначені його захисником, він не має наміру переховуватися від суду, має міцні соціальні зв`язки як то постійне місце проживання та реєстрації, має дітей.

Суд, заслухавши прокурора, обвинувачених та їхніх захисників, потерпілу та її представника, прийшов до наступного висновку.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу до обвинуваченого, суд приймає до уваги, що згідно положень ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні умисних тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, пов`язаних із застосуванням насильства, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, зокрема за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 115 КК України – на строк до п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, при цьому ОСОБА_1 являється особою раніше судимою, а тому враховуючи, відсутність відомостей про неможливість утримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в слідчому ізоляторі за станом здоров`я, зважаючи що на даний час не розпочато судовий розгляд та не допитані свідки і потерпілі, суд з врахуванням вимог ст. 5 Конвенції “Про захист прав людини та основоположних свобод”, приходить до переконання, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а саме спробам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухилятися від виконання покладених на них процесуальних обов`язків, а також продовжити вчиняти нові злочини, переховуватися від суду, чинити незаконний вплив на свідків та потерпілих, а застосування найсуворішого запобіжного заходу в даному випадку відносно обвинувачених відповідає критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечуючи справедливий баланс інтересів особи та суспільства, тобто співмірне з метою його застосування, оскільки обмеженням свободи обвинувачених забезпечується безпека суспільства, зокрема, від нових протиправних дій обвинувачених, враховуючи що злочини були вчинені із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, а також з протиправним умисним заподіянням смерті.

При цьому посилання сторони захисту на фактичне відбуття обвинуваченими строку максимально можливого покарання з врахуванням положень статті ч.5 72 КК України в редакції Закону України №838-VIІІ від 26.11.2015 року, суд вважає необґрунтованим, оскільки на даний час обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відбувають покарання, так як відносно них в даному кримінальному провадженні відсутнє рішення суду, яке б набрало законної сили та на даній стадії судового провадження відносно обвинувачених застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід продовжити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який суд вважає єдиним достатнім запобіжним заходом для запобігання вищевказаним ризикам в кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 31, 176-178, 183, 193-196, 331, 370-372, 376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 10 грудня 2020 року до 07 лютого 2021 року включно.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 10 грудня 2020 року до 07 лютого 2021 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 7 днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач: Я.М. Іванченко

Суддя: Г.В. Гайду

Суддя: Р.В. Романчук