Рішення № 93447313, 02.12.2020, Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 952/521/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2020 Зачепилівський районний суд Харківської області

у складі : головуючого - судді Яценка Є.І.,

при секретарі - Ніколенко Л.О.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернулось до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути заборгованість за кредитним договором №26252018628260 від 09 вересня 2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 ,у сумі 42 945,79 грн., з яких: 16 808,99 грн. – заборгованість за кредитом; 26 126,8 грн. заборгованість за процентами; 10 грн. – заборгованість за комісією.

19.06.2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинилось шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал», що підтверджується випискою та Статутом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач виходив з того, що позичальник не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.05.2020 року складає 42 945,79 грн., з яких: 16 808,99грн. – заборгованість за кредитом; 26 126,8 грн. – заборгованість за процентами; 10 грн. – заборгованість за комісією; 0 грн. – штрафні санкції.

Відповідачем надані пояснення по вказаній справі та зазначено, що банк порушив строки позовної давності для звернення до суду з питанням стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в режимі відеоконференції прийняв участь представник відповідача, позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

На виконання ухвали суду від 09.09.2020 року Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» надав суду виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 з якої вбачається, що останній платіж позичальником було здійснено у 2014 році.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 6 вересня 2012 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26252018628260 згідно якого встановлений ліміт овердрафту у розмірі 5000 грн. на строк 36 місяців.

Відповідно до пункту 5.1 розділу 2 Кредитного договору позичальник зобов`язується щомісячно частинами погашати суму кредиту, сплачувати нараховані проценти та суму кредиту та комісію в сумах та термінах, що передбачені графіком платежів.

Пунктом 4.3 розділу 2 Кредитного договору розрахунок процентів за кредитом здійснюється щоденно за фактичний строк користування Кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.

Крім того, пунктом 6.2 (сторінка 2) кредитного договору встановлено, що позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від простроченої суми за кожен день прострочення, а також за кожен місяць прострочення.

Розділом 3 «Умови договору карткового рахунку» встановлено, що в укладеному договорі:

-Розрахунковий період – це період часу, який починається з 20 числа кожного місяця та закінчується 25 числа кожного наступного місяця.

-Розрахункова дата – 15 (п`ятнадцяте) число кожного календарного місяця, в яку здійснюється сплата мінімального платежу.

Отже, вказаним кредитним договором передбачена обов`язковість здійснення щомісячних платежів, що повинні бути сплачені 15 числа кожного календарного місяця.

Отже, кредитор має право звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з позичальника лише в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

З`ясовуючи питання щодо дня виникнення у ПАТ «Перший український міжнародний банк» права вимоги за порушення позивачем зобов`язань за кредитним договором від 02.08.2008року №02013627456 суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 5098 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до частини другої статті 509, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, - зобов`язання виникають, зокрема, з підстав, викладених у договорах та інших правочинах.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 2.4 частин 2 Інформація про клієнта договору кредитування від 06.09.2012 року №26252018628260 строк користуванням Овертрафтом та Договором страхування становить 36 місяців.

Як встановлено судом датою остаточного повернення кредиту є 06.09.2015 року відповідно з наступного місяця, тобто з жовтня 2015 року виникло право вимоги ПАТ «Перший український міжнародний банк» щодо стягнення заборгованості позивача за кредитним договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що останнім днем трирічного строку, в межах якого позивач мав право звернутись до суду щодо стягнення коштів з позичальника, є вересень 2018 року.

Натомість, як встановлено судом, Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернувся до суду 24.06.2020 року, тобто з явним перевищенням визначеного законодавством строку позовної давності.

У відповідності до частини 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього дня строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Згідно ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі-Конвенція), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Судом встановлено, що позивач був обізнаний про дату остаточного повернення кредитних коштів, оскільки вона вказана в кредитному договорі - 06.09.2015 року, а з позовом до суду звернувся лише у червні 2020 року.

Позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника.

Отже, враховуючи викладене, у задоволенні позову Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 необхідно відмовити за спливом позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141,223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко