Вирок № 93411486, 08.12.2020, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 р. м. Кремінна Справа № 414/1641/20 Провадження № 1-кп/414/245/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

прокурора Резнікова Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Шмуйлової І.М.

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Варварівка Луганської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України (паспорт серії НОМЕР_2 ), який має професійно-технічну освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, раніше судимий 13.05.2019 Кремінським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 309 КК України – до позбавлення волі строком на один рік зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком у вигляді одного року (ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 14.08.2020 звільнення від відбування покарання скасоване та направлено обвинуваченого для відбування призначеного покарання), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , – у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2020 року приблизно о 05:00 год. у ОСОБА_1 , який знаходився у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), реалізуючи який, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_1 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, пройшов до кухні, де з шафи таємно викрав грошові кошти в розмірі 500 грн, які належали ОСОБА_2 .

Після цього ОСОБА_1 залишив місце кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, своїми діями завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 500 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково та пояснив суду, що 09.08.2020 він прокинувся зранку приблизно о 05 год. із похміллям. Оскільки потерпілий ОСОБА_2 торгував самогоном, обвинувачений пішов до нього додому, щоб похмелитися. Паркан у потерпілого відсутній, а двері його будинку були не зачинені, тому обвинувачений вільно зайшов у будинок. Виявивши, що потерпілий спить п`яний, обвинувачений випив чарку самогону, який знайшов у будинку потерпілого, після чого побачив гроші, які вирішив викрасти. Всього там було 500 грн, які він забрав із собою. Ці гроші він витратив на спиртне та сигарети. Коли він йшов до будинку ОСОБА_2 , наміру викрасти майно він не мав, а лише хотів похмелитися. Викрасти гроші він вирішив вже коли побачив у будинку потерпілого гроші та виявивши, що останній спав і не міг припинити його незаконні дії.

Крім показань обвинуваченого, його винуватість у вчиненні крадіжки також підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами:

-показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який у судовому засіданні пояснив, що вони з обвинуваченим знайомі. Приблизно три місяці тому в нього із шафи вдома за адресою: АДРЕСА_3 зникли 500 гривень. Так, він прокинувся зранку приблизно об 11 год., пішов на кухню, де у шафі зберігав гроші, та виявив їх зникнення. ОСОБА_2 одразу вирішив, що гроші викрав ОСОБА_1 , оскільки напередодні ввечері обвинувачений разом із кумом потерпілого, який був в гостях у ОСОБА_2 , розпивали спиртне в будинку останнього, після чого розійшлися. Обвинуваченого запросив саме кум потерпілого, у той час як сам потерпілий із ними не випивав, а спав у іншому будинку (флігелі). Тому ОСОБА_3 після обіду у день, коли він виявив крадіжку, пішов до ОСОБА_1 додому. Двері відчинила дружина останнього, і потерпілий повідомив їй, що обвинувачений повинен повернути викрадені гроші. Наступного дня потерпілий зустрів на вулиці самого обвинуваченого і також просив його повернути гроші, однак той відповів, що ніяких грошей він не брав. Потерпілий зазначив, що ніколи не зачиняє будинок, коли знаходиться вдома, в тому числі на ніч. Як такої огорожі його двір не має. З огляду на це ОСОБА_1 міг вільно потрапити у будинок та поцупити гроші. ОСОБА_3 впевнений, що гроші викрав саме обвинувачений. Нещодавно дружина ОСОБА_1 повернула потерпілому його ліхтарик, який, як виявилося, також зник із будинку, і це також підтверджує, що саме обвинувачений викрав гроші. Водночас потерпілий зазначив, що не вважає за потрібне призначати обвинуваченому суворе покарання;

-показаннями свідка ОСОБА_4 , який у судовому засіданні пояснив, що потерпілий ОСОБА_2 є його кумом. Останній розповідав ОСОБА_4 , що ОСОБА_1 вкрав у потерпілого гроші в розмірі приблизно 530 грн. Також свідку відомо, що цивільна дружина обвинуваченого ОСОБА_5 приносила ОСОБА_2 ліхтарик. Цей ліхтарик належав потерпілому і саме під ним, зі слів останнього, лежали гроші, які були викрадені;

-протоколом огляду від 11.08.2020, згідно з яким було оглянуте домоволодіння потерпілого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Територія домоволодіння частково огороджена дерев`яним парканом, вхід на територію подвір`я вільний. При вході прямо знаходиться город, а ліворуч – житловий будинок. Вхід до будинку здійснюється через дерев`яні двері, які на час огляду були відчинені. При вході прямо знаходиться коридор, за яким прямо – кухня, а ліворуч – спальна кімната. У кухні ліворуч знаходиться дерев`яний кухонний стіл, а праворуч від нього розташована дерев`яна шафа коричневого кольору, в якій, зі слів ОСОБА_2 , лежали викрадені гроші (а.с. 33-37);

-висновком експерта № 19/113/7/1-603е від 14.08.2020, згідно з яким два сліди пальців рук та слід долоні, виявлені та вилучені за фактом крадіжки грошових коштів у потерпілого ОСОБА_2 за місцем проживання останнього, були залишені вказівним і великим пальцями правої руки обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с. 40-47).

Суд не бере до уваги показання допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , оскільки з них не вбачається можливим встановити наявність чи відсутність будь-яких фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

Разом із тим, органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

Однак суд не може погодитися із вказаною кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_1 з наступних підстав.

Так, згідно з обвинувальним актом, який надійшов до суду, 09.08.2020 приблизно о 05:00 год. ОСОБА_1 , знаходився біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 , територія якого частково огороджена та вхідні двері до якого були відчинені. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло, реалізуючи який, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_1 через незачинені двері проник до вищевказаного будинку та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, пройшов до кухні, де з шафи таємно викрав грошові кошти в розмірі 500 грн, які належали ОСОБА_2 .

Таким чином, у самому обвинувальному акті під час викладення обставин інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення зазначається, що він проник до будинку потерпілого через незачинені двері, а територія будинку була фактично не огороджена (оскільки часткове її огородження не унеможливлює вільне проникнення на територію подвір`я). Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що будинок, з якого були викрадені гроші, був незачинений (оскільки він його не зачиняє, коли знаходиться вдома, навіть на ніч), а огорожа подвір`я як така відсутня, а тому обвинувачений ОСОБА_1 міг безперешкодно потрапити у його будинок. Сам обвинувачений також вказав у судовому засіданні, що паркану подвір`я потерпілого не має, а будинок, з якого він викрав гроші, був незачинений. У протоколі огляду від 11.08.2020 також прямо зазначається про наявність вільного входу на територію подвір`я потерпілого.

Крім того, із показань обвинуваченого у судовому засіданні було встановлено, що умисел на викрадення грошей виник у ОСОБА_1 вже у самому будинку потерпілого, коли він побачив ці гроші, і куди він прийшов з метою похмелитися, оскільки йому було відомо, що у потерпілого є самогон. Крім того, цей умисел виник у обвинуваченого після усвідомлення того, що ОСОБА_2 через перебування у стані сну не міг припинити його незаконні дії.

При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення кримінального правопорушення та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки «проникнення», навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном.

Також важливим є встановлення спрямованості умислу особи. Вирішуючи питання про наявність у діях особи ознаки «проникнення», слід звертати увагу на наявність умислу на заволодіння чужим майном. Дана кваліфікуюча ознака має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. Проте не можна кваліфікувати як такі, що вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, дії особи, яка потрапила до житла, іншого приміщення чи сховища без умислу заволодіти чужим майном, однак заволоділа ним.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 № 569/1111/16-к, тому суд враховує його під час застосування норми закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечного діяння при ухваленні вироку з урахуванням положень ч. 8 ст. 368 КПК України.

Отже, з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, суд дійшов висновку, що наявність у складі вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України, у вигляді поєднання крадіжки з проникненням у житло потерпілого, що інкримінується ОСОБА_1 за пред`явленим обвинуваченням, не доведено зібраними стороною обвинувачення та дослідженими судом доказами.

Разом із тим, прокурор не скористався своїм правом щодо зміни обвинувачення в суді з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, незважаючи на те, що 05.11.2020 судом задовольнялося клопотання прокурора про відкладення судового засідання для надання часу останньому для зміни обвинувачення саме в цій частині.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, крім іншого, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Згідно з ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

За таких обставин, суд вважає за необхідне виключити з формулювання обвинувачення посилання на вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення (крадіжки) із проникненням до житла особи (потерпілого).

Таким чином, для захисту прав і основоположних свобод обвинуваченого, оскільки це покращує його становище, суд вважає за необхідне вийти за межі висунутого обвинувачення та кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), оскільки саме така кваліфікація його дій в даному випадку буде правильною. Винуватість підсудного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення суд вважає повністю доведеною з огляду на досліджені судом докази як окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку один з одним.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує пом`якшуючу обставину – щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, є рецидив злочину.

Як особа обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, перебуває у цивільному шлюбі, офіційно не працевлаштований.

Суд також бере до уваги ту обставину, що за період іспитового строку за попереднім вироком обвинувачений ОСОБА_1 порушував порядок та умови відбування покарання з випробуванням, у зв`язку з чим ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 14.08.2020 останньому було скасоване звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено його для відбування покарання за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13.05.2019 за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.

Враховуючи ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, наявність пом`якшуючої та обтяжуючої обставин, особу обвинуваченого, який має не зняту та не погашену судимість, однак на шлях виправлення не став та у період іспитового строку вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, беручи до уваги думку потерпілого, який не вважав за потрібне призначати підсудному суворе покарання, а також думку прокурора, який вважав за доцільне призначити обвинуваченому покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, а також частково приєднати на підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за (попереднім) вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13.05.2019, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, постанови про визнання речовими доказами та документами в матеріалах справи відсутні, тому суд не вбачає підстав для вирішення питання про їх долю.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, витрати на залучення експерта у розмірі 817,25 грн, понесені під час проведення судової дактилоскопічної експертизи від 14.08.2020 (а.с. 39), підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 84-86, 91, 94, 124, 337, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13.05.2019 у виді 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі, та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на залучення експерта у розмірі 817,25 грн (восьмисот сімнадцяти гривень двадцяти п`ти копійок) на користь держави.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.Г. Безкровний