Ухвала суду № 93417533, 08.10.2020, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 704/16/16-к

провадження № 1-кп/691/133/20

УХВАЛА

08 жовтня 2020 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Синиці Л.П., суддів Подороги Л.В., Черненка В.О., запасного судді Савенко О.М., за участю секретаря судових засідань Тараненко І.І., прокурорів Дидич В.В., Яшник Б.С., захисників (адвокатів) Добраниці В.М., Романченко В.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання щодо дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , за матеріалами кримінального провадження № 12014250190000090, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2014 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.146 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

у провадженні суду, на розгляді, перебуває обвинувальний акт, про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження №12014250190000090 від 04.04.2014 року.

07.10.2020 через канцелярію суду, надійшло від прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу зорганізованою та транснаціональною злочинністю Черкаської обласної прокуратури Дидич В.В. клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, строком на 60 днів, в обґрунтування якого зазначає, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень. Про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_1 , та причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень свідчать матеріали кримінального провадження № 12014250190000090 від 04.04.2014 року, у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування, та щодо обвинуваченого продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України. Строк дії продовженого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 12.10.2020 року, однак завершити судовий розгляд до закінчення дії ухвали не представляється можливим, у зв`язку з тим, що на даний час не досліджені всі матеріали кримінального провадження, не допитані свідки, потерпіла, обвинувачені та інше.

У судове засідання прибули, прокурори Черкаської обласної прокуратури Дидич В.В., Яшник Б.С., захисники (адвокати) Добраниця В.М., Романченко В.В., обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_1 доставлений під вартою.

Потерпіла ОСОБА_7 , представник потерпілої Закревська Є.О., не прибули до суду, є повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами судової справи, заяв (клопотань) на адресу суду на 08.10.2020 не надходило. Разом з тим, в розпорядженні суду наявні попередньо надіслані клопотання, про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості здійснення судового розгляду, з вирішення заявленого клопотання, у кримінальному провадженні № 12014250190000090 від 04.04.2014 року, колегія суддів приходить до думки про проведення судового засідання, за відсутності потерпілої ОСОБА_7 , представника потерпілої Закревської Є.О..

У судовому засіданні, підтримуючи у повному обсязі внесене клопотання, прокурор Дидич В.В. вказує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на їх підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства та судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні тяжких, особливо тяжких злочинів, покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватись від суду, незаконними засобами впливу на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ними зазначених злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти злочини проти життя та здоров`я особи, у яких є достатні підстави їх обвинувачувати, та може вчинити інший злочин. В обґрунтування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_1 , зазначає, що враховуючи вагомість доказів причетності зібраних у ході досудового розслідування до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень, міру покарання, яка загрожує йому в разі визнання винуватим, свідчить те, що він продовжить переховуватись від суду, в разі застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, враховуючи той факт, що під час затримання працівниками поліції 11.07.2015 ОСОБА_1 намагався втекти від правоохоронних органів. В обґрунтування ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 , щодо незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів, покладається та обставина, що на цей час у межах судового розгляду кримінального провадження недопитані ні свідки, ні потерпілі, ні експерти, та те, що двоє з співучасників вчинення вказаних кримінальних правопорушень оголошені в розшук, а тому, перебуваючи на свободі може вплинути на них та їхні подальші покази у разі їхнього затримання. В обґрунтування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 , щодо перешкоджанню кримінальному правопорушенню іншим чином покладається та обставина, що двоє з співучасників вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень оголошені в розшук, тому, перебуваючи на свободі може повідомити наявну йому інформацію, сприяти їхньому переховуванню. В обґрунтування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 , щодо вчинення інших злочинів покладається та обставина, що у липні 2015 року, після викрадення та жорстокого вбивства журналіста та громадського діяча ОСОБА_8 у 2014 році, приймав участь у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, замах на підпал майна ОСОБА_9 . Раніше судимий за вчинення умисного вбивства.

Прокурор прокуратури Черкаської області Яшник Б.С. підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 діб, просив задовольнити, з тих мотивів, що строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, а завершити судовий розгляд до закінчення дії запобіжного заходу не можливо.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Романченко В.В. заперечив, щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та просив відмовити в його задоволенні, надав клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або інший більш м`який запобіжний захід, в обґрунтування вказує, що ОСОБА_1 перебуває під вартою з моменту його затримання за підозрою у вчиненні інкримінуємих йому кримінальних правопорушень, а саме з 11.07.2015 року. Перебуваючи під вартою, ОСОБА_1 жодним чином не мав можливості перешкоджати закінченню досудового та судового слідства та збиранню доказів органу досудового розслідування. Жодним чином не затягував будь-яких процесуальних дій органів досудового та судового розслідування. Тим не менше, на протязі вже 5 років, перебуває під вартою, остаточного вироку який би визнав винним чи виправдав його не постановлено, у розумінні ст.72 КПК України з урахуванням Висновку Великої палати Верховного Суду викладеного в постанові від 29.08.2018 року по справі № 663/537/17 (щодо зарахування строку попереднього ув`язнення) станом на поточну дату ОСОБА_1 не будучи визнаним винним у скоєнні кримінального правопорушення відбув майже 10 років і два місяці ув`язнення з 10 років покарання передбаченого мінімальною санкцією за ч.2 ст.115 України. Аналізуючи розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , в розрізі зазначених вище норм українського та міжнародного права, слід звернути на те, що ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджав та не перешкоджає проведенню судового та досудового слідства. В той же час сторона обвинувачення вже 5 років поспіль не може надати суду достатніх та переконливих доказів, щодо його винуватості в інкримінуємих йому кримінальних правопорушеннях. З моменту обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 сплинув значний час, але регулярно, прокуратурою подаються клопотання про продовження строку тримання під вартою, які дублюються в кожному наступному. При цьому прокурором формально в клопотаннях зазначаються ризики передбачені ст.177 КПК України, але жодного допустимого в розумінні ст.84 КПК України доказу наявності таких ризиків прокурор не надає (не надає він і не допустимих доказів, лише зазначає особисті припущення, щодо наявності ризиків). Наголошує, що станом на поточну дату ОСОБА_1 вважається не винуватим в розумінні діючого законодавства України та міжнародного права, а тому утримання його під вартою є грубим порушенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та кримінального процесуального кодексу України. Станом на поточну дату, відсутні будь-які фактори вважати, що ОСОБА_1 буде уникати від судового слідства, впливати на свідків чи знищувати докази, останні перебувають у сторони обвинувачення, і будь якого доступу до них ОСОБА_1 не має. Зауважує, що у відношенні інших обвинувачених по даному кримінальному провадженню, прокурором також вказувалось на наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, тим не менше, судом було змінено запобіжні заходи обвинуваченим, які тим не менш являються в судові засідання, максимально сприяють проведенню судового слідства, виконують покладені на них судом обов`язки, хоча прокурор запевняв, щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою. Звертає увагу суду на те, що з 12 березня 2020 року на всій території України введено карантин на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОУШ-19". ОСОБА_1 має постійне місце проживання, проживає разом з матір`ю похилого віку - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (81 рік), яка, враховуючи вік та стан здоров`я, потребує постійного піклування (висновок МСЕК від 02.10.2015 року) та допомоги, інших близьких родичів окрім сина вона не має. Люди похилого віку, до яких належить і мати обвинуваченого є в групі ризику. Самоізоляція та перебування в будинку найкращий варіант профілактики для людей похилого віку, особливо тих, в яких є хронічні захворювання, але без допомоги сина вона не зможе бути в постійній самоізоляції, що ставить під загрозу її життя. Крім того, як зазначалось вище ОСОБА_1 тривалий час перебуває під вартою (з урахуванням ст.72 КПК України, майже відбув нижню межу можливого покарання не будучи визнаним винуватим). У разі поширення вірусу в умовах СІЗО, є дуже сумнівним факт надання відповідної медичної допомоги, який відповідно до інформації, яка офіційно надається та оприлюднена МОЗ України, в силу свого віку - 49 років, також знаходиться в групі ризику інфікування. Перебуваючи на запобіжному заході у вигляді застави ОСОБА_1 зможе вести соціальний образ життя, працювати, з метою забезпечення побутових потреб матері. На користь звільнення ОСОБА_1 свідчать наявність постійного місця проживання, усталений спосіб життя, наявність матері похилого віку, яку необхідно утримувати, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини "Пунцельт проти Чехії"). Відповідно до наданих суду документів (довідка МСЕК, письмові пояснення свідків, отримані в порядку ст.20 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") підтверджується, що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка може надавати матеріальну допомогу його матері, яка потребує сторонньої допомоги в силу свого похилого віку та стану здоров`я. Крім того в матеріалах судової справи наявні докази того, що за скаргою ОСОБА_1 , щодо його незаконного тримання під вартою відкрито провадження ЄСПЛ. Станом на поточну дату, заяву було надіслано уряду України без запиту на зауваження (правило 54, пункт 2 (б) Регламенту Європейського з прав людини). Прийняття зазначеної скарги ОСОБА_1 Європейським судом з прав людини, свідчить про те, що попередньо ЄСПЛ вбачає порушення прав та свобод ОСОБА_1 урядом України. Крім того на поточну дату, судом було досліджено значну частину письмових доказів наявних у кримінальному провадженні, жоден з яких жодним чином не вказує на причетність ОСОБА_1 до інкримінуємого йому кримінального правопорушення. Навпаки, письмові докази які надає сторона обвинувачення отриманні з грубим порушенням вимог КПК України та не несуть в собі якихось фактичних даних, які - б стосувались ОСОБА_1 .. Станом на поточну дату стороною обвинувачення, під час долучення до матеріалів справи не додано жодного безсумнівного доказу, щодо причетності ОСОБА_1 до скоєння останнім інкримінуємих останньому злочинів. Усі додані до матеріалів кримінальної судової справи письмові докази викликають сумніви. Те що суд має намір аналізувати їх в нарадчій кімнаті не надає права державі, в особі суду, постійно продовжувати запобіжний захід ОСОБА_1 без наявності підтвердження ризиків передбачених КПК. Також необхідно прийняти до уваги те, що в рамках кримінального провадження № 42017000000002506 від 04.08.2017 року (відкритого за тим же фактом вбивства ОСОБА_11 ), де ОСОБА_1 "вручено" підозру у скоєнні злочину передбаченого ст.255 КК України, сторона обвинувачення також зверталась до Печерського районного суду м. Київ з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, на підставі доказів, на які посилаються прокурори та які наявні в матеріалах кримінального провадження № 12014250190000090 від 04.04.2014 року, яке розглядається в Городищенському районному суду Черкаської області. Тим не менше, відповідною ухвалою Печерського районного суду (додаю витяг з реєстру судових рішень), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду, було визнано, що підозра, у причетності ОСОБА_1 до скоєння злочину проти ОСОБА_11 не є достатньо обґрунтованою доказами, наявними в кримінальному провадженні № 12014250190000090 від 04.04.2014 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив, щодо клопотання прокурора підтримавши думку свого захисника, вказуючи, що по перерахунку перебуває у ізоляторі вже десять з половиною років. Нікуди бігти не збирається. Просить змінити запобіжний захід, задовольнити клопотання захисника, який в разі вирішення питання про заставу внесе її. Офіційно не працював. Має змогу себе забезпечити фінансово.

Судовий розгляд кримінального провадження № 12014250190000090 від 04 квітня 2014 року, на даний час, не завершений, у зв`язку з чим, та з огляду на норми КПК України, виникла необхідність розгляду клопотань щодо дії запобіжного заходу (доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який) у відповідності до положень ст.331 КПК України.

Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши доводи клопотань щодо дії (продовження, зміни) запобіжного заходу, колегія суддів, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів на досудовому розслідуванні, визначає, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) за ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, є вірогідною, достатньою для застосування щодо обвинуваченого обмежувального заходу, та при прийнятті рішення ураховуючи норми ст. ст. 177, 183, 194, 199, 201, 203, 331, практику Європейського суду з прав людини, приходить до таких висновків.

Суд, до спливу продовженого строку зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу і в компетенції суду, згідно ч.1 цієї ж статті, за клопотанням учасників судового провадження обрати, змінити, чи скасувати запобіжний захід щодо обвинувачених (ч.3 ст. 331 КПК України).

Згідно ухвали колегії суддів Городищенського районного суду Черкаської області від 13.08.2020 року, обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено обраний запобіжний захід на 60 днів, до 12.10.2020 року.

Станом на 08.10.2020 року судовий розгляд у кримінальному провадженні триває і виникла необхідність щодо вирішення питання про продовження чи зміну обраного виду запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження не можливо завершити до дії ухвали суду з об`єктивних причин, в тому числі, з урахуванням визначеного обсягу доказів, що підлягають дослідженню, порядку їх дослідження.

Тримання під вартою, за нормами ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.

Колегія суддів, при прийнятті рішення, доцільності продовження обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , зміни запобіжного заходу на більш м`який, бере до уваги, що запобіжний захід може бути змінений, якщо суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги при обранні запобіжного заходу, або ж виникли нові обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу про які не було відомо на час прийняття рішення.

Підстави, на які посилається сторона захисту, щодо можливості зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , не доводять підстав для обрання інших більш м`яких запобіжних заходів. Доводи, які наводить захисник Романченко В.В., обвинувачений ОСОБА_1 вже є оцінені судом, та обґрунтовані у змісті попередніх ухвал колегії суддів Городищенського районного суду Черкаської області, за результатами розгляду клопотань щодо дії (продовження, зміни) запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 та відсутні нові доводи сторони захисту, як того вимагає Закон.

Прокурором, на думку колегії суддів, доведено, що ризики, які існували та передбачені ст.177 КПК України на час продовження дії запобіжного заходу 13.08.2020 року, та на даний час, не зменшились.

Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, є наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи обсяг обвинувачення, ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, колегія суддів, приходить до думки, що є достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" від 26.07.2001 "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування". Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Оскільки на цей час ОСОБА_1 продовжує обвинувачуватися у вчиненні злочинів, в тому числі, тяжкого злочину, особливо тяжкого злочину, враховуючи те, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, на який вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченому тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.79 Рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011, а також в рішеннях ЄСПЛ у справах "Летельє проти Франції", "Лабіта проти Італії". Для відмови в звільненні особи з-під варти, обвинуваченого ОСОБА_1 , також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі "Вемгофф проти Німеччини" від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб потерпілих, свідків, які ще не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченому ОСОБА_1 ..

У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи п.3 ст.9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ст.6 Мінімальних стандартних правил Організації Об`єднаних Націй у відношенні заходів, не пов`язаних з триманням під вартою (Токійські правила), прийнятих Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 року, Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 65 (11) від 9 квітня 1965 року "Взяття під варту" та Рекомендації 80 (11) від 27 червня 1980 року "Про взяття під варту до суду", колегія суддів, не вбачає правових підстав для визначення розміру застави, так як один із інкримінованих обвинуваченому злочинів спричинив загибель людини.

З метою запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, колегія суддів, приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам, та продовження до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи, серйозності висунутої проти нього підозри (обвинувачення), з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не буде надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 176, 177, 178, 179, 181, 194, 199, 201, 331, 350, 369, 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави на 60 діб, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українцю, громадянину України, строк тримання під вартою, без можливості внесення застави, строком на 60 діб, до 06.12.2020 року, включно, з утриманням в Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор".

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, відмовити.

Обвинуваченого ОСОБА_1 ознайомити під розпис з ухвалою суду.

Копію ухвали суду вручити захиснику (адвокату) Романченку В.В. та прокурору Черкаської обласної прокуратури.

Про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою повідомити родичів ОСОБА_1 ( ОСОБА_10 ).

Копію ухвали суду, на виконання, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, ДУ "Черкаський слідчий ізолятор".

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з моменту вручення її копії до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2020 року.

Головуючий суддя Л. П. Синиця Судді В.О. Черненко Л.В. Подорога (з окремою думкою)