Рішення № 93436978, 02.12.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2323/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Опанасюк А.О. за довіреністю;

Від відповідача: Назарко А.А. /в порядку самопредставництва/;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми „Камаз-Транс-Сервіс” до товариства з обмеженою відповідальністю „Інсанет” про стягнення 111 126,66 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма „Камаз-Транс-Сервіс” (далі по тексту – ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс”) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Інсанет” (далі по тексту – ТОВ „Інсанет”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 111 126,66 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 93 807,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 17 319,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №21/02/2020 від 21.02.2020р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

ТОВ „Інсанет” повністю заперечувало проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, відповідачем було наголошено, що будь-який договір на перевезення вантажів ТОВ „Інсанет” не укладало; підпис, проставлений на договорі та заявці на перевезення вантажу, не належить директору товариства, оскільки останній станом на дату їх підписання знаходився поза межами України; печатка, проставлена на договорі та заявці на перевезення вантажу, не належить ТОВ „Інсанет”.

Ухвалою суду від 28.10.2020р. клопотання ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” про витребування доказів було задоволено шляхом витребування у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації про перетин митного кордону громадянином України - ОСОБА_1 у лютому 2020р. Витребувана на підставі ухвали суду від 28.10.2020р. інформація надійшла від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України до суду 16.11.2020р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

28.12.2017р. ТОВ „Інсанет” було затверджено Інструкцію щодо використання печатки, відбиток якої був проставлений у даній інструкції.

21.02.2020р. між ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” (Перевізник) та ТОВ „Інсанет” (Замовник) було підписано договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №21/02/2020, відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору с порядок взаємовідносин, що виникають між Замовником і Перевізником при плануванні, здійсненні і оплаті транспортних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Відповідно до п. п. 2.2. – 2.5 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №21/02/2020 від 21.02.2020р. Перевезення виконуються відповідно до умов даного договору, Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, інших міжнародних угод. Замовником для здійснення конкретних перевезень подаються Перевізнику факсом або по електронній пошті заявки на перевезення вантажів. В заявці повідомляється: дата і точна адреса завантаження/розвантаження. - відомості при вантаж, вага брутто, об`єм, необхідний пересувний склад, сума ставки (фрахту) за здійснення перевезення, експедиторські фірми по обробці вантажів на митних переходах; контактні телефони відповідальної за виконання заявки, вартість вантажу, додаткові інструкції. Заявка підписується уповноваженою особою Замовника. Заявки на перевезення вантажів є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей в тлумаченні умов даного договору та умов заявки, пріоритетними визнаються умови, викладені у даному договорі.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №21/02/2020 від 21.02.2020р. Замовник зобов`язаний оформити заявки на перевезення вантажів і передати їх Перевізнику, інформувати про особливі властивості вантажу, внаслідок яких може бути завданий збиток іншому вантажу, людям або навколишньому середовищу, а також про те чи є вантаж, що перевозиться, підакцизним і чи підлягає конвоюванню з боку митних органів країн відправлення транзиту і отримання. Замовник зобов`язаний оплачувати Перевізнику вартість перевезення відповідно до узгоджених ставок.

Умовами п. п. 5.1.- 5.3 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №21/02/2020 від 21.02.2020р. передбачено, що оплата рахунків здійснюється Замовником протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня розвантаження транспортного засобу на підставі рахунку та акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або копій вказаних документів, переданих за допомогою факсимільного або електронного зв`язку. Оригінали рахунків, товарно-транспортних накладних із відмітками про одержання вантажу, два примірника акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) направляються Замовнику протягом 15 календарних днів з дня розвантаження транспортного засобу. Після отримання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або його копії Замовник зобов`язується підписати його та направити Перевізнику будь-яким зручним способом. У випадку якщо направлений Перевізнику акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або його копії не підписаний Замовником, яким не було надано заперечень протягом 3 робочих днів з моменту його отримання, він вважається прийнятим без зауважень.

Згідно з п. 9.1 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №21/02/2020 від 21.02.2020р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020р.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” та ТОВ „Інсанет” було підписано договір-заявку №ЛД-038 від 21.02.2020р., відповідно до якої ТОВ „Інсанет” було повідомлено напрямок перевезення ( Іспанія – Україна), адресу завантаження товару, дату завантаження (27.02.2020р.), дані про вантаж, контактний телефон особи, відповідальної за завантаження вантажу, вимоги до автомобіля, адресу розвантаження, ставку за перевезення тощо.

Відповідно до даних, наявних у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, який належить ОСОБА_2 – директору ТОВ „Інсанет”, останнім було здійснено перетин митного кордону України 19.02.2020р. та 29.02.2020р.

Листом №0.184-29065/0/15-20-вих від 11.11.2020р. Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2020р. по даній справі було повідомлено, що ОСОБА_3 перетинав митний кордон України 18.02.2020р. (пункт пропуску Бориспіль-D; напрям – виїзд, характеристика тз: Київ – Варадеро) та 01.03.2020р. (пункт пропуску Бориспіль-D; напрям – в`їзд, характеристика тз: Варадеро-Київ).

На підтвердження факту виконання заявки №ЛД-038 від 21.02.2020р. на перевезення вантажу ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” було надано суду копію міжнародної товарно-транспортної накладної.

04.03.2020р. ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” було виставлено ТОВ „Інсанет” рахунок №А000047360 на оплату вартості наданих послуг із перевезення вантажу на суму 93 807,00 грн.

З наявного в матеріалах справи опису вкладення до цінного листа, надісланого ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” на адресу ТОВ „Інсанет” 29.05.2020р., вбачається, що позивачем було надіслано на адресу відповідача акт здачі-приймання виконаних робіт №А00004760 від 04.03.2020р., рахунок №А000047360 від 04.03.2020р., товарно-транспортну накладну №095481 від 27.02.2020р., договір-заявку №ЛД-038 від 21.02.2020р.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Інсанет”, позивачем було наголошено про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору перевезення №21/02/2020 від 21.02.2020р. та заявки №ЛД-038 від 21.02.2020р. в частині оплати вартості наданих послуг перевезення вантажу. При цьому, в процесі вирішення спору, ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” було наголошено, що факт надання відповідачу послуг перевезення також підтверджується електронним листуванням, скриншотами листування між директором товариства та водієм у мережі Viber, поясненнями водія.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За змістом ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами. Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін. Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов`язання.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 21.02.2020р. між ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” та ТОВ „Інсанет” було підписано договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №21/02/2020. При цьому, на дату підписання договору директор ТОВ „Інсанет” перебував поза межами території України, що підтверджується відмітками у паспорті директора та листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №0.184-29065/0/15-20-вих від 11.11.2020р.

Слід зазначити, що представником ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” у судовому засіданні, яке відбулось 28.09.2020р. було повідомлено, що оригінал договору перевезення у позивача відсутній, оскільки був підписаний за допомогою електронної пошти, а саме шляхом надсилання проекту договору відповідачу, який після його підписання відповідачем був відсканований та направлений за допомогою електронної пошти на адресу ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс”.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Враховуючи пояснення представника ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” про відсутність у позивача оригіналу письмового договору перевезення, оскільки договір був укладений між сторонами за допомогою електронної пошти, господарський суд доходить висновку, що наданий позивачем договір є електронним доказом.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг” від 22.05.2003р. № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 7 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до 2 ст. 96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Положеннями ч. 5 ст. 96 ГПК України передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Підсумовуючи вищенаведені положення чинного законодавства, враховуючи ненадання ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” доказів на підтвердження підписання ТОВ „Інсанет” договору перевезення за допомогою кваліфікованого електронного підпису, господарський суд доходить висновку, що договір перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №21/02/2020 від 21.02.2020р. між сторонами укладений не був.

З наведених мотивів господарським судом відхиляється надана позивачем заявка №ЛД-038 від 21.02.2020р., оскільки докази на підписання останньої кваліфікованим електронним підписом з боку уповноваженого представника ТОВ „Інсанет” в матеріалах справи відсутні.

Господарським судом відхиляються доводи ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” про специфіку провадження господарської діяльності щодо перевезення та укладення договорів із замовниками шляхом їх надсилання на електронну пошту контрагента, оскільки вказані доводи не спростовують висновків суду про наявність у позивача обов`язку довести суду обставини, які мають значення для вирішення спору, а саме укладення договору із дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, господарським судом відхиляються доводи ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс”, яким в процесі розгляду справи було наголошено, що факт надання відповідачу послуг перевезення підтверджується електронним листуванням, скриншотами листування між директором товариства та водієм у мережі Viber, оскільки вказані докази не є ні письмовими, ні електронними доказами, тобто не належать до переліку засобів доказування.

Надані позивачем письмові пояснення водія оформлені із порушенням ст. 88 ГПК України, якою передбачено необхідність посвідчення підпису свідка нотаріусом, а, отже, також не враховуються судом під час вирішення спору.

При цьому, на міжнародній товарно-транспортній накладній, яка була надана позивачем на підтвердження факту виконання заявки №ЛД-038 від 21.02.2020р., будь-які відмітки ТОВ „Інсанет” також відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи недоведеність позивачем факту існування між сторонами по справі договірних відносин з перевезення вантажів, з огляду на відхилення судом наданих позивачем документів з мотивів наведених по тексту рішення вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність у ТОВ „Інсанет” зобов`язань перед ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” з оплати вартості наданих послуг на суму 93 807,00 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про правомірність відмови у задоволенні заявлених ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” позовних вимог до ТОВ „Інсанет” про стягнення суми основного боргу у розмірі 93 807,00 грн. У задоволенні вимог ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 17 319,66 грн. також необхідно відмовити, оскільки вимоги ТОВ „Камаз-Транс-Сервіс” у названій частині є похідними від вимог про стягнення заборгованості.

Господарський суд при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд зазначає про відсутність підстав для надання оцінки решті доводам, наведених сторонами по справі в обґрунтування власної правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми „Камаз-Транс-Сервіс” до товариства з обмеженою відповідальністю „Інсанет” про стягнення заборгованості у загальному розмірі 111 126,66 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 93 807,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 17 319,66 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 09 грудня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна