Вирок № 93443902, 10.12.2020, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/438/19

Провадження № 1-кп/352/60/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого – судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.,

з участю прокурорів Мартинюка І.І., Боднар Г.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Гусака М.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018090250000396 від 20.08.2018 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, утриманці відсутні, з середньою спеціальною освітою, працюючого монтажником в ТзОВ «Вікногуд», депутатом будь-якої ради не обирався, не військовозобов`язаного, раніше не судимого, якому пам`ятку про права обов`язки вручена, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

20 серпня 2018 року приблизно о 08 год. 55 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем -спеціалізованим вантажним сідловим тягачем-Е марки «DАF ХF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом – самоскидом–Е марки «САRNEHL» реєстраційний номер НОМЕР_2 , між населеними пунктами с. Старий Лисець та с. Драгомирчани, Тисменицького району, перед початком виїзду із другорядної дороги на головну автодорогою Н-10 «Стрий-Чернівці» в сторону с. Драгомирчани, яка призначена для двох напрямків руху, по одній смузі руху в кожному напрямку, які між собою розділені суцільною лінією дорожньої розмітки, у відповідності до вимог п. 34.1.1. розпочав маневр повороту ліворуч тавиїхав на праву смугу руху по якій рухався автомобіль марки «ВАЗ 210990» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керування ОСОБА_3 в салоні якого перебувала пасажир ОСОБА_2 .

Водій ОСОБА_1 порушуючи п.п. 10.1, 16.11, 34.1.1 Правил дорожнього руху України проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав через суцільну лінію дорожньої розмітки на смугу руху автомобіля марки «ВАЗ 210990» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керування ОСОБА_3 в салоні якого перебувала пасажир ОСОБА_2 .

При цьому, водій ОСОБА_1 не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачати, перед початком виїзду із другорядної дороги на головну не дав дорогу автомобілю марки «ВАЗ 210990» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався головною дорогою у напрямку с. Драгомирчани, внаслідок чого створив аварійну ситуацію для автомобіля марки «ВАЗ 210990» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого останній з`їхав у кювет.

У результаті порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми поперевого відділу хребта з вибуховим переломом тіла 1-го поперекового хребця, яка ускладнилась порушення функції тазових органів по типу затримки, що викликало необхідність проведення операції, закритої тупої травми живота з розривом селезінки, що викликало необхідність у проведенні операції, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких що є небезпечними для життя в момент спричинення. Закритої тупої травми тазу з крайовим переломом 4-го ребра справа, уламковий перелом проксимальної третини 5-ї п`ястної кістки і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечні для життя в момент спричинення.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілою, дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок ДТП та постійних переживань значно погіршився стан його здоров`я. Заподіяні потерпілій злочином матеріальні та моральні збитки відшкодував в повному обсязі у добровільному порядку. Просить суд суворо його не карати. Що стосується цивільного позову закладеного до нього ОКЛ про відшкодування витрат на лікування потерпілої, то визнає його в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву в якій ствердила, що їй повністю відшкодовано спричинену ОСОБА_1 шкоду, жодних претензій до нього немає. Просить суд кримінальну справу відносно ОСОБА_1 розглядати за її відсутності, не застосовувати суворе покарання для обвинуваченого.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_1 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілій заподіяної злочином шкоди.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує думку потерпілої щодо несуворості міри покарання, яке слід призначити ОСОБА_1 , як і те, що останній негативно ставиться до вчиненого, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, працюючи займаються суспільно-корисною працею, по місцю праці характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, має незадовільний стан здоров`я.

Враховуючи позицію потерпілого, який просить суворо не карати обвинуваченого, наявність зазначених декількох обставин, що пом`якшують покарання, та дані про особу обвинуваченого, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і впливають на пом`якшення покарання, суд прийшов до висновку за можливе застосувати до підсудного норми ст.69 КК України та призначити ОСОБА_1 більш м`який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 286 ч. 2 КК України, а саме у виді штрафу, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових злочинів.

Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідає також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.

Цивільний позов Івано-Франківської обласної клінічної лікарні до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування заподіяних матеріальних збитків на лікування потерпілої ОСОБА_2 , слід задоволити в повному обсязі, оскільки збитки медичному закладу в сумі 10255,32 грн. були спричиненні внаслідок неправомірних дій підсудного.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався, як і підстави для його обрання останньому на даній стадії процесу суд не вбачає.

Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання – у виді штрафу в розмірі (2400) двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить 40800 грн. ( сорок тисяч вісімсот гривень). з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався, як і підстави для його обрання останньому до вступу вироку в законну силу відсутні.

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Цивільний позов Івано-Франківської обласної клінічної лікарні до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування заподіяних матеріальних збитків на лікування потерпілої ОСОБА_2 , задоволити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Івано-Франківської ОКЛ 10255,32 грн. понесених медичним закладом матеріальних збитків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (код ЄДРПОУ – 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002 за кодом класифікації доходу 24060300, банк отримувача – ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 899998) – 1001 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи № 4.2-591/18 від 12.09.2018 р., 858 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи № 4.2-592/18 від 09.11.2018 р., 1001 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109/26-54ІТ/19 від 12.02.2019 р., а всього 2860 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС витрат на проведення судових експертиз.

Речові докази автомобілі : марки «ВАЗ 210990» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 та спеціалізований вантажний сідловий тягач Е марки «DАF ХF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом – самоскидом–Е марки «САRNEHL» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , повернути власникам чи особам, уповноваженим власниками на розпорядження даними транспортними засобами.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику негайно після його проголошення.

Суддя Р.Р. Струтинський