Постанова № 9341136, 13.04.2010, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі ДПІ) справу за позовом Приватного підприємства “Проектміськбуд” (далі Підприємство) до ДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановила:

У липні 2006 року Підприємство звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ: від 8 серпня 2005 року № 0000732313/0, від 18 жовтня 2005 року № 0000732313/1, від 17 січня 2006 року № 0000732313/2, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 5339360 грн (у т.ч. основний платіж 3584000 грн, штрафні (фінансові) санкції 1755360 грн), та частково недійсним рішення про результати розгляду скарги від 17 жовтня 2005 року № 33355/10/25-01.

Позивач зазначав, що оспорювані податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ на підставі акта від 5 серпня 2005 року № 66/23-13/32308852 про результати планової виїзної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обовязкових платежів) Підприємством за період з 31 березня 2003 року по 31 квітня 2005 року, яким встановлено порушення останнім підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з віднесенням до складу валових витрат сум, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На обґрунтування своїх вимог Підприємство посилалося на те, що правомірність віднесення ним до складу валових витрат сум, повязаних з оплатою придбаних товарів (робіт, послуг) МПП “Донбаспромзабезпечення”, ТОВ “Корпорація Індастрі Сітемз”, ТОВ “Лагос”, ТОВ “ФПК “Тар””, ТОВ “Інтерім Гало”, ТОВ “Торгово-промислова корпорація” та ПП “Агроконтракт”, підтверджено відповідними документами.

Господарський суд м. Києва постановою від 20 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2009 року, позов задовольнив частково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 листопада 2009 року рішення судів апеляційної та першої інстанцій залишив без змін.

Рішення судів мотивовані тим, що ДПІ правомірно нараховано податкові зобовязання з податку на прибуток позивачу за наслідками його взаємовідносин з МПП “Донбаспромзабезпечення”, у звязку з встановленням факту підписання документів, які надані в підтвердження формування валових витрат, не уповноваженою особою та фактичну відсутність господарських операцій між ними. В іншій частині, суди вказали про обґрунтованість віднесення Підприємством до складу валових витрат сум, повязаних з оплатою придбаних товарів (робіт, послуг) ТОВ “Корпорація Індастрі Сітемз”, ТОВ “Лагос”, ТОВ “ФПК “Тар””, ТОВ “Інтерн Гало”, ТОВ “Торгово-промислова корпорація” та ПП “Агроконтракт”, і відсутність порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, оскільки він мав усі необхідні розрахункові та платіжні документи для віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

У скарзі до Верховного Суду України ДПІ, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), просить рішення судів касаційної, апеляційної та першої інстанцій в частині задоволення позову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, відповідач надав постанову Верховного Суду України від 25 березня 2008 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2008 року, в яких по-іншому, на його думку, застосована одна й та ж сама норма права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до частини 1 статті 243 КАС Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Частиною 1 статті 244 КАС встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Оскільки обставини, що стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися, керуючись статтями 241244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2009 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді М.Б. Гусак

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

І.Л. Самсін

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.