Ухвала суду № 93445276, 26.11.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17374/19

1-кп/569/524/20

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

26 листопада 2020 рокум. Рівне

Колегія суддів Рівненського міського суду Рівненської області

в складі головуючого судді Рогозіна С.В.,

суддів Крижової О.Г., Яковлєва Д.В.,

при секретарі Марченко А.А.,

з участю прокурора Шевчука Н.В.,

захисника обвинувачених Головчака О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне спеціальне кримінальне провадження № 12018180000000564 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347-1, ч. 1 ст. 263 КК України, та у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Рівне кримінальне провадження № 12018180000000564 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347-1 КК України, -

в с т а н о в и л а:

На розгляді у Рівненському міському суді перебуває спеціальне кримінальне провадження № 12018180000000564 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347-1, ч. 1 ст. 263 КК України, та кримінальне провадження № 12018180000000564 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347-1 КК України.

19 листопада 2020 року прокурор Козинний О.О.. подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , яке підтримав в судовому засіданні прокурор Шевчук Н.В. та просив суд його задоволити з підстав, викладених у ньому.

Захисник обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – адвокат Головчак О.М. в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора Козинного О.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 з підстав, викладених в його письмових запереченнях. Зокрема, вказав на те, що відсутні документи про оголошення обвинуваченого ОСОБА_1 в міжнародний розшук каналами Інтерполу, також вважає, що суду не було продемонстровано, що ОСОБА_1 був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред`явлення йому обвинувачення, також посилається на те, що прокурором надано неправдиві відомості щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме, що ОСОБА_1 раніше судимий.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, зв`язку з перебуванням на лікуванні.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася. До його початку подала до суду заяву, в якій просила суд провести судове засідання за її відсутності.

Заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Статтею 575 КПК України передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з цим, зазначена вимога міститься і в ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов`язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибувати за викликом суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це, виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Однак, обвинувачений ОСОБА_1 ухиляється від явки до суду, та виїхав за межі України, що свідчить про невиконання ним покладених на нього обов`язків.

За положенням ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, відноситься до осіб, до яких можливо застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 колегією суддів враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, один із яких у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, та в якості максимальної міри покарання передбачають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, то, на думку колегії суддів, це є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню обвинуваченого від суду. Також судом враховується той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності, не працюючий, одружений, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може надалі продовжувати займатися злочинною діяльністю, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж провадженні і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вище вказаним ризикам.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до нього вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, передбачено що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Також варто зазначити, що прокурор в своєму клопотанні просить суд продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з моменту його фактичного затримання, однак це суперечить вимогам ст. 197 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задоволити частково та продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з дати постановлення ухвали.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 331 КПК України, колегія суддів –

у х в а л и л а:

Клопотання прокурора Козинного О.О. про продовження запобіжного у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задоволити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , строком на 60 днів – з 26 листопада 2020 року до 24 січня 2021 року, та після його затримання не пізніше як через сорок вісім годин доставити до суду для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокуратуру Рівненської області.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2020 року про продовження запобіжного у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 вважати такою, що втратила чинність з моменту постановлення даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом семи днів з дня її проголошення, у відповідності до рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 року.

Головуючий суддя Рогозін С.В.

Суддя Крижова О.Г.

Суддя Яковлєв Д.В.