Ухвала суду № 93442218, 09.12.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 178/556/18

№ провадження 1-кп/208/198/20

УХВАЛА

09 грудня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Івченко Т.П.

судді Ізотова В.М.

судді Савранського Т.А.

при секретарі Корнієнко К.Є.

за участю прокурора Резніченко І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Литвин Н.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Марусенко І.В.

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12018040460000107, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за обвинуваченням у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.187, ч.3 ст.187 КК України,

та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

в порядку ч. 3 ст. 331 КПК України, відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12018040460000107 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.187, ч.3 ст.187 КК України, та ОСОБА_2 за ч.3 ст.187 КК України, під час судового розгляду до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 10.12.2020р.

Письмового клопотання від прокурора про продовження строку обраного запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 станом на час судового засідання не надходило, тому суд вважає необхідним вирішення цього питання провести у відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України.

Згідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурором заявлено про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає, так як наявні ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та враховуючи характеризуючи данні на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи на іншому будь-якому менш тяжкому запобіжному заході не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки. А тому вважає що єдиним запобіжним заходом є тримання під вартою, яке просить продовжити.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Марусенко І.В. у судовому засіданні заявили проти задоволення продовження обраного запобіжного заходу пославшись на відсутність ризиків заявлених стороною обвинувачення п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідність дотримання строків заявлення клопотання про продовження строків запобіжного заходу. Також пославшись на недотримання вимог ст.ст. 194, 197 КПК України, прохали застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Литвин Н.О. у судовому засіданні заявили проти продовження обраного запобіжного заходу, посилаючись на не доведення прокурором заявлених ризиків, просить врахувати строк тримання під вартою, та відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Враховуючи ст. 29 Конституції України, ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особливо тяжкого злочину, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Суд вважає, оскільки обвинувачені не мають постійного офіційного місця роботи, не одружені, не мають на утриманні неповнолітніх дітей, тобто не мають міцних соціальних зв`язків, то можуть ухилитися від суду, а при наявності обґрунтованої підозри, та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі визнання їх винними, обвинувачені можуть переховуватися від суду, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинувачених та ухилення від правосуддя.

Крім того, суд бере до уваги чисельність фактів притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності, тобто останні не дотримується норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі, а отже можуть вчинити новий злочин, крім того свідки збоку обвинувачення ще не допитані.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що раніше обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому строк тримання під вартою обвинувачених має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для зміни, скасування, обрання іншого запобіжного заходу на даний час немає.

Крім того, виходячи з вимог ст. 183 КПК України, та з врахуванням обґрунтованої підозри в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у скоєнні злочину кваліфікованого органом досудового розслідування за ознаками ст. 187 КК України, суд також не вбачає підстав для встановлення застави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою до 04.02.2021 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_2 під вартою до 04.02.2021 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Головуючий суддя Івченко Т. П.

Суддя Савранський Т. А.

Суддя Ізотов В. М.