Рішення № 93422008, 03.12.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 03.12.2020

Справа № 501/3392/19

2/501/218/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тимко М.Л.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська стивідорна компанія» (третя особа незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання незаконним та скасування наказу №035 О/С від 30.08.2019, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом (а.с.2-4) в якому просить:

-Наказ директора ТОВ «Чорноморська Стивідорна Компанія» за №035 О/С від 30.08.2019 «Про застосування дисциплінарного стягнення до докера-механізатора ОСОБА_1 за прогули у вигляді звільнення» визнати незаконним та скасувати;

-Поновити ОСОБА_1 в ТОВ «Чорноморська Стивідорна Компанія» на посаді ланкового докерів-механізаторів»;

-Стягнути з ТОВ «Чорноморська Стивідорна Компанія» код ЄДРПОУ 40219529 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 30.09.2019;

-Стягнути з ТОВ «Чорноморська Стивідорна Компанія» код ЄДРПОУ 40219529 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі визначених платіжними квитанціями;

-Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачу в тому числі і на день його звільнення було відомо про те, що він є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», але відповідач ігноруючи свої обов`язки визначені ст.43 КЗпП України, провів його звільнення без попередньої згоди виборного органу профспілки членом якої він є. Також зазначив, що починаючи з 29.08.2019 він був обраний профорганізатором ТОВ «ЧСК» та членом Ради і Президії Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ».

Відповідач не звертався до Незалежної профспілки на отримання попередньої згоди на звільнення члена виборного органу в установленому порядку, що ще раз підтверджує факт незаконність його звільнення з підприємства.

Позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі а розгляд справи провести за його відсутності (а.с.4, 126).

Відповідач проти задоволення позову заперечував (а.с.28-37) мотивуючи тим, що Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» не є первинною профспілкою ТОВ «Чорноморська Стивідорна Компанія», така первинна профспілкова організація в ТОВ «ЧСК» не створювалась, а тому якщо працівник не є членом первинної профспілки, яка діє на підприємстві або взагалі на підприємстві відсутня первинна профспілка, він звільняється з ініціативи власника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Окрім того, відповідач зазначив, що на момент звільнення позивача відповідач взагалі не мав відомостей про те, що позивач вступив до Незалежної профспілки працівників морського торгового порту «Чорноморськ».

Розгляд справи представник відповідача просив провести без його участі.

Представник третьої особи Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» підтримав позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити, розгляд справи провести без його участі.

Суд, дослідивши та перевіривши докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював в ТОВ «Чорноморська Стивідорна Компанія» ланковим докерів-механізаторів (а.с.8).

29.08.2019 позивач був обраний профорганізатором ТОВ «ЧСК» та членом Ради і Президії Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» та є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» (а.с.10,11,12).

30.08.2019р. на підставі наказу директора Товариства за №035 О/С позивач був звільнений з підприємства за пп.4 п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує у тому числі питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення у вигляді догани чи звільнення.

Згідно до змісту ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм матеріального права, розірвання трудового договору та звільнення працівника з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу є дисциплінарним стягненням застосування якого не можливе без попередньої згоди виборного органу первинної профспілки членом якої є працівник. Адже лише наявність попередньої згоди виборного органу первинної профспілки членом якої є працівник у роботодавця виникає право на звільнення працівника,відсутність же такої згоди не породжує такого права та не допускає звільнення працівника.

Згідно з ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015р. №6-703цс15, суд розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови.

І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень ч.7 ст.43 КЗпП України і ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням вищевказаного висновку виходить, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу лише на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, згідно з якими розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.п.15, 18, 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків передбачених ст.ст. 43 та 43-1 КЗпП України.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві якої є працівник.

Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення з роботи є підставою для поновлення на роботі.

Саме таку правову позицію, виклав Верховний Суд України в Постанові від 1 липня 2015 року по цивільній справі №6-119цс15 та Верховний Суд у постанові від 18.01.2020р. по аналогічній за фабулою цивільній справі за № 501/2482/15-ц.

Тому, виходячи з вище зазначених норм матеріального права та правової позиції Верховний Суд України, об`єм аргументації з правовим обґрунтуванням незаконності звільнення працівника немає значення, звільнення працівника без згоди виборного органу профспілкової організації допускається тільки в разі відсутності в рішенні виборного органу аргументації з посиланням на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.

Відповідно до протоколу засідання Президії Незалежної профспілки працівників ІМТП за №2 від 22.01.2020р. який надано профспілкою за запитом Іллічівського міського суду Одеської області, профспілковий орган не надав згоду на звільнення позивача (а.с.144-146).

Таке рішення профспілковий орган з посиланням на норми матеріального права (ст.ст. 43,252КЗпП України) обґрунтував втому числі і тим, що керівництву ТОВ «ЧСК» в тому числі і на день звільнення ОСОБА_1 , було відомо про те, що він є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», але відповідач ігноруючи свої обов`язки визначені ст. 43 КЗпП України, провів його звільнення без попередньої згоди виборного органу профспілки членом якої він є.

Починаючи з 29.08.2019 ОСОБА_1 був обраний профорганізатором ТОВ «ЧСК» - членом Ради і Президії Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ». Але в порушення встановленого порядку керівництво ТОВ «ЧСК» не зверталося до Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» на отримання попередньої згоди на звільнення члена виборного органу в установленому порядку, що ще раз підтверджує факт незаконність його звільнення з підприємства.

Таким чином суд приходить до висновку, що обґрунтування відмови Президії Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» на звільнення позивача, містить не тільки ознаки правового обґрунтування незаконності звільнення позивача, але містить достатньо чітку аргументацію даної відмови.

Відповідно до п.15 Постанови Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92 зі змінами, відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Окрім того, відповідно до ст.252 КЗпП України, працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Таким чином, виходячи зі змісту зазначеної норми Закону, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, відбувається за спеціальним порядком, який передбачає наявності двох попередніх згод (згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

З 29.08.2019 позивач був обраний профорганізатором ТОВ «ЧСК» та членом Ради і Президії Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» (а.с.12). Але відповідач не звертався до Незалежної профспілки на отримання попередньої згоди на звільнення члена виборного органу профспілки в установленому порядку, що кваліфікується як порушення гаранті передбачених ст. 252 КЗпП України для працівників обраних до виборних органів профспілки та порядку їх вивільнення.

Що стосується доводів представника відповідача стосовно того, що Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» не є первинною профспілкою ТОВ «Чорноморська Стивідорна Компанія» така первинна профспілкова організація в ТОВ «ЧСК» не створювалась, а тому якщо працівник не є членом первинної профспілки, яка діє на підприємстві або взагалі на підприємстві відсутня первинна профспілка, він звільняється з ініціативи власника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, та стосовно того, що на момент звільнення позивача відповідач взагалі не мав відомостей про те, що позивач вступив до Незалежної профспілки працівників морського торгового порту «Чорноморськ», то суд відноситься до них критично так як данні доводи спростовуються матеріалами справи, адже профспілка легалізована і діє встановленому Законом порядку (а.с.13-15, 182-185.) і відповідач ознайомлюючи 05.09.2019 позивача з наказом про звільнення за №035 О/С від 30.08.2019р. знав, що позивач є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» адже 02.09.2019 отримав від профспілки заяву позивача на перерахунок профспілкових внесків (а.с.10,110).

Також незважаючи на те, що суд роз`яснив права представнику в порядку ст.ст.43, 49, 81,83 ЦПК України (а.с.131,132,136) відповідачем так і не надано жодного доказу про його звернення до профспілки чи профспілок з відповідним поданням на отримання відповідної згоди на звільнення позивача.

Окрім того, виконання встановленого порядку вивільнення передбачених ст.ст.43, 252 КЗпП України законодавцем покладено саме на роботодавця а не працівника чи профспілку, атому саме роботодавець на виконання встановленого порядку зобов`язаний з`ясувати чиє працівник членом профспілки чи виборного органу і при встановлені цих обставин звернутися з відповідним поданням до виборного органу профспілки для отримання попередньої згоди на звільнення працівника.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92р. зі змінами, У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п.5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.1995р. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної(годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно до пп.б) п.4 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 08.1995 до розрахунку не входять одноразові виплати які носять компенсаційний характер та які нараховуються з метою відшкодування працівникам матеріальних витрат пов`язаних з виконанням трудових чи інших передбачених законом обов`язків, та характер допомоги (за невикористану відпустку, вихідна допомога, матеріальна допомога тощо)а також виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника ст.ст.44, 83, 120, 121,125 КЗпП України.

Премії, винагороди та інші заохочувальні виплати які пов`язані з фінансовими показниками підприємства та з виконанням виробничих завдань і функцій незалежно від нагоди нарахування відповідно до п.3 даної Постанови включаються до розрахунку.

Тобто, всі виплати втому числі одноразові які пов`язані з фінансовими показниками підприємства та з виконанням виробничих завдань і функцій (високі досягнення в праці; високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою та інші, виробничі премії ; одноразова винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо), включаються до розрахунку.

Так відповідно до бухгалтерських довідок, середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу складає: Червень 2019р. з/п – 9392,48 грн., Липень 2019р. з/п –9675,26грн.

Середньомісячна заробітна плата складає: (9392,48 + 9675,26) : 2 = 9533,87 грн.

В червні було 20,625 робочі зміни, в липні було 21,125 робочих змін, загальна кількість р/з. складає 42 р/з.

Середня кількість робочих змін складає: 42 : 2 = 21р/з.

Середньоденний заробіток працівника складає: 9533,87 : 21 = 453,99 грн.

Кількість часу вимушеного прогулу з 30.08.2019р. по 29.09.2020р. складає: 21х15+3 = 318р/з.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.08.2019р. по 03.12.2020р. складає: 318 х 453,99 = 144368,82 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 30.08.2019р. по 03.12.2020р. складає 144368,82 грн.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Стивідорна Компанія» №035 О/С від 30.08.2019 «Про застосування дисциплінарного стягнення до докера-механізатора ОСОБА_1 за прогули у вигляді звільнення».

Поновити ОСОБА_1 в ТОВ «Чорноморська Стивідорна Компанія» на посаді ланкового докерів-механізаторів».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Стивідорна Компанія» код ЄДРПОУ 40219529 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 30.09.2019 по 03.12.2020 в сумі 144368,82 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Стивідорна Компанія» код ЄДРПОУ 40219529 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 768,40 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Стивідорна Компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 1443,68 гривень.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя