Рішення № 93431212, 10.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 р. Справа№200/8360/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції він був вимушений переїхати до м. Гірник, де і зареєстрував своє постійне місце проживання. Проте відповідач при виплаті заборгованості застосовує законодавство, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення. Просить визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо невиплати заборгованості та щомісячної пенсії за віком відповідно до його заяви від 13.08.2020 та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсію за віком на загальних підставах, без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». У відзиві представник управління зауважує, що особа, яка прописалась на території, підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою. З огляду на зазначене, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 14.09.2020 залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у зв`язку з наявністю недоліків.

Суд ухвалою від 30.09.2020 продовжив позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з виконанням позивачем вимог вищевказаної ухвали суду, ухвалою від 12.10.2020 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження по даній справі. Розгляд адміністративної справи визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.11.2020 суд виніс ухвалу, якою клопотання представника відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву та доказів на його підтвердження, - задовольнив. Встановив додатковий строк для надання відзиву, - п`ятнадцять днів з дня одержання даної ухвали суду.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 11.10.1999 (а.с.11) та, за інформацією відповідача, перебуває на обліку в Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа.

Зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (а.с.66 зворотній бік).

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про взяття його на облік (а.с.64).

Також 31 серпня 2020 року позивач звернувся до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою, у якій просив здійснити на загальних підставах нарахування і виплату його пенсії за віком (а.с.12-13).

Відповідно до листа відповідача від 01 вересня 2020 року № 215-220/Д-02/8-0572/20, відповідач зазначає, що особа, яка прописалась на території, підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою. Вважає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою і на нього поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Роз`яснює позивачу, що для поновлення виплати пенсії йому необхідно звернутися до УПФУ, із заявою на поновлення виплати пенсії. До заяви необхідно надати оригінали та копії документів: паспорту, РНОКПП та діючої довідки, яка підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи. При цьому відповідач вважає, що пенсія позивачу має виплачуватися як внутрішньо переміщеній особі (а.с.14).

Поряд з цим, судом встановлено, що з 01.04.2016 виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності застосування нормативно-правових актів з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб до правовідносин щодо пенсійного забезпечення позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до преамбули до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, про що зазначено в ч. 1 ст. 7 Закону № 1058-IV.

Статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, пенсіонер визначає у відповідній заяві своє місце фактичного проживання на власний розсуд. Саме за цим місцем проживання виплачується пенсія, а не за місцем, яке на думку органу Пенсійного фонду України є місцем фактичного проживання пенсіонера.

Приписами п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 49 вказаного Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що законами про пенсійне забезпечення, у тому числі Законом № 1058-IV, не передбачено такої підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії, як не надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відсутність пенсійної справи в паперовому вигляді.

Пунктом 4.12 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Частиною 1 статті 6 зазначеного Закону встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Як встановлено судом, позивач реалізував своє конституційне право щодо вільного вибору постійного місця проживання, перемістившись до м. Гірник Донецької області, де зареєструвався за новою адресою у встановленому чинним законодавством порядку.

Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, про що зазначено в ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII.

Відповідно до ч .2 ст. 1 Закону № 1706-VII визначено, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1706-VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

З огляду на викладене, оскільки позивач не подавав до УПФУ довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.64 зворотній бік), а його адреса проживання зареєстрована на підконтрольній українській владі території, виплата пенсії позивачу має бути здійснена відповідачем на загальних підставах у порядку, установленому Законом № 1058-VI, без застосування до позивача нормативно-правових актів з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 7 березня 2018 року у справі № 242/3044/17.

Отже, з наведених мотивів суд дійшов висновку про порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання належної йому пенсії.

Крім того, судом встановлено, що в порушення приписів чинного законодавства органами пенсійного фонду не здійснювалась виплата пенсії позивачу з квітня 2016 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, а саме суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії і щомісячної пенсії за віком, а також зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за весь період, починаючи з квітня 2016 року на загальних підставах, а саме без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, ч. 2 ст. 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ураховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви, а позов задоволено повністю, судовий збір у розмірі 840, 80 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 133, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії з квітня 2016 року і щомісячної пенсії за віком.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за весь період, починаючи з квітня 2016 року на загальних підставах, а саме без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Повний текст рішення складено 10 грудня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб