Рішення № 93416803, 11.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13017/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Таскомбанк», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Дениса Володимировича, треті особи - Ужгородський МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмету іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом згідно з яким просить визнати укладений 26.10.2016 року договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені (в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» між публічним акціонерним товариством «ВіЕсБанк», від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , посвідчений 26.10.2016 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2118, недійсним з моменту його вчинення, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: аптеку загальною площею 141,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вчинену на підставі договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені (в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», укладеного 26.10.2016 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що договір укладено без належних правових підстав, з порушенням вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки укладений між сторонами договір не передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі покупцеві, іпотекодержатель не повідомив її про намір продати предмет іпотеки, а також не повідомив жодну з осіб в інтересах якої було накладено арешт на все належне їй на праві власності майно (у тому числі предмет іпотеки) та державну виконавчу службу, яка наклала ці заборони, у примусовому порядку виконувала судове рішення, чим порушив її право власності оскільки протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення вона мала право письмово повідомити іпотекодержателя про намір купити предмет іпотеки, і лише у випадку коли вона та інші особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки не висловили наміру його придбати іпотекодержатель мав право продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд, а нотаріус посвідчити такий договір та зареєструвати право власності за ним за ОСОБА_2 ,

Також позивач у позові посилається на те, що при укладенні договору іпотекодержателем (продавцем) порушено вимоги Закону щодо порядку визначення ціни продажу предмета іпотеки - майно продано за ціною, що в десять разів є нижчою від звичайної вартості майна, а також без отримання нотаріально посвідченої згоди на відчуження іпотечного майна у її чоловіка - ОСОБА_3 , та договір укладено представником банку, а саме ОСОБА_4 , який не мав права укладати договір, оскільки ОСОБА_4 згідно довіреності від 23.12.2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2775 не мав права укладати догорів купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

В судове засідання позивач та представник позивача не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача - адвокат Сковородько І.Ф. подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та участі позивача, просила суд позов задовольнити.

Відповідача ОСОБА_2 та представник відповідача - адвокат Пітух В.І. в судове засідання не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, у якій просить у задоволенні позову відмовити. Також у матеріалах справи наявні письмові заперечення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пітух В.І., у яких представник відповідача зазначає, що при укладенні оскаржуваного договору були дотримані всі необхідні умови.

Представник відповідача АТ «Таскомбанк» в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, у якій просив у задоволенні позову відмовити. Згідно наявних у справі письмових заперечень відповідач зазначає, що банком при укладенні договору дотримані вимоги ст. 38 Закону України "Про іпотеку", для укладення договору купівлі-продажу іпотеки в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку" приватному нотаріусу іпотекодержателем надано всі необхідні документи. У випадку продажу предмета іпотеки за заниженою ціною ст. 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено спеціальний спосіб захисту права іпотекодавця. А тому посилання позивача на продаж предмету іпотеки за заниженою ціною не може бути підставою для визнання договору недійсним. Начальник УВЗ ПАТ "ВіЕс Банк" ОСОБА_4 , підписуючи договір від імені іпотекодержателя діяв в межах чинного законодавства, уповноваження якого окремо перевірялись приватним нотаріусом до моменту підписання договору купівлі-продажу іпотечного майна. При перевірці документів, поданих банком приватному нотаріусу, останнім було чітко встановлено факт зареєстрованої іпотеки на нерухоме майно, встановлено фапкт наявності незалежної оцінки предмету іпотеки, наявності рецензії на експертний висновок від 20.10.2016 року та встановлено факт наявності невиконаної ОСОБА_1 письмової вимоги банку, в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку". При цьому приватним нотаріусом, окремо було перевірено та чітко встановлено факт відсутності будь-яких арештів на предмет іпотеки.

Відповідач - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. У матеріалах справи наявні письмові заперечення даного відповідача, згідно яких він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що при посвідченні оспорюваного договору ним встановлено відсутність підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а тому він не мав права відмовити у посвідченні договору купівлі-продажу. Свої дії вважає правомірними.

Треті особи - представник Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області та ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як встановлено судом, 20.12.2007 р. ОСОБА_1 уклала з ВАТ «Електрон Банк» кредитний договір КF 46188 на отримання споживчого кредиту.

Того ж дня 20.12.2007 р. у забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ «Електрон Банк» нерухоме майно, разом з усіма приналежностями, а саме: аптеку загальною площею 141,3 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

26.10.2016 року між публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу "предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені (в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку)", згідно з яким продавець, як іпотекодержатель за іпотечним договором, посвідченим 20.12.2007 року Анучин Г.В., приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу за реєстровим № 1474 (зі змінами та доповненнями, внесеними Додатком до іпотечного договору, посвідченим 22.02.2008 року Анучин Г.В., приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу за реєстровим № 541, Додатком до іпотечного договору, посвідченим 22.05.2008 року Анучин Г.В., приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу за реєстровим № 1663) продав, а покупець купив нерухоме майно, а саме: аптеку, загальною площею 141,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з вимогами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦПК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦПК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦПК України, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з положеннями ч.1-3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Статтею 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу "предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені" від 26.10.2016 року від імені публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на підставі довіреності, посвідченої 23.12.2013 року Шапіро І.В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2775, підписано ОСОБА_4 .

Судом досліджено вказану довіреність та встановлено, що відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_4 уповноважено вести справи банку в усіх без винятку судах, судових, адміністративних установах та організаціях України з усіма правами, які надані законом позивачу (без права повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позовних вимог, відповідачу, третій особі та потерпілому, здійснювати всі повноваження стягувача, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Також вказаною довіреністю ОСОБА_4 уповноважено укладати договори купівлі-продажу нерухомого майна, на які право продажу належить ПАТ «ВіЕс Банк на підставі рішення суду.

П. 16 договору іпотеки від 27.12.2007 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання, згідно умов цього договору та вимог Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 21 договору іпотеки сторони визначили, що реалізація предмету іпотеки після звернення на нього стягнення може здійснюватися наступними способами, зокрема: на підставі рішення суду шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів, на підставі рішення суду шляхом продажу предмету іпотеки іпотеко держателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу, на підставі виконавчого напису нотаріуса шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів; на підставі даного договору шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі даного договору, шляхом продажу предмета іпотеки іпотеко держателем від свого імені будь-якій особі згідно-договору купівлі-продажу, згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Як встановлено, іпотекодержатель обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки у виді продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно-договору купівлі-продажу, згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

В той же час, як убачається з довіреності, посвідченої 23.12.2013 року Шапіро І.В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2775, представник, який діяв в інтересах іпотекодержателя - ОСОБА_4 , не мав повноважень на вчинення дій щодо укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, судом встановлено, що 21.05.2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення у справі за позовом ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, згідно з яким суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» заборгованість по кредитному договору № KF46188 від 20.12.2007 року в сумі 204187,11 грн., з яких 160419,00 грн. - заборгованість по кредиту, 34986,70 грн. - заборгованість по відсотках, 6961,41 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів та держмито у розмірі 1700,00 грн. та 120 грн. суми витрат за ІТЗ.

На виконання вказаного рішення суду 03.04.2013 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист у справі № 2-5079/11, та 24.04.2013 року головним державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Роман В.Я. відкрито виконавче провадження № 37735352 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

В межах вказаного виконавчого провадження, 18.11.2014 року головним державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Роман В.Я. проведено опис майна боржника - ОСОБА_1 , а саме аптеки, загальною площею 141,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на яке накладено арешт і встановлено обмеження права користування і відчуження в будь-який спосіб. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання Баняс В.В. - представник ПАТ «ВіЕс Банк».

Також 27.11.2014 року юрисконсульт ВСВ УВЗ ПАТ «ВіЕс Банк» Баняс В.В. звернувся до державного виконавця із заявою залучити експерта ПП Король В.В. для участі у виконавчому провадженні № 37735352 з метою визначення вартості описаного й арештованого майна, а саме: аптеки загальною площею 141,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., яка була задоволена, що вбачається з постанови про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 14.03.2016 року.

Згідно звіту про оцінку майна від 28.03.2016 року, наданого суб"єктом оціночної діяльності - ПП ОСОБА_5 , ринкова вартість об"єкта оцінки - аптеки загальною площею 141,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1949578,00 грн.

Сторони виконавчого провадження були ознайомлені з висновком експерта про вартість майна та заперечень щодо результату оцінки майна не висловлювали.

Термін дії даного звіту 6 місяців і станом на день укладення оспорюваного договору вказаний звіт був дійсний.

В той же час, за заявою ПАТ «ВіЕс Банк» в особі представника Михайлишина В.М. з метою оформлення договору купівлі-продажу 19.10.2016 року оцінювачем Бондарєвим С.О. проведено оцінку - аптеки загальною площею 141,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та визначено, що оціночна вартість об`єкта оцінки складає без ПДВ253 000 грн.

При цьому суд бере до уваги, що при укладенні договору іпотеки за згодою сторонами оцінено предмет іпотеки у 404 000 грн., що станом на 20.12.2007 року було еквівалентно 80000 дол. США.

Суд також враховує, що на час направлення вказаного повідомлення вимоги, у виконавчому провадженні № 37735352 проводилася реалізація арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, а саме предмета іпотеки - аптеки загальною площею 141,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які повинні були відбутися 26-28.10.2016 року о 9.00 год. з початковою ціною продажу майна 1657141,30 грн. (з урахуванням уцінки - 173332 грн.).

Пунктом 25 договору іпотеки сторони передбачили, що звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки та його реалізація у позасудовому порядку шляхом продажу предмета іпотеки предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу здійснюється у відповідності до вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до вимог ч.1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Згідно з вимогами п. 2.7 розділу 2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року № 296//5 якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно приписів п. 2.11 вказаного Порядку нотаріус має право посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки іншій особі за наявності відомостей про те, що інші особи, які мають зареєстровані в установленому законодавством порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відмовились одержати надіслані на їх адресу повідомлення про намір продати предмет іпотеки. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотньому повідомленні відмітка органу зв`язку.

Відповідачем як доказ виконання зазначених вимог, надано суду копію повідомлення - вимоги в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» від 25.08.2016 року № 10-3/14293, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке згідно з написом на копії конверта не було вручено ОСОБА_1 . Причиною повернення поштового відправлення відправнику зазначено « за терміном » Відомості про те, що ОСОБА_1 відмовилася одержати направлене їй повідомлення відсутні.

Крім того, позивач посилається на те, що на час посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу предмета іпотеки на майно, що було предметом іпотеки було накладено інші арешти, долучаючи Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта від 07.07.2016 року, з якого вбачається, що крім обтяження у виді арешту нерухомого майна накладеного на підставі договору іпотеки від 20.12.2007 року на аптеку за адресою: АДРЕСА_1 , у реєстрі наявні також відомості про те, що:

- 26.04.2013 року згідно постанови МВ ДВС Ужгородського МУЮ від 19.04.13 про арешт нерухомого майна (все нерухоме майно) боржника та оголошення заборони на його відчуження номер 3-37469035, до реєстру внесено запис про обтяження № 817670 всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 ;

- 11.06.2010 року згідно постанови МВ ДВС Ужгородського МУЮ від 11.06.10 про арешт нерухомого майна боржника (невизначене майно, все майно) та оголошення заборони на його відчуження номер 13-ВП №19421217, до реєстру внесено запис № 9926487 про арешт всього майна ОСОБА_1 ,

11.07.2011 року згідно постанови МВ ДВС Ужгородського МУЮ від 06.07.11 про арешт нерухомого майна майна боржника (невизначене майно, все майно) та оголошення заборони на його відчуження номер 3-27453457 до реєстру внесено запис за № 11370916 про арешт всього майна належного ОСОБА_1

- 16.09.2011 р., згідно постанови МВ ДВС Ужгородського МУЮ від 06.07.11 про арешт нерухомого майна (невизначене майно, все майно) боржника та оголошення заборони на його відчуження номер 3-27453457, до реєстру внесено запис за № 11614844 про арешт всього майна належного ОСОБА_1

- 14.05.2012, згідно постанови МВ ДВС Ужгородського МУЮ від 14.05.12 про арешт нерухомого майна боржника (невизначене майно, все майно) та оголошення заборони на його відчуження номер 3-32071472, до реєстру внесено запис за № 12492739 про арешт всього майна належного ОСОБА_1 .

Відповідачем суду надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у якій наявна інформація лише щодо обтяження вчиненого на підставі договору іпотеки від 20.12.2007 року зареєстрована 20.12.2007 року за № 6275543 та на підставі додатку до договору іпотеки від 22.05.2008 року зареєстрована 23.05.2008 року за № 6275636 на аптеку за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд констатує, що пошук в Державному реєстрі речових прав записів здійснювався виключно стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , без зазначення особи стосовно якої здійснюється пошук - ОСОБА_1 , що позбавило можливості встановити наявність інших обтяжень на все майно ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що при укладенні оскаржуваного договору купівлі-продажу вимоги ст. 38 Закону України «Про іпотеку» додержані не були.

Як зазначив, Верховний суд у постанові КЦС ВС від 16 січня 2019 року у справі № 345/2217/17, частиною першою статті 38 Закону України «Про іпотеку» дійсно визначено правові наслідки у вигляді відшкодування завданих збитків за невиконання іпотекодержателем умов щодо письмового повідомлення за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір, а саме відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків. Водночас стаття 38 Закону України «Про іпотеку» не містить обмежень щодо можливості застосування загальних положень, додержання яких є необхідним для чинності правочину (стаття 203 ЦК України). Отже, встановлення у частині 1 статті 38 Закону України «Про іпотеку» відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків не свідчить про обмеження щодо захисту порушеного права шляхом визнання правочину недійсним з підстав, визначених загальними нормами статті 215 ЦК України.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України.

Відповідно до приписів згаданої статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Водночас способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту (тобто такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням), не заборонений законом.

Отже, остаточним результатом прийнятого судового рішення є поновлення порушеного права у спосіб, що обраний позивачем і не суперечить законодавству.

Стаття 38 Закону України «Про іпотеку» не містить обмежень щодо захисту порушеного права на придбання предмета іпотеки шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності.

Водночас такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним та визнання права прямо передбачені пунктами 1, 2 частини 2 статті 16 ЦК України, а тому позивач не був позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом, використавши зазначені способи захисту.

Отож встановивши, що при підписанні, укладенні та нотаріальному посвідченні оспорюваного договору купівлі-продажу було порушено приписи частини 1 статті 38 Закону України «Про іпотеку», чим порушено переважне право позивача на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя, суд може, дійти висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним згаданого договору на підставі ч. 1 статті 215 ЦК України як такого, що не відповідає вимогам ч. 1 статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності суд приходить до висновку, що при укладенні оспорюваного договору купівлі - продажу " предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені (в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку»)" не було додержано вимог ст. 203 ЦПК України та вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» , а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу предмету іпотеки іпотеко держателем від свого імені (в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», укладений 26.10.2016 року між публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений Кішкіним Д.В., приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2118.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на нерухоме майно - аптеку, загальною площею 141,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вчинену на підставі договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотеко держателем від свого імені (в порядку ст.. 38 Закону України «Про іпотеку», укладеного 26.10.2016 року.

Стягнути з акціонерного товариства «Таскомбанк», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Дениса Володимировича на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі по __ грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук