Рішення № 93436977, 02.12.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2242/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шишлов В.А. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „Тімурагро” до агропромислового підприємства „Протос” (товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення 1 500 000,00 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Тімурагро” (далі по тексту – ПП „Тімурагро”) звернулось до господарського суду з позовною заявою до агропромислового підприємства „Протос” (товариство з обмеженою відповідальністю) (далі по тексту – ТОВ „Протос”) про стягнення заборгованості у розмірі 1 500 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №31101 від 31.10.2017р., зобов`язання за яким перейшли до відповідача на підставі договору про переведення боргу №23051 від 23.05.2019р.

ТОВ „Протос” не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило. При цьому, господарський суд зазначає про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Слід зазначити, що 06.11.2020р. до господарського суду від ТОВ „Протос” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті на період дії на території України карантину, посилаючись на перебування директора товариства на самоізоляції та зміною режиму роботи товариства.

З метою дотримання процесуальних прав ТОВ „Протос” господарським судом у судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті на 16.11.2020р. о 12:30 год., було оголошено перерву до 02.12.2020р. о 12:30 год. та повідомлено відповідача про наявність у нього права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду та поза межами суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 197 ГПК України.

Враховуючи відсутність передбачених ст. ст. 202, 216 ГПК України правових підстав для відкладення судового засідання або оголошення перерви, а також приймаючи до уваги ненадходження до канцелярії господарського суду або на електронну адресу суду із використанням кваліфікованого електронного підпису повідомлень від відповідача щодо неможливості прибуття у судове засідання, призначене для розгляду судом справи по суті на 02.12.2020р. о 12:30 год., а також клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, керуючись завданням господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вирішення даного спору за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

31.10.2017р. між ПП „Тімурагро” (Постачальник) та ТОВ „РТС Україна” (Покупець) було укладено договір поставки №31101, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальником були прийняті на себе зобов`язання поставити Покупцю пшеницю. Постачальник зобов`язується передати товар у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. п. 2.1 – 2.3 договору поставки №31101 від 31.10.2017р. одиниця виміру кількості товару: т (тонна); загальна кількість товару визначається у специфікаціях. Кількість товару в ході виконання договору може змінюватися за взаємною згодою сторін, яка оформлюється з дотриманням простої письмової форми.

23.05.2019р. між ПП „Тімурагро” (Кредитор), ТОВ „РТС Україна” (Первісний боржник), ТОВ „Протос” (Новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №23051, відповідно до п. п. 1.1 – 1.2 якого Первісний боржник переводить частину боргу за договором № 31101 від 31.10.2017р., укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе зобов`язання за вказаним у цьому пункті договором (далі - основний договір) на суму 1 500 000,00 грн., яка підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2019р., який засвідчує безспірність заборгованості Первісного боржника перед Кредитором. Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.2 договору про переведення боргу №23051 від 23.05.2019р. Первісний боржник сплачує Новому боржнику за переведення боргу суму в розмірі 1 500 000,00 грн. З моменту набуття чинності цим договором у Нового боржника виникає право вимоги до Первісного боржника в сумі, зазначеній в статті 2 цього договору. Первісний боржник зобов`язаний сплатити цю суму Новому боржнику протягом 365 банківських днів із дня набуття чинності цим договором.

Згідно з п. 6.1 договору про переведення боргу №23051 від 23.05.2019р. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2020р. по справі №916/3061/20 позовні вимоги ПП „Тімурагро” до ТОВ „РТС Україна”, ТОВ „Саб-Комодітіс”, ТОВ „Протос” про солідарне стягнення із ТОВ „РТС Україна”, ТОВ „Саб-Комодітіс” заборгованості за договором поставки №31101 від 31.10.2017р. у загальному розмірі 1 943 215,70 грн. та стягнення із ТОВ „Протос” заборгованості у загальному розмірі 1 625 250,00 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 1 500 000,00 грн. та пені у розмірі 125 250,00 грн. було задоволено частково шляхом присудження до стягнення із ТОВ „РТС Україна” на користь позивача боргу у розмірі 1 104 235,32 грн. та пені у розмірі 297 832,06 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заявлених ПП „Тімурагро” до ТОВ „Протос” позовних вимог у межах справи №916/3061/20 господарським судом було враховано, що із змісту договору про переведення боргу №23051 від 23.05.2019р. сторонами не було визначено строку, протягом якого відповідне зобов`язання має бути виконано новим боржником. Посилаючись на відсутність у матеріалах справи №916/3061/20 доказів на підтвердження звернення ПП „Тімурагро” до ТОВ „Протос” із вимогою у порядку ст. 530 ЦК України про виконання зобов`язань за договором №23051 від 23.05.2019р., господарським судом було відмовлено у задоволенні заявлених ПП „Тімурагро” до ТОВ „Протос” позовних вимог про стягнення 1 625 250,00 грн.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2020р. по справі №916/3061/20 в апеляційному порядку оскаржено не було та набрало законної сили 02.04.2020р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Листом від 01.06.2020р. ПП „Тімурагро” звернулось до ТОВ „Протос” із вимогою щодо виконання зобов`язань за договором про переведення боргу №23051 від 23.05.2019р., відповідно до якої позивач із посиланням на приписи ст. 530 ЦК України просив сплатити заборгованість у розмірі 1 500 000,00 грн. Оскільки вимога позивача про виконання зобов`язань за договором про переведення боргу №23051 від 23.05.2019р. була залишена ТОВ „Протос” без відповіді та задоволення, ПП „Тімурагро” з метою захисту порушеного права звернулось до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Приписами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 23.05.2019р. між ПП „Тімурагро”, ТОВ „РТС Україна”, ТОВ „Протос” було укладено договір про переведення боргу №23051, відповідно до умов якого ТОВ „Протос” було прийнято на себе зобов`язання щодо сплати заборгованості ТОВ „РТС Україна” за договором поставки товару №31101 від 31.10.2017р. у загальному розмірі 1 500 000,00 грн.

При цьому, ПП „Тімурагро” листом від 01.06.2020р. на виконання вимог с ст. 530 ЦК України, тобто після проголошення судом рішення від 02.03.2020р. по справі №916/3061/20, звернулось до відповідача із вимогою виконати зобов`язання за договором про переведення боргу №23051 від 23.05.2019р., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що підстави заявлених ПП „Тімурагро” до ТОВ „Протос” позовних вимог у межах даної справи є відмінними від підстав звернення до відповідача із позовом у межах справи №916/3061/20.

Враховуючи відповідність форми договору про переведення боргу від №23051 від 23.05.2019р. вимогам ст. 513 ЦК України, приймаючи до уваги положення ст. 11 ЦК України, відповідно до яких права та обов`язки виникають із договорів, а також відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за договором про переведення боргу, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ПП „Тімурагро” позовних вимог до ТОВ „Протос” шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості у розмірі 1 500 000,00 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених приватним підприємством „Тімурагро” до агропромислового підприємства „Протос” (товариство з обмеженою відповідальністю) позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості у розмірі 1 500 000,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з агропромислового підприємства „Протос” (товариства з обмеженою відповідальністю) /67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул. Євгена Колісниченка, буд. 1А; ідентифікаційний код 24772983/ на користь приватного підприємства „Тімурагро” /68500, Одеська обл., Тарутинський р-н, смт. Тарутине, проспект Миру, буд. 7; ідентифікаційний код 37163073/ заборгованість у розмірі 1 500 000,00 грн. /один мільйон п`ятсот тисяч грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 22 500,00 грн. /двадцять дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 09 грудня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна