Рішення № 93413438, 23.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/13248/19

Провадження № 2/638/644/20

23.11.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

за участю секретаря - Коваленко О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов`язань" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановив:

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов`язань" з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 січня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/1600/74/96706, за яким ОСОБА_1 був наданий кредит в сумі 80 000,00 доларів США з остаточною датою його погашення – 18 січня 2028 року. В забезпечення вимог кредитора позичальниця передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , про що 18.01.2008 р. був укладений іпотечний договір № 014/1600/74/96706/1, згідно п.п. 1.3. якого вартість предмета іпотеки визначена в сумі 505 652, 00 грн. В подальшому іпотекодавець без згоди та відома іпотекодержателя провела реконструкцію вищевказаної квартири та звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом про визнання права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2008 року по справі № 2-6249/08 було визнано право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, колишньої квартири АДРЕСА_2 , а саме: приміщення № 4-1 тамбур площею 3,1 м.кв., 4-2 – офіс площею 39,6 м.кв., 4-3 – коридор площею 2,1 м.кв., 4-4 вбиральня площею 1,9 м.кв., 4-5 – офіс площею 26,8 м.кв., а всього на приміщення загальною площею 73,5 м.кв. з відокремленим входом зі сторони вулиці. При цьому у розгляді справи № 2-6249/08 іпотекодержатель участі не брав, про її наявність, а також про зміну правового статусу та реєстраційних даних предмета іпотеки обізнаний не був. Внаслідок вказаних подій записи про іпотеку щодо реконструйованого майна до реєстру іпотек внесені не були, що створило для недобросовісного боржника умови для відчуження заставленого нею майна. В подальшому предмет іпотеки (колишня квартира АДРЕСА_3 ) неодноразово відчужувався, і 25.07.2019 р. право власності на нього було зареєстроване за Відповідачем-2. Внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.06.2016 р. по справі № 638/8766/15-ц з останньої на користь кредитора була стягнута заборгованість в розмірі 80 963,19 долара США. 30.05.2019 р. АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «ОКСІ БАНК» право вимоги за кредитним договором № 014/1600/74/96706, яке того ж дня відступило це право ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», про що були укладені відповідні договори. Також, 31.05.2019 р. за нотаріально посвідченими договорами АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «ОКСІ БАНК» право вимоги за іпотечним договором № 014/1600/74/96706/1, яке того ж дня відступило це право ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань». Таким чином на підставі вищезазначених договорів ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» набуло прав кредитора та іпотекодержателя за договорами кредиту № 014/1600/74/96706 та іпотеки №014/1600/74/96706/1 відповідно.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Також ОСОБА_2 подано відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала. Зазначила, що вона набула права власності на нежитлові приміщення з дотриманням визначених ст. 657 ЦК України вимог за оплатним договором, а тому вона є добросовісним набувачем і спірні нежитлові приміщення не можуть бути витребувані у неї. ОСОБА_2 не знала і не могла знати про те, що ОСОБА_4 не мала права його відчужувати.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась.

Суд, дослідивши подані сторонами клопотання, а саме клопотання представника відповідача про відкладення, зазначає про його необґрунтованість з огляду на те, що посилання представника на вірогідність захворювання не підтверджується доказами (зверненнями до сімейного лікаря/листом непрацездатності), також суд звертає увагу, що в разі підозри хвороби, в суду наявні технічні можливості призначити справу в режимі відеоконференції за допомогою програми «EASYCON», яка надає можливість встановити зв`язок навіть за допомогою мобільного телефону, однак сторона не клопотала про це суд.

Також варто зазначити, що справа перебуває у провадженні суду з 29.08.2019 року. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ « Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» 11 від 17.04. 2014 р., розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправдних зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

З метою недопущення порушення засади розумності строків розгляду справи судом, суд ухвалює заочне рішення на підставі поданих та досліджених у встановленому порядку доказів по справі.

Судом встановлено, що 18 січня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/1600/74/96706, за яким ОСОБА_1 був наданий кредит в сумі 80 000,00 доларів США з остаточною датою його погашення – 18 січня 2028 року. В забезпечення вимог кредитора позичальниця передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , про що 18.01.2008 р. був укладений іпотечний договір № 014/1600/74/96706/1, згідно п.п. 1.3. якого вартість предмета іпотеки визначена в сумі 505 652, 00 грн.

ОСОБА_1 (іпотекодавець) без згоди та відома іпотекодержателя - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», провела реконструкцію вищевказаної квартири та звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом про визнання права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2008 року по справі № 2-6249/08 було визнано право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, колишньої квартири АДРЕСА_2 , а саме: приміщення № 4-1 тамбур площею 3,1 м.кв., 4-2 – офіс площею 39,6 м.кв., 4-3 – коридор площею 2,1 м.кв., 4-4 вбиральня площею 1,9 м.кв., 4-5 – офіс площею 26,8 м.кв., а всього на приміщення загальною площею 73,5 м.кв. з відокремленим входом зі сторони вулиці.

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) у розгляді справи № 2-6249/08 іпотекодержатель участі не брав, про її наявність, а також про зміну правового статусу та реєстраційних даних предмета іпотеки обізнаний не був.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.06.2016 р. по справі №638/8766/15-ц з останньої на користь кредитора була стягнута заборгованість в розмірі 80 963,19 долара США.

30.05.2019 р. АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «ОКСІ БАНК» право вимоги за кредитним договором № 014/1600/74/96706, яке того ж дня відступило це право ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», про що були укладені відповідні договори.

31.05.2019 р. за нотаріально посвідченими договорами АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «ОКСІ БАНК» право вимоги за іпотечним договором № 014/1600/74/96706/1, яке того ж дня відступило це право ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань».

ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» набуло прав кредитора та іпотекодержателя за договорами кредиту № 014/1600/74/96706 та іпотеки №014/1600/74/96706/1 відповідно.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Отже, у розумінні ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», нежитлові приміщення в літ «А-10» першого поверху будинку АДРЕСА_4 з № 4-1 по № 4-5 загальною площею 73,5 м. кв., які виникли внаслідок реконструкції квартири АДРЕСА_3 , вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договіру № 014/1600/74/96706/1.

Статтею 23 цього Закону передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відтак, ОСОБА_2 набула статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки згідно з іпотечним договором № 014/1600/74/96706/1.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено вичерпний перелік підстав припинення іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті встановлено, що іпотека припиняється у разі:

-припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

-реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

-набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

-визнання іпотечного договору недійсним;

-знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Основне зобов`язання щодо повернення кредитних коштів позичальником не виконано; строк дії іпотечного договору не закінчений; предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та договору № 014/1600/74/96706/1 в інтересах іпотекодержателя за цим договором не реалізований; іпотекодержатель права власності ані на житлову квартиру, ані на нежитлове приміщення не набув; іпотечний договір № 014/1600/74/96706/1 не визнаний недійсним; передана в іпотеку будівля (споруда) не знищена та перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_2 .

За приписами статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п.п. 3.1.4. іпотечного договору № 014/1600/74/96706/1, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим або за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки, в тому числі з його охороною, зберіганням, оцінкою та інше.

Відповідно до п.п. 5.4. цього договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі за рішенням суду.

Також за частиною першою статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведено інформації про обтяження майна іпотекою.

Відтак, за змістом з`ясованих судом обставин справи іпотека виникла щодо спірного майна, була зареєстрована належним чином, а належні та допустимі докази того, що ця іпотека була припинена за визначених законодавством підстав на час укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договорів, відсутні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в дольовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265,273, 280 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов`язань" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити в повному обсязі.

Звернути стягнення на предмет іпотеки на користь іпотекодержателя за іпотечним договором №014/1600/74/96706/1, посвідченим 18.01.2008 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сторчак О.В., зареєстрованого в реєстрі за №202, шляхом продажу на проилюдних торгаї, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ « Про виконавче провадження», з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку», нежитлових приміщень 1-го поверху №4-1-:-4-5 загальною площею 73,5 кв.м. в літ. «А-10» Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов`язань" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки рощташовані за адресою: АДРЕСА_4 за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов`язань" судовий збір у розмірі 4802,50 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дзержинський районний суд міста Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.12.2020 року.

Суддя