Рішення № 93447124, 10.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/2864/20

Провадження № 2/638/2802/20

10.12.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Жакун Н. О.

з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання припиненим договору,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 26.02.2020 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання припиненим договору, а саме просить суд визнати припиненим договір б/н від 08.08.2011 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у серпні 2011 року позивач звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк» із наміром отримати банківську карту, 08.08.2011 року вона заповнила заяву-анкету і на її ім`я було оформлено та видано банківську картку за № НОМЕР_1 . Разом із карткою позивач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Зважаючи на те, що позивач отримала вказану картку майже 9 років тому та те, що вона не є користувачем мобільного додатку «Приват24», розмір кредитного ліміту встановленого на платіжну картку їй невідомий. Протягом 5 років з моменту отримання картки ОСОБА_3 активно її використовувала, знімала та погашала суму кредитного ліміту, а з 2016 року позивач перестала використовувати банківську картку. У травні 2019 року на поштову адресу ОСОБА_3 надійшло повідомлення від ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» про те, що 28.05.2019 року має відбутися візит робочої групи представників кредитора - АТ КБ «ПриватБанк» за адресою реєстрації позивача, підставою візиту вказано неповернення ОСОБА_3 боргу у розмірі 41 254,27 грн за договором №5211537412700358 від 08.08.2011 року, укладеним між позивачем та відповідачем. Згодом на пошту позивача надійшов лист від ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» за №11975717 від 04.07.2019 року з повідомленням про те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні шахрайства, оскільки має непогашену заборгованість у АТ КБ «ПриватБанк» на суму 38725,09 грн. Після отримання вказаних вище листів їй стало відомо про те, що у неї існує заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» за платіжною карткою № НОМЕР_1 . 02.12.2019 року ОСОБА_2 надіслала на поштову адресу АТ КБ «ПриватБанк» запит про надання інформації з приводу наявності, розміру та складу заборгованості за договором № НОМЕР_1 , однак АТ КБ «ПриватБанк» своєю відповіддю від 24.12.2019 року відмовився надати будь-яку інформацію по стану заборгованості за карткою № НОМЕР_1 . Не знаючи розміру дійсної заборгованості, з метою погашення заборгованості за кредитом, ОСОБА_3 сплатила на рахунок АТ КБ «ПриватБанк»: 24.05.2019 року - 5000 грн, 31.05.2019 року - 2000 грн, 07.06.2019 року - 1100 грн, 14.06.2019 року -1200, 00 грн, 24.06.2019 року - 3500, 00 грн, 10.07.2019 року - 3000, 00 грн, 22.07.2019 року - 3150, 00 грн. Всього позивач здійснила 7 платежів на загальну суму - 18950, 00 грн. Працівники АТ КБ «ПриватБанк» відмовились надавати позивачу інформацію щодо розміру заборгованості, посилаючись на те, що картка № НОМЕР_1 заблокована і ОСОБА_3 повинна самостійно за допомогою додатку «Приват24» слідкувати за станом та розміром заборгованості, в усній розмові повідомили, що на даний момент її заборгованість, включаючи заборгованість за відсотками, пенею і штрафом, становить близько 80000,00 грн. Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, підписана ОСОБА_3 08.08.2011 року, не може бути договором приєднання, а не повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, покладає на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. ОСОБА_3 не є користувачем мобільного додатку «Приват24», не має смартфона чи персонального комп`ютера і, як наслідок, вона була і є позбавлена можливості знайомитися із Умовами та правилами надання банківських послуг АБ КБ «ПриватБанк», Тарифами кредитування на сайті Банку. Більше того, позивач не була ознайомлена з ними під час отримання кредитної картки та підписання заяви-анкети 08.08.2011 року. Тобто, умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу оскільки в цих документах немає жодного посилання на позивача, а також вони не підписані позивачем, що свідчить про те, що вони на позивача не розповсюджуються. Крім того, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвокат Полфьорова Я. В. надала до суду пояснення, згідно яких просить суд у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Так, 08.08.2011 року ОСОБА_4 звернулась до установи банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим нею була підписана заява №б/н від 08.08.2011 року. Вказана анкета-заява заповнюється клієнтом, який звернувся до установи банку з метою отримання банківських послуг, а саме широкого кола банківських послуг у відповідності до законодавства України для ідентифікації та верифікації особи клієнта, що звернувся до банківської установи. Так, на підставі поданої заяви ОСОБА_3 було відкрито картковий рахунок, а ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримала позивач та мобільний телефон який вказала позивач. Так, згідно поданої заяви позивачці було видано кредитну картку «Універсальна» НОМЕР_2 , в подальшому позивач отримала картку НОМЕР_1 строком дії до 01/16. Попередньо ознайомившись з фінансовими умовами надання кредитного ліміту на платіжну картку, позивач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Саме в цьому документі, який підписаний позивачем, та зі змістом якого вона ознайомлена, вказані: базова процентна ставка, розмір щомісячного платежу, розмір та порядок розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафу, а тому він є невід`ємною частиною кредитного договору, адже у ньому вказані всі істотні умови укладеного між сторонами кредитного договору. На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 4200,00 грн. та банк виконав свої зобов`язання за укладеним договором та надав можливість позивачці користуватися кредитними коштами на умовах платності. Вказані обставини позивачем не оспорюються. Разом з тим, позивачкою не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для визнання припиненим кредитного договору №б/н від 08.08.2011 року. З виписки по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитним договором не сплачена, а тому позивачем не доведено, що вона належним чином виконала свої зобов`язання.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та письмові пояснення відповідача, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.08.2011 року позивач ОСОБА_3 звернулась до установи банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим нею була підписана заява №б/н від 08.08.2011 року.

