Постанова № 93413015, 20.11.2020, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4437/20

Номер провадження 3/570/1884/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Гладишева Х.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого, паспорт НОМЕР_1 виданий 06.06.2019 року органом 5624,

за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

30 жовтня 2020 року о 10 год. 00 хв. в с. Обарів по вул. Б.Хмельницького, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «ALCOTEST 6810» та проведення огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, та вчинив дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП повторне протягом року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання 20.11.2020 р. не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , суд враховує, що останній був добре обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи закінчення строків притягнення особи до відповідальності, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду даної справи, суд враховує наступне.

01 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». Відтак, відповідно до підпункту 171 пункту 2 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» до Кримінального кодексу України включено ст.286-1 КК України, а відповідно до підпункту 4 пункту 2 Розділу І вищезгаданого закону ст.130 КУпАП викладено в новій редакції.

На час розгляду даної справи на офіційному веб-порталі Верховної Ради України стаття 130 КУпАП викладена в редакції Закону №2617-VІІІ, яка не містить складу правопорушення для осіб, які керують транспортними засобами, а Кримінальний кодекс України містить статтю 286-1, якою передбачена кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

17 червня 2020 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 09.04.2020 р., який 2 липня 2020 року було підписано президентом України, 3 липня 2020 року опубліковано, тож закон набрав чинності.

Відповідно до пункту 117 Розділу І закону №720-ІХ було виключено підпункт 171 пункту 2 та підпункт 4 пункту 2 Розділу І з Закону України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», якими скасовувалася адміністративна відповідальність і встановлювалася кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння.

Тим самим законодавець фактично скасував кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та відновив адміністративну відповідальність, як вона існувала до 1 липня 2020 року.

Разом з тим, Законом України від 19 травня 2020 року № 619-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури внесення змін» було внесено зміни до статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 3 Кримінального кодексу України, відповідно до яких, зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення чи кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цих Кодексів, 11 червня 2020 року Закон № 619-IX набув чинності.

З огляду на викладене вбачається, що законодавець приймаючи Закон №720-ІХ (яким скасував запровадження кримінальної відповідальності за водіння транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та відмінив дію нової редакції ст. 130 КУпАП, яка не містить складу правопорушення для осіб, які керують транспортними засобами див. п.117) фактично вніс зміни в КК України та КУпАП всупереч порядку передбаченому статтею 2 КУпАП та статтею 3 КК України в редакції Закону № 619-IX . Окрім цього, Закон №720-ІХ набрав чинності лише 3 липня 2020 року.

Такий порядок внесення змін до КУпАП та КК України (внесення змін до закону про внесення змін - див. п.117 Закону №720-ІХ), опублікування та набрання чинності звісно є далеко не найкращим взірцем законодавчої техніки та безумовно породжує ситуацію правової невизначеності, до якого все ж таки виду правопорушень належить відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. А інколи є підставою для дискусії у суспільстві щодо наявності прогалини в законодавстві /законодавчої лакуни/ (від лат. Lacuna – заглиблення, порожнина), а від так відсутності законних підстав для притягнення особи до відповідальності.

Україна є членом світового співтовариства, членом Ради Європи, тому, виходячи із своїх міжнародно-правових зобов`язань, формує національну правову систему з огляду на принцип верховенства права, який закріплений у ст. 8 Конституції України. Принцип правової визначеності як один із елементів принципу верховенства права, вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини. (Рішення Конституційного Суду України у справі №1-6/2018 від 27.02.2018р.).

Однак, суд підкреслює, що жоден із згаданих вище законів не дає підстав припустити будь-якій особі, що за керування в Україні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, національне законодавство не передбачає жодної відповідальності.

В будь-якому випадку, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є правопорушенням за вчинення якого винна особа повинна нести відповідальність.

Варто зазначити, що офіційний сайт Верховної Ради України відносить керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння до кримінальних правопорушень.

Окрім того, згідно даних Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (https://www.reestrnpa.gov.ua/REESTR/RNAweb.nsf/vWWWGroupParam1/searchext?OpenDocument) станом на 03.07.2020 р. еталонний текст КК України не містить ст.286-1- виключена. В той же час еталонний текст КУпАП містить ст.130 в редакції, яка діяла до 01.07.2020 р. Тобто, згідно даного Реєстру, керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння це адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд повинен керуватись або положеннями ст. 286-1 КК України і вважати, що за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння існує кримінальна відповідальність (у відповідності до змін внесених Законом №2617-VІІІ), або положеннями ст. 130 КУпАП в редакції, яка діяла до 1 липня 2020 р. і притягнути порушника до адміністративної відповідальності (у відповідності до змін внесених Законом №720-ІХ).

Зважаючи на те, що санкція статті 130 КУпАП все ж передбачає менш суворе покарання ніж санкція статті 286-1 КК України, - суд вважає, що в умовах такої правової невизначеності притягнувши правопорушника до адміністративної, а не до кримінальної відповідальності, суд поставить порушника в найкраще з можливих правових становищ та забезпечить захист суспільного інтересу в частині невідворотності покарання за таке, безумовно, суттєве правопорушення.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом закону підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі.

Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 093132 від 30.10.2020 року, в якому, ОСОБА_1 відмовився від підпису; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 30.10.2020 р., згідно якого ОСОБА_2 відмовився від огляду; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.10.2020 р, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , довідкою Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, де вказано, що у ОСОБА_1 отримував посвідчення водія але посвідчення вилучене та що він притягувався до адміністративної відповідальності протягом року за ч.1ст.130 КУпАП (постанова Рівненського районного суду Рівненської області від 09.10.2020 року).

Також, судом враховується те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього суду не скеровував.

Аналізуючи наведені докази, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, вчинене повторно протягом року, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Оскільки, на ОСОБА_1 накладається адміністративне стягнення, в силу вимог ст. 40-1 КУпАП з нього також підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.40-1, ч.2 ст. 130, ст.ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) - судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.

Відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП, у разі несплати штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження (внесення подання прокурора) такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя Гладишева Х.В.