В момент укладення договору ОСОБА_3 власноручно підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якої убачається, що на час оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5%, вказано розміри комісій та штрафів, пені, розмір щомісячного платежу тощо.

Тобто, із вказаної довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодилася позивач. Саме в цьому документі, який підписаний позивачем, та зі змістом якого вона ознайомлена, вказані: базова процентна ставка, розмір щомісячного платежу, розмір та порядок розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафу, а тому він є невід`ємною частиною кредитного договору, адже у ньому вказані всі істотні умови укладеного між сторонами кредитного договору.

Також встановлено, та вбачається з виписки по картковому рахунку, яка надана банком, ОСОБА_3 було встановлено кредитний ліміт, та вона користувалася грошовими коштами банку, отримувала кошти через банкомат, розплачувалася в торговельних мережах, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З роз`яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 вбачається, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії АТ КБ «ПриватБанк» при укладанні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню ОСОБА_3 , а також про наявність у таких діях умислу, спрямованого на введення його в оману.

Посилання позивача на те, що АТ КБ «ПриватБанк», укладаючи оспорюваний кредитний договір, порушив положення Закону України «Про захист прав споживачів», не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Укладаючи договір, сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Договір укладено у письмовій формі, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору припиненим та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач в силу положення частини 3 статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх позовних вимог.

Однак жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність вказання у кредитному договорі всіх істотних умов позивачем не надано, а судом не встановлено.

Відповідно частини 2 статті 1056 Цивільного кодексу України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до вставленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 6 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач мав право протягом чотирнадцяти днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснень причин.

Проте, позивач не скористався цим правом, що свідчить про те, що він погоджувався з усіма умовами договору та не вважав їх такими, що порушують його інтереси або є несправедливими.

Позичальнику була надана інформація щодо істотних умов договору, а тому порушень статті 11 Закону України`Про захист прав споживачів» не доведено. Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Не заслуговують також на увагу доводи позивача про те, що дії банку свідчать про нечесну підприємницьку практику з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

У відповідності до ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи не встановлено, що під час укладення кредитного договору з боку банку існувало свідоме приховування інформації щодо істотної умови договору - його ціни, а відтак і відсутні підстави вважати, що такими діями відповідача позивача було введено в оману.

Щодо доводів позивача про належне виконання зобов`язання перед банком, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За розрахунком банку станом на 30.09.2019 року, тобто після отриманих від позивача ОСОБА_3 платежів: 24.05.2019 року - 5000 грн, 31.05.2019 року - 2000 грн, 07.06.2019 року - 1100 грн, 14.06.2019 року -1200, 00 грн, 24.06.2019 року - 3500, 00 грн, 10.07.2019 року - 3000, 00 грн, 22.07.2019 року - 3150, 00 грн, у неї наявна заборгованість за кредитним договором, а тому однозначно стверджувати про те, що її зобов`язання перед банком виконане належним чином не можна.

Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання договору припиненим з підстав належного виконання за зобов`язанням, позивач відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України зобов`язаний довести обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права, проте позивачем так і не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції. Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Так, у відповідності до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, у зв`язку з чим, у відповідності до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання припиненим договору задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 527, 530, 598-599 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання припиненим договору – відмовити.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: